Рішення

від 02.03.2009 по справі 11/30-09     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

02.03.2009                                                             

  Справа №  11/30-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді

 Чернявського В.В. при секретарі

Борхаленко О.А. за участю представників учасників процесу:

від  позивача - ОСОБА_1- керівника церковної ради,

ОСОБА_2 - пастора

від  відповідача - ОСОБА_3,  ОСОБА_4, повноваження якого  підтвердженні в судовому засіданні вказівкою

ПП ОСОБА_3

розглянув

у відкритому судовому засіданні справу   

за позовом

Німецької Євангелічно-Лютеранської громади м.Херсона , м. Херсон

до

Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Херсон 

про  стягнення 10000грн.

Обставини справи: провадження

у справі порушено за позовом про повернення 6тис.грн., сплачених позивачем

відповідачеві 23.06.2008р. за платіжним дорученням № 033/08 та про стягнення

4тис.грн. моральної шкоди у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за

договором підряду від 21.06.2008р.

Позивач стверджує, що у

відповідності з умовами договору перерахував на користь відповідача 6тис.грн. в

якості авансу, відповідач в обумовлений строк після отримання авансу до робіт

не приступив, після чого виконання зобов'язань цим підрядником для позивача

втратило інтерес.

До ціни позову позивач відніс

4тис.грн. в якості моральної шкоди, вказавши, що саме в цю суму громада оцінює

незручності, завдані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань. При

додатковому обґрунтуванні вимог заявою від 26.02.2009р. позивач вказав, що

моральну шкоду визначав, виходячи з темпів інфляції в державі та темпів

знецінення української грошової одиниці за час від дня перерахування коштів

відповідачеві та станом до дня заявлення позову.

Предмет вимог щодо стягнення

4тис.грн. - саме як моральної шкоди позивач зазначав і у поясненнях у судовому

засіданні.

Відповідач позов не визнав, навів

письмові заперечення проти позовних вимог, які полягають у наступному.

Отримавши 23.06.2008р. 6 тис.грн.

на банківський рахунок, відповідач 24.06.2008р. уклав трудові угоди з

робітниками, видав робітникам аванси на загальну суму 3тис.грн., придбав

матеріали на загальну суму 3290,40грн., розпочав підготовчі роботи: доставлені

матеріали на базу, проведено виготовлення металовиробів для дверної перемички,

арматурного каркасу, проведено замовлення спецтехніки. Продовження роботи на

об'єкті будівництва було неможливим, оскільки позивач не допустив відповідача

до виконання робіт.

Відповідач зауважив, що договір не

змінено та не  розірвано ні за згодою

сторін, ні за рішенням суду.

Також відповідач вказує, що позивач

не довів ні наявності підстав для стягнення збитків у сумі 4тис.грн., ні

розміру цих збитків.

У судовому засіданні 19.02.2009р.

оголошувалась перерва до 11-00 02.03.2009р.

С у д     в с т а н о в и в:

21.06.2008р. представником

Німецької Євангелічно-Лютеранської громади м. Херсона (далі-позивач, громада)

та приватним підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач, підприємець) підписано

договір підряду, предметом якого визначено виконання підприємцем для громади

робіт з ремонту будинку відповідно до доданого кошторису. Загальна вартість

робіт за договором визначена сумою 17870грн. (розділ 3 договору), серед

зобов'язань громади обумовлено авансування 6тис.грн. вартості робіт, а

серед  зобов'язань підприємця зазначено,

що він розпочинає роботи протягом 3 днів після надходження на його банківський

рахунок авансового платежу.

Платіжним дорученням № 033/08 від

23.06.2008р. позивач перерахував на користь відповідача 6тис.грн. в якості

авансового платежу.

Позов щодо вимог про повернення

цієї суми коштів підлягає задоволенню,  у

позові щодо вимог про стягнення 4тис.грн. моральної шкоди слід відмовити на

таких підставах.

Відповідно до ст.180 ГК України

господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди

щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи

необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї

із сторін повинна бути досягнута згода. У будь-якому разі до числа істотних

умов відносяться предмет, ціна та строк дії договору.

Відносини підряду врегульовано

главою № 61 ЦК України, а будівельного підряду - параграфом № 3 цієї глави ЦК

України. До числа істотних умов договору підряду за ст.877 ЦК України віднесено

проектно-кошторисну документацію. За цією статтею ЦК України підрядник

зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи

відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші

вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації

та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено

договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути

визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації.

За викладенням підпункту 2.1.1

договору сторони обумовили, що підрядник виконує роботи у відповідності з

умовами та порядком, визначеними проектно-кошторисною документацією, при цьому

проектно-кошторисна документація включає в себе перелік і вид виконуваних робіт

та використовуваних матеріалів, обладнання, а також калькуляції по видам робіт.

Сторони узгодили кошторис № 001

щодо ремонту будинку по АДРЕСА_1 (копія з примірника позивача - на а.с.13,

копія з примірника відповідача - на а.с.49).

Перелік та вид, договірну вартість

робіт кошторис містить, однак не містить переліку, виду використовуваних

матеріалів, обладнання, калькуляції по видам робіт, а це мало бути узгодженим у

двосторонньому порядку за викладенням названого підпункту 2.1.1 договору.

Сторони також не узгоджували проектної документації, а мали це зробити

відповідно до названої ст.877 ЦК України.

Вивчивши текст договору суд дійшов

висновку про відсутність в ньому норми про строк дії договору, обов'язкової,

такої, що має відноситися до істотних умов договору згідно зі ст.180 ГК

України.

Таким чином, у зв'язку з

неузгодженням сторонами проектної документації, переліку, виду використовуваних

матеріалів, обладнання, калькуляції по видам робіт, строку дії договору,

формально такий договір не вважається укладеним з-за відсутності в ньому

зазначених істотних умов. Відповідно, неукладений договір не тягне обов'язків

для сторін його виконувати. Вчинене позивачем виконання неукладеного договору в

частині перерахування позивачу авансу в 6 тис.грн. кваліфікується як

перерахування та отримання коштів без достатніх належних підстав.

Відповідно до ст.1212 ЦК України

особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без

достатньої правової підстави зобов'язана повернути майно.

Позов про стягнення 6000грн.

підлягає задоволенню за ст.1212 ЦК України. Задовольняючи позов у цій частині

суд не звужує штучно підстав та предмету вимог: такими за позовом у цій частині

є обставини сплати позивачем відповідачу цієї суми, зазначення про необхідність

повернення цієї суми, - а вже кваліфікацію обставин з точки зору змісту

законодавства, застосовувані до відносин закони вчинює, визначає суд.

Сформулювавши предмет вимог щодо

стягнення моральної шкоди позивач не довів підстав таких вимог. Обов'язок

доказування вимоги, відповідно до ст.33 ГПК України, покладено на позивача.

Заявивши до відшкодування моральну шкоду від дій відповідача позивач до її

обґрунтувань відніс інші за природою підстави - знецінення коштів, інфляцію в

державі, причиною яких не є поведінка відповідача у спірних відносинах.

Розрахунки складових заявлених до стягнення 4тис.грн. не відповідають і

правилам про стягнення втрат від інфляції, передбаченим ст.625 ЦК України (це

зауваження суд наводить поряд з тим, що формально предмет вимог у цій частині

інший, ніж стягнення втрат від інфляції, - стягнення моральної шкоди).

Згідно з п.10 Роз'яснень Вищого

арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних з відшкодуванням  моральної

шкоди" № 02-5/95 від 29.02.1996р. в чинній редакції з відповідними

змінами, що вносились президією Вищого господарського суду України, розмір

ставок державного мита із позовних заяв про відшкодування моральної

(нематеріальної) шкоди, що розглядаються в порядку господарського судочинства,

має визначатися за п.п."б" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів

України "Про державне мито", тобто як для позовів немайнового

характеру.

У позовній заяві поєднано вимоги

про повернення 6000грн. та про стягнення 4000грн. моральної шкоди; перша з них

має оплачуватися держмитом у мінімальному розмірі для позовів майнового

характеру - 102грн., друга - у розмірі 85грн. для позовів немайнового

характеру. Відповідно, при поєднані таких вимог за позовом вважається, що кожна

з них оплачується половиною вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення

судового процесу.

Судові витрати за вимогою про

повернення коштів покладаються на відповідача, він має відшкодувати позивачеві

102грн. держмита, оплачених позивачем при заявленні позову, та половину

(59грн.) вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового

процесу, оплачених позивачем при заявлені позову.

Як виявилось при розгляді справи,

позивач, при заявленні позову сплатив  за

позовом лише 102грн. держмита, відповідно, не сплативши 85грн. держмита за

вимогою про відшкодування моральної шкоди. Держмито за цією вимогою та,

відповідно, інша половина вартості послуг з інформаційно-технічного

забезпечення судового процесу покладається на позивача; з позивача підлягає

стягненню до Державного бюджету України 85грн. державного мита.

Керуючись ст.ст.82-85

Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и

в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного

підприємця  ОСОБА_3 (ідент. номер

НОМЕР_1, АДРЕСА_2, р/р 26009691601, ВАТ "МТБ" , м. Херсон, МФО

342285) на користь Німецької Євангелічно-Лютеранської громади м.Херсона

(код 24748743, м. Херсон, вул. Шовкуненка, буд.80, кв. 75 - юридична адреса;

АДРЕСА_1 - фактична адреса, р/р 26003007130, ХФКБ "Західінкомбанк",

МФО 352327) 6 000грн., а також 102 грн. на відшкодування витрат

зі сплати держмита, 59грн. на відшкодування витрат з

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання

рішенням законної сили.

3. Відмовити у позові щодо вимог

про стягнення 4000грн. моральної шкоди.

4. Стягнути з Німецької

Євангелічно-Лютеранської громади м.Херсона (код 24748743, м. Херсон, вул.

Шовкуненка, буд.80, кв. 75 - юридична адреса; АДРЕСА_1 - фактична адреса, р/р

26003007130, ХФКБ "Західінкомбанк", МФО 352327) в доход

Державного бюджету України 85грн. держмита; отримувач УДК у м.Херсоні,

код ЄДРПОУ 24104230, р/р 31119095700002, Банк ГУДКУ по Херсонській області, МФО

852010, КБК 22090200, символ звітності банку 095; стягувач Державна податкова

інспекція у м. Херсоні (код ЄДРПОУ 21296163, м.Херсон, вул. І.Кулика, буд.

143-А).

Наказ видати після набрання

рішенням законної сили. 

Суддя                                                                                     

В.В. Чернявський

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК

України

           04.03.2009р.