Ухвала

від 02.07.2015 по справі 810/1305/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1305/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Світного Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області до Дочірнього підприємства «Агрофірма Слобідська» закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація «МАК» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, відповідач є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на відповідному на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області з 21.02.2002 № 1019040532Ф-АОФ.

06 лютого 2015 року Управлінням сформовано та направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з лютого 2015 року, яким визначено місячний розмір фактичних витрат гр-ці ОСОБА_1 в сумі 643 грн 18 коп., всього до сплати (колонка 7) - 1281 грн 15 коп. (а.с. 9). Вказаний розрахунок вручений відповідачеві 10.02.2015 (а.с. 8).

04 лютого 2015 року Управлінням сформовано та направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ( Закон №1788-ХІІ) з березня 2015 року, яким визначено місячний розмір фактичних витрат гр-ці ОСОБА_1 в сумі 643 грн 18 коп. Вказаний розрахунок вручений відповідачеві 06.03.2015 (а.с. 10).

З метою стягнення вказаної вище заборгованості позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-ІV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

В абзаці четвертому підпункту 1 зазначеного пункту Закону № 1058-IV визначено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 % з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно приписів абзацу п'ятого цього ж підпункту виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Таким чином, з аналізу слідує, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1 та № 2 покриваються підприємствами та організаціями.

Однак, винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, пенсію громадянці ОСОБА_1 призначено на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких умов, покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені, зокрема, відповідно до пунктів «ж» статті 13 Закону № 1788-XII здійснюється з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Також судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат на виплату та доставку пенсій відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, з огляду на те, що приписи абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV імперативно встановлюють правила поведінки для учасників таких відносин та поширюють свою дію на усіх осіб, пенсії яким призначені, зокрема, відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону № 1788-XII незалежно від того, на якій системі оподаткування перебуває той чи інший суб'єкт господарювання.

Окрім того, слід звернути увагу на порушення з боку Управління пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідно до якого розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Так, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується представником позивача, у січні 2015 року розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Управлінням не формувався та на адресу Підприємства не направлявся. Водночас, сформований Управлінням розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий 2015 року включив в себе витрати Управління за січень 2015 року, що є безперечно порушенням вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки з 1 січня 2005 року покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені, зокрема, відповідно до пунктів «ж» статті 13 Закону № 1788-XII здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, правових підстав для задоволення стягнення заборгованості по виплаті таких витрат, відсутні.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А.Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.