Рішення

від 14.04.2014 по справі 321/2335/13-ц

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/2335/13-ц

Провадження № 2/321/89/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Дараган Л.В.

при секретарі: Рикун І.В.

за участю представників позивачів: ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в смт. Михайлівка Запорізької області, цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області про визнання права власності на спадщину, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області про визнання права власності на спадщину, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7.

В позові зазначено, що 31 грудня 2012 року помер син позивача ОСОБА_6 та батько позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - ОСОБА_8, після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається із фермерського господарства «Меркурій», як цілісного майнового комплексу, ідентифікаційний код юридичної особи 19264233, юридична адреса: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 281. Позивачі є спадкоємцями першої черги, інших спадкоємців першої черги, що прийняли б спадщину, немає. Згідно діючого законодавства позивачі звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, однак вони не можуть отримати в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, в зв'язку з тим, що не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Таким чином, позивачі, як законні спадкоємці, мають всі законні права на належне їм спадкове майно, однак не можуть оформити своє право власності на належне їм майно і вільно ним користуватися. Позивачі просять суд визнати за ними право власності на спадкове майно - фермерське господарство «Меркурій», як цілісний майновий комплекс, ідентифікаційний код юридичної особи 19264233, юридична адреса: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 281, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер 31 грудня 2012 року.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_1, а також представник позивача ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не з'явилися, від них надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача - Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області не з'явився, від нього надійшло клопотання з проханням розглянути справу за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує. Однак, в подальшому представником відповідача були надані письмові заперечення, згідно яким відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги позивача безпідставні, не обґрунтовані та не підтверджені жодними доказами. Так, селищна рада не може бути належним відповідачем по справі, оскільки не надано жодних доказів того, що на час звернення до суду селищна рада не визнавала чи оспорювала права позивачів щодо спадкування фермерського господарства. Крім того, позивачами не надано жодних доказів щодо прийняття нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину. Так само не надано й жодних доказів щодо існування спадкового майна - фермерського господарства та його державної реєстрації як нерухомого майна - єдиного цілісного комплексу. До того ж, земельна ділянка передавалась у постійне користування фізичній особі ОСОБА_8, тому таке право користування належить особисто фізичній особі та не входить до майна (статутного капіталу) фермерського господарства. Тому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання третя особа не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за її відсутності від неї не надходило, тому суд визнає її неявку неповажною та вважає можливим ухвалити рішення за відсутності третьої особи на підставі наявних у справі доказів. Крім того, в попередніх судових засідання, третя особа позов визнала в повному обсязі та не заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 178 ЦК України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у томі числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фермерське господарство», відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство», до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство», майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про фермерське господарство», діяльність фермерського господарства припиняється у разі: 1) реорганізації фермерського господарства; 2) ліквідації фермерського господарства; 3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом); 4) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно свідоцтва про народження, виданого 03 липня 1957 року райбюро ЗАГС с. Михайлівка Запорізької області, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_6, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 29 червня 1957 року зроблено відповідний запис № 138.

Згідно свідоцтва про народження, виданого повторно 09 квітня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про що 09 грудня 1982 року складено відповідний актовий запис № 210.

Згідно свідоцтва про народження, виданого 26 березня 1985 року райвідділом ЗАГС с. Михайлівка Запорізької області, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, є донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про що в книзі реєстрації актів про народження 26 березня 1985 року зроблено запис № 62.

Згідно свідоцтва про народження, виданого 22 квітня 1986 року райвідділом ЗАГС с. Михайлівка Запорізької області, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, є донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про що в книзі реєстрації актів про народження 22 квітня 1986 року зроблено запис № 66.

Згідно свідоцтва про одруження, виданого 30 серпня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб, прізвище чоловіка - ОСОБА_12 та дружини - ОСОБА_12, про що в книзі реєстрації актів про одруження 30 серпня 2003 року зроблено запис № 48.

Згідно свідоцтва про шлюб, виданого 12 серпня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб, прізвище чоловіка - ОСОБА_13 та дружини ОСОБА_13, про що в книзі реєстрації шлюбів 12 серпня 2006 року зроблено відповідний актовий запис № 53.

Згідно свідоцтва про смерть, виданого 04 січня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_8 помер 31 грудня 2012 року, про що 04 січня 2013 року складено відповідний актовий запис № 04.

Після його смерті залишилось спадкове майно - фермерське господарство «Меркурій», як цілісний майновий комплекс, ідентифікаційний код юридичної особи 19264233, юридична адреса: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 281, засновником (головою) якого був ОСОБА_8. Для ведення господарства фермерському господарству «Меркурій» передано на постійне користування земельну ділянку, розмір якої становить 15,1 га. Голові господарства (його засновнику) видано Михайлівською селищною радою Михайлівського району Запорізької області 21 жовтня 1992 року державний акт на право постійного користування землею за № 000256.

Спадкоємцями першої черги за законом є позивачі. Інших спадкоємців першої черги за законом немає.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), після смерті ОСОБА_8, який помер 31 грудня 2012 року , відкрита спадкова справа.

Згідно заяви від 09 квітня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, у визначений законом строк позивач ОСОБА_5 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого батька ОСОБА_8.

Згідно заяви від 09 квітня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, у визначений законом строк позивач ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого батька ОСОБА_8.

Згідно заяви від 09 квітня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, у визначений законом строк позивач ОСОБА_4 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого батька ОСОБА_8.

Згідно заяви від 18 червня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, у визначений законом строк позивач ОСОБА_6 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого сина ОСОБА_8.

Однак, оформити своє право на спадщину позивачі не можуть, оскільки нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом.

Так, згідно постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дій, винесених приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, від 19 лютого 2014 року та 28 лютого 2014 року, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на фермерське господарство «Меркурій» після смерті ОСОБА_8, який помер 31 грудня 2012 року та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. В обґрунтування винесених постанов нотаріус зазначила, що протиріччя одного нормативного акта іншому не дають змоги правильно і однозначно вирішувати питання спадкування прав і обов'язків єдиного члена фермерського господарства. При цьому у разі наявності статутного фонду свідоцтво про право на спадщину може бути видане на майно, внесене до статутного фонду фермерського господарства, але в статуті фермерського господарства «Меркурій» не зазначено розмір статутного фонду. Якщо ж статутний фонд у фермерському господарстві не сформовано, то питання спадкування треба вирішувати в суді. Тому нотаріусом відмовлено у вчинення нотаріальної дії на підставі ч. 2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», в зв'язку з тим, що не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Разом із цим, згідно розпорядження представника Президента України від 24 лютого 1994 року № 55, зареєстровано статут фермерського господарства «Меркурій» та зобов'язано голову фермерського господарства «Меркурій» ОСОБА_8 здійснювати діяльність згідно із статутом і діючим законодавством.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 528562 від 27 вересня 2010 року, зареєстроване фермерське господарство «Меркурій», ідентифікаційний код юридичної особи 19264233, юридична адреса: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 281, дата проведення державної реєстрації - 06 січня 1993 року.

Згідно статуту фермерського господарства «Меркурій» (друга редакція), засновником (головою) фермерського господарства є ОСОБА_8. Відомості щодо інших членів фермерського господарства відсутні. Для ведення господарства фермерському господарству «Меркурій» передано на постійне користування земельну ділянку, розмір якої становить 15,1 га. Голові господарства (його засновнику) видано Михайлівською селищною радою Михайлівського району Запорізької області 21 жовтня 1992 року державний акт на право постійного користування землею за № 000256. Земельна ділянка може бути вилучена у господарства лише у випадках, передбачених Земельним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство». Діяльність господарства припиняється у разі: якщо не залишається жодного члена господарства чи спадкоємця, який хотів би продовжити діяльність господарства.

Таким чином, судом встановлено, що позивачі не можуть вільно користуватися належним їм спадковим майном у виді фермерського господарства «Меркурій», як цілісного майнового комплексу, ідентифікаційний код юридичної особи 19264233, юридична адреса: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 281, оскільки вони є спадкоємцями засновника та єдиного члена фермерського господарства «Меркурій» ОСОБА_8, які бажають продовжити діяльність фермерського господарства, а тому підстав для припинення діяльності фермерського господарства немає. Тобто позивачі, як законні спадкоємці, мають всі законні права на зазначене спадкове майно, але не можуть оформити своє право власності на нього, в зв'язку з тим, що недосконалість діючого законодавства перешкоджає отримати свідоцтва про право на спадщину за законом, оформити правовстановлюючі документи та заважає вільно володіти і користуватися майном, що належить фермерському господарству «Меркурій».

При цьому суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що селищна рада не може бути належним відповідачем по справі, оскільки не надано жодних доказів того, що на час звернення до суду селищна рада не визнавала чи оспорювала права позивачів щодо спадкування фермерського господарства, селищна рада не має жодного відношення до фермерського господарства та не претендує на спадкове майно і не може претендувати на нього в разі відсутності спадкоємців чи неприйняття ними спадщини. Так, зазначені посилання представника відповідача є безпідставними і необґрунтованими, оскільки, в позові ставиться питання про визнання права власності на спадкове майно - фермерське господарство «Меркурій», як цілісний майновий комплекс, якому для ведення господарства передано на постійне користування земельну ділянку, розміром 15,1 га. При цьому судом враховується, що потреба в такому способі захисту, який був обраний позивачами, виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється. При цьому, невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права. Разом із цим відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність у особи цивільного права. Тобто, відповідач, заперечуючи проти позову та наявності у позивачів права визнання за ними в порядку спадкування права власності на спадкове майно, в дійсності не визнає їх права власності, а, отже, вбачається належним відповідачем по справі.

Так само судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що позивачами не надано жодних доказів щодо прийняття ними спадщини, щодо прийняття нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину та щодо існування спадкового майна - фермерського господарства і його державної реєстрації як нерухомого майна - єдиного цілісного комплексу, оскільки зазначені посилання відповідача є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи. Так, в матеріалах справи міститься як копія спадкової справи, заведеної за заявами позивачів щодо прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_8, так і копії постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дій, згідно яких позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на фермерське господарство «Меркурій» після смерті ОСОБА_8, який помер 31 грудня 2012 року. Також в матеріалах справи містяться й відповідні копії свідоцтва про державну реєстрацію фермерського господарства «Меркурій» та статуту цього фермерського господарства з відмітками про проведення його державної реєстрації.

Щодо посилань відповідача на те, що земельна ділянка передавалась у постійне користування фізичній особі ОСОБА_8, тому таке право користування належить особисто фізичній особі та не входить до майна (статутного капіталу) фермерського господарства, то суд також не може прийняти їх до уваги, оскільки, як вбачається зі статуту фермерського господарства «Меркурій», земельна ділянка, розміром 15,1 га, була передана на постійне користування для ведення господарства саме фермерському господарству «Меркурій», ОСОБА_8, як голові господарства (його засновнику) відповідачем було видано тільки державний акт на право постійного користування землею як правовстановлюючий документ на підтвердження зазначених вище обставин. Так, положеннями ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що до складу майна фермерського господарства серед інших може входити право користування землею. Тобто, право постійного користування земельною ділянкою, розміром 15,1 га, яка була передана на постійне користування для ведення господарства фермерському господарству «Меркурій» входить до складу майна цього фермерського господарства. Крім того, згідно того ж статуту, земельна ділянка може бути вилучена у господарства лише у випадках, передбачених Земельним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство». Такими випадками є наведений в ст. 141 ЗК України вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а також підстави, зазначені в ст. 35 Закону України «Про фермерське господарство», тому вбачається, що підстав для припинення діяльності фермерського господарства немає, оскільки позивачі є спадкоємцями засновника та єдиного члена фермерського господарства «Меркурій» ОСОБА_8, які бажають продовжити діяльність фермерського господарства. За таких обставин наведені вище посилання відповідача є неприйнятним, оскільки позивачі на передбачених законом підставах можуть успадкувати фермерське господарство «Меркурій» як цілісний майновий комплекс, якому серед іншого було передано на постійне користування земельну ділянку, розмір якої становить 15,1 га, для ведення господарства.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи забрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та визнання за позивачами права власності на спадкове майно - фермерське господарство «Меркурій», як цілісний майновий комплекс, ідентифікаційний код юридичної особи 19264233, юридична адреса: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 281, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер 31 грудня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 178, 328, 392, 1217, 1220, 1222, 1261, 1267, 1268, 1299 ЦК України, Законом України «Про фермерське господарство», ст.ст. 10, 11, 15, 57, 59, 60, 61, 107, 208, 212 - 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області про визнання права власності на спадщину, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 право власності на спадкове майно - фермерське господарство «Меркурій», як цілісний майновий комплекс, ідентифікаційний код юридичної особи 19264233, юридична адреса: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 281, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер 31 грудня 2012 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

14.04.2014