Постанова

від 18.06.2015 по справі 826/775/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року № 826/775/15

О 10 год. 27 хв. в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві, вул. Велика Васильківська, 81-А Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А при секретарі судового засідання Голубничій О.О., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.08.2014 року № 0005682208.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У період з 24.07.2014 р. по 30.07.2014 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ "Іст Реалтігруп" (код за ЄДРПОУ 37700543), ТОВ "Адва Естейт" (код за ЄДРПОУ 37703130) за період 01.01.2011 р. по 30.06.2014 р., за результатами якої відповідачем складено акт №3587/26-58-22-08-11/21697949 від 06.08.2014 р. (надалі - акт перевірки №3587).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки №3587, позивачем, зокрема, порушено вимоги пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 213 135,00 грн., в т.ч. за 1 кв. 2012 р. - на суму 15 974,00 грн., за 1 півріччя 2012 р. на суму 31 278,00 грн., за 3 кв. 2012 р. - на суму 56 502,00 грн., за 2012 рік - на суму 84866,00 грн., за 2013 рік - на суму 128 270,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №3587 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005682208 від 21.08.2014 р. (надалі - ППР №0005682208), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 266 419,00 грн., з яких 213 135,00 грн. - за основним платежем та 53 284,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України №9146/6/99-99-10-01-25 від 19.12.2014 р. "Про результати розгляду скарги" залишено без змін прийняте відповідачем ППР №0005682208, а скарга позивача - без задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ "Альянс-Стандарт" зареєстровано як юридична особа 20.04.1998 р., з 30.04.1998 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 12.04.2010 р.

Між ТОВ "Альянс-Стандарт", як замовником, та ТОВ "Адва Естейт", як субпідрядником, був укладений Договір субпідряду на виконання окремих видів і комплексів робіт №03-07-09/11 від 07.09.2011 р. (надалі - Договір №03-07-09/11), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується виконати окремі види і комплекси робіт відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи на об'єкті будівництва (адміністративний будинок зі складськими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Медова, 4 а). Орієнтовна ціна договору складає 1 520 143,20 грн., в т.ч. ПДВ 253 357,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №03-07-09/11 ТОВ "Адва Естейт" виконало відповідні роботи загальною вартістю 1 520 143,20 грн., в т.ч. ПДВ 253 357,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень-листопад 2011 р., що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Адва Естейт" оформлені на користь позивача податкові накладні №555 від 26.10.2011 р., №664 від 31.10.2011 р., №89 від 03.11.2011 р., №148 від 07.11.2011 р. та №268 від 11.11.2011 р. на загальну суму 1 520 143,20 грн., в т.ч. ПДВ 253 357,20 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Альянс-Стандарт", як замовником, та ТОВ "Іст Реалтігруп", як субпідрядником, був укладений Договір субпідряду на виконання окремих видів і комплексів робіт №20/09/11-4 від 20.09.2011 р. (надалі - Договір №20/09/11-4), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується виконати окремі види і комплекси робіт відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи на об'єкті будівництва (адміністративний будинок зі складськими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Медова, 4 а). Орієнтовна ціна договору складає 3 290 856,80 грн., в т.ч. ПДВ 548 476,13 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №20/09/11-4 ТОВ "Іст Реалтігруп" виконало відповідні роботи загальною вартістю 3 290 856,80 грн., в т.ч. ПДВ 548 476,13 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень-листопад 2011 р., що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Іст Реалтігруп" оформлені на користь позивача податкові накладні №571 від 27.10.2011 р., №670 від 31.10.2011 р., №117 від 04.11.2011 р., №146 від 07.11.2011 р., №178 від 08.11.2011 р., №208 від 09.11.2011 р., №237 від 10.11.2011 р. та №269 від 11.11.2011 р. на загальну суму 3 290 856,80 грн., в т.ч. ПДВ 548 476,13 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Факт оплати позивачем робіт (послуг), наданих ТОВ "Адва Естейт" та ТОВ "Іст Реалтігруп" згідно зазначених вище Договору №03-07-09/11 та Договору №20/09/11-4 підтверджується, дослідженими судом, наявними в матеріалах справи, платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення операції.

Крім того на підтвердження реальності правочинів за Договором №03-07-09/11 та Договором №20/09/11-4 позивачем надані до суду відповідні локальні кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, договірні ціни, декларацію про початок будівельних робіт від 25.08.2011 р. №КВ08211031838, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 14.12.2011 р. №КВ14211101775.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача ТОВ "Адва Естейт" та ТОВ "Іст Реалтігруп" були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак мали належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 28.09.2012 р. №4021/22-2/37703130 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Адва Естейт" код за ЄДРПОУ 37703130 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.08.2011 року по 31.08.2012 р.", акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.10.2012 р. №4101/22-4/37700543 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Іст Реалтігруп" (код ЄДРПОУ 37700543) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 31.05.2011 по 30.06.2012", як на докази недійсності зазначених вище правочинів, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання зазначених вище Договору №03-07-09/11 та Договору №20/09/11-4 недійсними.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманих послуг за вказаними договорами у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності ТОВ "Альянс-Стандарт" є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, складське господарство тощо. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що роботи (послуги), отримані за вказаними вище Договором №03-07-09/11 та Договором №20/09/11-4, придбавалась ТОВ "Альянс-Стандарт" з метою здійснення власної господарської діяльності, а саме: комплекс будівельних робіт в адміністративному будинку зі складськими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Медова, 4а. Зазначений об"єкт зареєстрований на праві приватної власності за позивачем згідно свідоцтва про право власності від 22.04.2013 № 2747625.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, суд зазначає, що отримання робіт (послуг) від ТОВ "Іст Реалтігруп" та ТОВ "Адва Естейт" відповідає меті та видам господарської діяльності позивача.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Іст Реалтігруп", ТОВ "Адва Естейт", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-ч.3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст.228 ЦК України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Іст Реалтігруп", ТОВ "Адва Естейт", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що в силу положень ч.3 ст.228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, в редакції станом на момент існування спірних правовідносин, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на те, що судом встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств за результатами господарських відносин із вказаними вище контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "Іст Реалтігруп" та ТОВ "Адва Естейт" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 213 135,00 грн., в т.ч. за 1 кв. 2012 р. - на суму 15 974,00 грн., за 1 півріччя 2012 р. на суму 31 278,00 грн., за 3 кв. 2012 р. - на суму 56 502,00 грн., за 2012 рік - на суму 84866,00 грн., за 2013 рік - на суму 128 270,00 грн., а, відтак, у відповідача також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ППР №0005682208.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, керуючись вимогами ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 487,20 грн. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.08.2014 року № 0005682208, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом"янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 10 липня 2015 року.