Постанова

від 30.06.2015 по справі 820/3622/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 червня 2015 р. № 820/3622/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРА 2000» до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРА 2000», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західною ОДПІ м. Харкова, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23 грудня 2014 р. за № НОМЕР_1 та податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2014 р. за №0003692203.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту № 4292/20-33-22-03-07/38385793 від 27.11.2014, про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «УКРА 2000», код за ЄДРПОУ 38385793 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013-30.09.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 23 грудня 2014 р. за № НОМЕР_1 та податкове повідомлення - рішення від 23 грудня 2014 р. за №0003692203.

Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваних податковим повідомленням - рішенням фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «УКРА 2000» (код ЄДРПОУ 14307966) зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.12.1991 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Позивач є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 29006731, індивідуальний податковий номер 143079620327.

В акті зазначено про порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1, 187.6 ст. 187, п.201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201, п.44.1, п.п 14.1.36, п 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6.ст 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI у зв'язку з чим ТОВ «УКРА 2000» зобов'язане сплатити суму у розмірі 48296,25 грн., яка складається: з суми за основним платежем 38637 грн. та суми штрафних санкцій 9659,25 грн., а також зобов'язане сплатити суму у розмірі 14185,00 грн., яка складається: з суми за основним платежем 11348 грн. та суми штрафних санкцій 2837,00 грн., усього на загальну суму 62481,25 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки:

- ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відповідно акту від 22.11.2013 р. №538/3-22-01/38316190 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Універсал Люкс», код ЄДРПОУ 38316190 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з квітня 2013 по серпень 2013;

- ДПІ у Оболонському районі м. Києві ДПС відповідно акту від 03.10.2013 р. №549/26-54-22-2/38615716 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДНІПРОДІМ», код ЄДРПОУ 38316190 щодо мети використання імпортованого товару за період з 01.06.2013;

ДПІ у Печерському районі м. Києва відповідно акту від 21.03.2014 р. №858/26-55-22-01/38238186 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Клермонт», код ЄДРПОУ 38812609 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 01.09.2013 року по 30.11.2013 року;

- ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС відповідно акту від 03.04.2014 р. №1042/26-55-22-10/38812881 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СПЕЦ-СТРОЙ», код ЄДРПОУ 38812881 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «МІСЬКБУД-4» код ЄДРПОУ 38467095 за грудень 2013 та акт від 14.05.2014 року № 1357/26-55-22-07 ; «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СПЕЦ-СТРОЙ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р;

- ДПІ у Печерському районі м. Києва відповідно акту від 06 червня 2014 р. №1583/26-55-22-09/37332955 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СПЕП-ТРАНС» код ЄДРПОУ 37332955 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014 року;

- ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відповідно акту від 07.07.2014 № 328/20-30-22-03/30291127 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПТФ «Вега» код ЄДРПОУ 30291127 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за травень 2014р.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ТОВ "УКРА 2000" з ТОВ «Універсал Люкс» код ЄДРПОУ 38316190, ТОВ «Дніпродім» код ЄДРПОУ 38615716, ТОВ «Клермонт» код ЄДРПОУ 38812609, ТОВ «Спец-Строй» код ЄДРПОУ 38812881, ТОВ «Степ-Транс» код ЄДРПОУ 37332955 та ПТФ «ВЕГА» код ЄДРПОУ 30291127 по придбанню продукції (наданню послуг) є нікчемними.

Судом встановлено, що між ТОВ «УНІВЕРСАЛ ЛЮКС» та ТОВ «УКРА 2000» підписано договір поставки № 101 від 31.05.2013. ТОВ «УНІВЕРСАЛ ЛЮКС» та були виписані наступні документи: податкова накладна від 15.07.2013 № 37, видаткова накладна № РН-37 від 15.07.2013, рахунок - фактури № СФ-37 від 15.07.2013, товарно - транспортна накладної №37 від 15.07.2013, податкова накладна від 09.07.2013 № 36, видаткова накладна № РН-36 від 09.07.2013, рахунок - фактури № СФ-36 від 09.07.2013, товарно - транспортна накладної №36 від 09.07.2013, податкова накладна від 04.07.2013 № 35, видаткова накладна № РН-35 від 04.07.2013, рахунок - фактури № СФ-35 від 04.07.2013, товарно - транспортна накладна №35 від 04.07.2013, податкова накладної від 10.06.2013 № 106, видаткова накладна № РН-106 від 10.06.2013, рахунок - фактури № СФ-106 від 10.06.2013, товарно - транспортна накладна №106 від 10.06.2013, податкова накладна від 04.06.2013 № 103, видаткової накладної № РН-103 від 04.06.2013, рахунок - фактури № СФ-103 від 04.06.2013, товарно - транспортна накладна №103 від 04.06.2013, податкова накладна від 03.06.2013 № 101, видаткова накладної № РН-101 від 03.06.2013, рахунок - фактури № СФ-101 від 03.06.2013, товарно - транспортна накладної №101 від 03.06.2013. Між тим проводились розрахунки що підтверджують: платіжне доручення №1 від 13.06.2013р., платіжне доручення №2 від 18.06.2013р., платіжне доручення №3 від 19.06.2013р.,платіжне доручення №4 від 19.06.2013р., платіжне доручення №5 від 20.06.2013р., платіжне доручення №6 від 25.06.2013р., платіжне доручення №7 від 26.06.2013р., платіжне доручення №8 від 01.07.2013р., платіжне доручення №12 від 02.07.2013р., платіжне доручення №15 від 04.07.2013р., платіжне доручення №28 від 18.07.2013р.

Судом встановлено, що між ТОВ «СТЕП-ТРАНС» та ТОВ «УКРА 2000» було підписано договір поставки № 0415 від 15.04.2014 та були виписані наступні документи: податкова накладна від 16.04.2014 № 261, видаткова накладна № РН-0000261 від 16.04.2014, рахунок - фактури № СФ-0000261 від 16.04.2014, товарно - транспортна накладної №1604 від 16.04.2014, податкова накладної від 28.04.2014 № 423, видаткова накладна № РН-0000423 від 28.04.2014, рахунок - фактури № СФ-0000423 від 28.04.2014, товарно - транспортна накладної №2804 від 28.04.2014. Між тим проводились розрахунки що підтверджують наявністю квитанції прибуткового касового ордера № 6 від 17.04.2014, квитанції прибуткового касового ордера № 10 від 18.04.2014, квитанції прибуткового касового ордера № 15 від 21.04.2014, квитанції прибуткового касового ордера № 16 від 22.04.2014, квитанції прибуткового касового ордера № 39 від 28.04.2014, квитанції прибуткового касового ордера № 40 від 29.04.2014, квитанції прибуткового касового ордера № 41 від 30.04.2014, квитанції прибуткового касового ордера № 54 від 05.005.2014.

Судом встановлено, що між ТОВ «ДНІПРОДІМ» та ТОВ «УКРА 2000» було підписано договір поставки № 10-8 від 01.08.2013 та були виписані наступні документи: податкова накладна від 27.08.2013 № 33, видаткова накладна № РН-33 від 27.08.2013, рахунок - фактури № СФ-33 від 27.08.2013, товарно - транспортна накладної №1-ТН від 27.08.2013, податкова накладна від 05.08.2013 № 33, видаткова накладної № РН-11 від 05.08.2013, рахунок - фактури № СФ-11 від 05.08.2013, товарно - транспортної накладна №11 від 05.08.2013, податкова накладна від 01.08.2013 № 10, видаткова накладної № РН-10 від 01.08.2013, рахунок - фактури № СФ-10 від 01.08.2013, товарно - транспортна накладна №10 від 01.08.2013.

Судом встановлено, що між ТОВ «КЛЕРМОНТ» та ТОВ «УКРА 2000» було підписано договір поставки № 67 від 01.11.2013 та були виписані наступні документи: податкова накладна від 06.11.2013 № 76, видаткова накладна № РН-76 від 06.11.2013, рахунок - фактури № СФ-76 від 06.11.203, товарно - транспортної накладної №76/11/13, податкова накладна від 28.11.2013 № 77, видаткова накладної № РН-77 від 28.11.2013, рахунок - фактури № СФ-77 від 28.11.203, товарно - транспортної накладної №77/11/13.

Судом встановлено, що між ТОВ «СПЕЦ-СТРОЙ» та ТОВ «УКРА 2000» було підписао договір поставки № 4/13 від 01.12.2013 та були виписані наступні документи: податкова накладна від 04.12.2013 № 85, видаткова накладна № РН-85 від 04.12.2013, рахунок - фактури № СФ-85 від 04.12.2013, товарно - транспортної накладної №85 від 04.12.2013, податкова накладна від 03.02.2014 № 44, видаткова накладної № РН-44 від 03.02.2014, рахунок - фактури № СФ-44 від 03.02.2014, товарно - транспортна накладна №44 від 03.02.2014.

Судом встановлено, що між ТОВ «СПЕЦ-СТРОЙ» та ПТФ «ВЕГА» було підписано договір поставки № 245 від 05 травня 2014 та були виписані наступні документи: рахунок - фактури № СФ-6/05 від 06 травня 2014, видаткова накладної № - РН - 000243 від 06 травня 2014, податкова накладної № 6 від 06 травня 2014, товарна-транспортна накладної № 243 від 06 травня 2014, рахунок - фактури № СФ-26/05 від 14 травня 2014, видаткова накладної № - РН - 000290 від 14 травня 2014, податкова накладна № 26 від 14 травня 2014, товарно-транспортної накладної № 290 від 14 травня 2014.

Суд не погоджується з позицією відповідача, що правочини між ТОВ «УКРА 2000» та ТОВ «Універсал Люкс» код ЄДРПОУ 38316190, ТОВ «Дніпродім» код ЄДРПОУ 38615716, ТОВ «Клермонт» код ЄДРПОУ 38812609, ТОВ «Спец-Строй» код ЄДРПОУ 38812881, ТОВ «Степ-Транс» код ЄДРПОУ 37332955 та ПТФ «ВЕГА» код ЄДРПОУ 30291127 здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на таке.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ «УКРА 2000» ) права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт, отриманих послуг) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає; що , ТОВ «УКРА 2000» виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг контрагенти, які, в свою чергу, виконавши вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ «УКРА 2000» належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 та 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення додаткового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між , ТОВ "УКРА 2000" та ТОВ "УКРА 2000" та ТОВ «Універсал Люкс» код ЄДРПОУ 38316190, ТОВ «Дніпродім» код ЄДРПОУ 38615716, ТОВ «Клермонт» код ЄДРПОУ 38812609, ТОВ «Спец-Строй» код ЄДРПОУ 38812881, ТОВ «Степ-Транс» код ЄДРПОУ 37332955 та ПТФ «ВЕГА» код ЄДРПОУ 30291127 угод, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України.

Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь - якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи справу, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2010р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним.

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» , адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9).

Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

З огляду на викладене, доводи відповідача про посилання на нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені договори схвалені з боку ТОВ «УКРА 2000» шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРА 2000» до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення за № НОМЕР_1, прийняте 23 грудня 2014 року Західною ОДПІ м. Харкова.

Скасувати податкове повідомлення - рішення за № НОМЕР_2, прийняте 23 грудня 2014 року Західною ОДПІ м. Харкова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРА 2000» (код ЄДРПОУ 38385793, юридична адреса: вул. Смольна, 30, м. Харків, 61000) витрати зі сплати судового збору у розмірі 624,81 грн. (шістсот двадцять чотири грн. 81 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 липня 2015 року.

Суддя Тітов О.М.