Ухвала

від 19.05.2015 по справі 826/19116/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19116/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченка І.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві до Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" про стягнення коштів платника податків Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу у розмірі 580 841,54 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень» (код ЄДРПОУ 33880040) зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 14 листопада 2005 року (запис в ЄДР № 10681020000008036, свідоцтво про державну реєстрацію замінено 18 травня 2009 року у зв'язку із його втратою), взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17 листопада 2005 року за № 14008 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві. Місцезнаходження відповідача: 03083, м. Київ, проспект Науки, будинок 57.

Відповідачем на адресу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві були подані звітні податкові декларації з податку на додану вартість, копії яких містяться в матеріалах даної справи, на підставі яких самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 321 741, 54 грн.

Крім того, відповідачем на адресу податкового органу було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2012 року (від 01.11.2012), згідно із якою авансовий внесок, що підлягатиме сплаті в січні-лютому 2013 року, визначено у розмірі 259 100, 00 грн.

Отже, станом на момент звернення з даним позовом загальна сума заборгованості відповідача з податку на додану вартість склала 580841,54 грн.

Доказів добровільного погашення відповідачем вищезазначеної суми податкового боргу матеріали даної справи не містять.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 54.1 статті 54 ПКУ встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПКУ, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПКУ передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПКУ, процедура адміністративного оскарження закінчується: 56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Пунктом 113.1 статті 113 ПКУ, передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Разом з тим, пунктом 57.3 статті 57 ПКУ передбаено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, самостійно нараховані відповідачем суми податкового зобов'язання, а також грошове зобов'язання, визначене в податковому повідомленні-рішенні, яке не було оскаржено в установленому законом порядку, є узгодженим податковим боргом.

Статтею 59 ПКУ визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, в матеріалах справи міститься копія податкової вимоги від 25 січня 2013 року № 334 на суму 129 550, 00 грн., яка 15 лютого 2013 року була отримана уповноваженим представником відповідача за довіреністю, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Доказів оскарження податкової вимоги у визначеному законом порядку матеріали даної справи не містять.

Аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог даного позову щодо стягнення з Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" суми податкового боргу з податку на додану вартість в загальному розмірі 580 841,54 грн.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.