Рішення

від 06.07.2015 по справі 910/13949/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015№910/13949/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/13949/15

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт", м. Київ,

про стягнення 11 183,35 грн.,

за участю представників:

позивача - Хмелюк А.П. (довіреність від 07.04.2015 №1450/9);

відповідача - не з'явився.

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - Концерн) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" (далі - ТОВ «ТелеРадіоСвіт»): 8 850 грн. заборгованості, що виникла в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2013 №4-11-ЦКУ РТ (далі - Договір); 1 368,98 грн. втрат від інфляції, 58,89 грн. 3% річних та 905,48 грн. пені, а всього 11 183,35 грн. (позивачем помилково вказано 11 183,34 грн.).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2015 порушено провадження у справі.

01.07.2015 від Концерну надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що станом на 28.05.2015 відповідач здійснив оплату основної суми боргу, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1 443,76 грн., втрати від інфляції у сумі 1 368,98 грн. та 3 % річних у сумі 85,80 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що вказана заява не відповідає приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки в ній йдеться не про зменшення кількісних показників однієї з вимог, а фактично про відмову від вимоги про стягнення основного боргу.

06.07.2015 Концерном подано суду клопотання, в якому вказано, що у зв'язку з погашенням відповідачем основної заборгованості у сумі 8 850 грн. позивач відмовляється від позовних вимог в цій частині та просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції на загальну 2 898,53 грн. (1 443,76 грн. пені, 1 368,98 грн. втрат від інфляції та 85,80 грн. 3% річних) та сума судового збору, а провадження в частині основного боргу припинити.

Судом прийнято заяву Концерну про відмову від позову в частині основної заборгованості у сумі 8 850 грн.

У судовому засіданні 06.07.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.06.2015 було надіслано відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 06.07.2015 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

31.12.2013 Концерном (виконавець) та ТОВ «ТелеРадіоСвіт» (замовник) укладено Договір, за умовами якого:

- предметом Договору є надання виконавцем відповідно до ліцензій послуг з технічного обслуговування і експлуатації технічних засобів замовника, які є частиною мереж ефірного мовлення (послуги), згідно з умовами Договору (пункт 1.1 Договору);

- замовник зобов'язується прийняти послуги та сплатити вартість наданих послуг в порядку та на умовах, визначених Договором (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 Договору);

- ціна Договору є договірною і за взаємною згодою сторін становить 1 300 грн. з ПДВ на місяць (пункт 4.1 Договору);

- виконавець виставляє замовнику рахунок на оплату та акт виконаних робіт (надання послуг) до 3 (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.2 Договору);

- за умови підписання сторонами акта виконаних робіт (надання послуг) замовник перераховує суму, вказану в рахунку на сплату, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня його отримання, але не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.3 Договору);

- за невиконання чи неналежне виконання умов Договору виконавець і замовник несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 6.1 Договору);

- Договір діє з 01.01.2014 до 31.12.2014 включно. За один місяць до закінчення строку дії Договору сторона, яка бажає припинити його дію, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 9.1 Договору).

Разом з тим, сторонами укладено додаткову угоду від 17.11.2014 №1 до Договору, відповідно до якої пункт 4.1 Договору було викладено в такій редакції: «ціна Договору є договірною і за взаємною згодою сторін становить 1 650 грн. з ПДВ на місяць».

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору Концерном виставлено ТОВ «ТелеРадіоСвіт» рахунки для оплати послуг на загальну суму 8 850 грн., а саме: від 31.10.2014 №3191 на суму 1 300 грн.; від 30.11.2014 №3358 на суму 1 300 грн.; від 31.12.2014 №3527 на суму 1 300 грн.; від 31.01.2015 №46 на суму 1 650 грн.; від 28.02.2015 №150 на суму 1 650 грн.; від 31.03.2015 №371 на суму 1 650 грн.

ТОВ «ТелеРадіоСвіт» отримано від позивача послуги, що підтверджується такими актами виконаних робіт (надання послуг): від 31.10.2014 №1244 на суму 1 300 грн.; від 30.11.2014 №1390 на суму 1 300 грн.; від 31.12.2014 №1538 на суму 1 300 грн.; від 31.01.2015 №34 на суму 1 650 грн.; від 28.02.2015 №136 на суму 1 650 грн.; від 31.03.2015 №330 на суму 1 650 грн.

Судом встановлено, що всі акти підписані уповноваженими представниками сторін, що свідчить про те, що відповідачем було прийняті послуги на суму 8 850 грн. без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «ТелеРадіоСвіт» договірних зобов'язань у відповідача виникла заборгованість перед Концерном у сумі 8 850 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «ТелеРадіоСвіт» здійснено оплату основної заборгованості, що підтверджується такими платіжними дорученнями: від 29.05.2015 №77 на суму 3 900 грн. (призначення платежу: «сплата за телекомунікаційні послуги за жовтень-грудень 2014 р. згідно дог. №4-11 ЦКУ РТ від 31.12.2013 р., у т.ч. ПДВ 650 грн. 00 коп.»); від 29.05.2015 №78 на суму 4 950 грн. (призначення платежу: «сплата за телекомунікаційні послуги за січень-березень 2015 р. згідно дог. №4-11 ЦКУ РТ від 31.12.2013 р., у т.ч. ПДВ 825 грн. 00 коп.»); від 29.05.2015 №79 на суму 3 300 грн. (призначення платежу: «сплата за телекомунікаційні послуги за квітень-травень 2015 р. згідно дог. №4-11 ЦКУ РТ від 31.12.2013 р., у т.ч. ПДВ 550 грн. 00 коп.»).

При цьому, ТОВ «ТелеРадіоСвіт» звернулося до Концерну з листом від 02.06.2015 №89, в якому зазначило, що у платіжному дорученні від 29.05.2015 №79 на суму 3 300 грн. невірно вказано призначення платежу, у зв'язку з чим відповідач просив позивача вважити вірним таке «авансовий платіж за телекомунікаційні послуги за червень-липень 2015 р. згідно дог. №4-11 ЦКУ РТ від 31.12.2013 р., у т.ч. ПДВ 550 грн. 00 коп.».

У той же час позивачем подано суду заяву про відмову від основної заборгованості у сумі 8 850 грн.

Відповідно до частин четвертої і шостої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову; господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що відмова позивача від позовних вимог в частині основної заборгованості у справі № 910/13949/15 не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 78 ГПК України заява про відмову від позову повинна бути підписана позивачем; до прийняття такої відмови господарський суд, зокрема, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Подана суду заява про відмову від позовних вимог в частині основної заборгованості підписана представником за довіреністю (від 07.04.2015 №1450/9) Хмелюк Анною Петрівною.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи викладене, господарський суд міста Києва вважає за можливе прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині основної заборгованості у сумі 8 850 грн. і припинити провадження у справі в цій частині.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 1 368,98 грн. втрат від інфляції, 85,80 грн. 3% річних та 1 443,76 грн. пені.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що за умови підписання сторонами акта виконаних робіт (надання послуг) замовник перераховує суму, вказану в рахунку на сплату, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня його отримання, але не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та втрати від інфляції за такі періоди:

з 11.11.2014 по 04.03.2015 на суму 341,25 грн. втрат від інфляції (за розрахунком суду 725,18 грн.) та 21,26 грн. 3% (за розрахунком суду 48,72 грн.);

з 11.12.2014 по 04.03.2015 на суму 310,70 грн. втрат від інфляції (за розрахунком суду 461,03 грн.) та 18,06 грн. 3% (за розрахунком суду 26,93 грн.);

з 11.01.2015 по 04.03.2015 на суму 263,77 грн. втрат від інфляції (за розрахунком суду 334,01 грн.) та 14,75 грн. 3% (за розрахунком суду 16,99 грн.);

з 11.02.2015 по 04.03.2015 на суму 275,06 грн. втрат від інфляції (за розрахунком суду 174,90 грн.) та 14,51 грн. 3% (за розрахунком суду 5,97 грн.);

з 11.03.2015 по 11.04.2015 на суму 178,20 грн. втрат від інфляції (за розрахунком суду 356,40 грн.) та 17,22 грн. 3% (за розрахунком суду 8,68 грн.).

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції та 3% річних, суд вважає, що такий розрахунок неправильний; за перерахунком суду сума втрат від інфляції становить 2 051,52 грн. та 3% річних - 107,29 грн., однак такий розрахунок може призвести до виходу суду за межі позовних вимог.

Пунктом 2 частини першої статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції та 3% річних, а тому стягненню з відповідача підлягає 1 368,98 грн. втрат від інфляції, 85,80 грн. 3% річних за розрахунком позивача.

Що ж до стягнення пені у сумі 1 443,76 грн., то господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання умов Договору виконавець і замовник несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Разом з тим, у пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1 443,76 грн.

У розподілі судових витрат господарським судом враховується, що за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, пунктом 4 частини першої статті 80, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ТелеРадіоСвіт» (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 50-В; ідентифікаційний код 32485339) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10; ідентифікаційний код 01190043) 8 850 (восьми тисяч вісімсот п'ятдесяти) грн. основної заборгованості.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ТелеРадіоСвіт» (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 50-В; ідентифікаційний код 32485339) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10; ідентифікаційний код 01190043): 1 368 (одну тисячу триста шістдесят вісім) грн. 98 коп. втрат від інфляції; 85 (вісімдесят п'ять) грн. 80 коп. 3 % річних та 1 683 (одну тисячу шістсот вісімдесят три) грн. 47 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.2015.

Суддя О. Марченко