Рішення

від 08.07.2015 по справі 905/144/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.07.2015 Справа № 905/144/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.,

при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.

розглянувши матеріали справи за позовом

позивача: публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Сємбіз», м. Селидове Донецька область

про зобов'язання вчинити певні дії

Представники сторін:

Від позивача: Левицька А.В. довіреність № 8208-К-О від 20.10.14р.

Від відповідача: не з'явився

Позивач, публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сємбіз» про зобов'язання вчинити певні дії, а саме про зобов'язання ліквідаційну комісію ТОВ «Сємбіз» визнати кредиторські вимоги позивача на суму 64431,00 гривень та зобов'язання включити ці вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

В перебігу розгляду справи позивач надав витребувані судом додаткові матеріали, представник позивача в судових засіданнях наполягав на задоволенні заявленого позову.

Відповідач в жодне судове засідання свого представника не направив, відзив та витребувані судом документу суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, отже суд, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки відповідача.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2013р. товариством з обмеженою відповідальністю «Сємбіз» та публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки, за змістом якої відповідач просить банк відкрити поточний та картковий рахунки. При цьому в разі відсутності або недостатності коштів на рахунку відповідача (в разі перевищення суми платежу над залишками власних коштів), позивач може встановити відповідачу на рахунок кредитний ліміт: позивач за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту відповідача за рахунок кредитних коштів і в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє відповідача на власний розсуд або в письмовій формі, або встановленими засобами електронного зв'язку позивача та відповідача. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розміру процентної ставки за використання кредитного ліміту регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами позивача, які розміщені на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

З підписанням вищевказаної заяви відповідач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі Умовами і Правилами обслуговування за розрахунковими картками, розміщеними на сайті банку www.privatbank.ua, http://client-bank.privatbank.ua; Тарифами позивача, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів та відбитку печатки складають договір банківського обслуговування; приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - договору банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до п.3.18.1.5 Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів, викладених в п.3.18 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт є сумою грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку. За змістом п.п.3.18.1.1, 3.18.1.3, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах ліміту в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. За довідкою №08.7.0.0.0/150520102247 від 20.05.2015р. клієнту встановлено кредитний ліміт в наступних розмірах: 18.01.2013р. - 0,00 грн., 15.03.2013р. - 10 000,00 грн., 21.03.13р. - 12000 грн., 26.03.13р. - 22000 грн., 19.06.13р., - 27500 грн., 18.07.13р., - 49000 грн., 09.09.13р., - 52000 грн., 30.12.2013 р., - 54000 грн., 29.04.14р. - 35000 р..

Свої зобов'язання позивач виконав шляхом встановлення лімітного кредиту у розмірі 35000 гривень, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунках відповідача, коли як відповідач свого обов'язку з повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого за ним станом на 30.03.2015 року обліковується заборгованість у розмірі 64431,00 гривень, що складається із заборгованості за кредитом - 35000 гривень, заборгованості за відсотками - 15678,68 гривень, заборгованості по комісії - 3150, 00 гривень, та пені - 10602,32 гривень.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців (витяг станом на 23.06.2015 року) з 03.11.2014 року відповідач перебуває у стані припинення та визначено, що кредитори для заявлення своїх вимог мають звернутися у строк до 10.01.2015 року .

Позивач 09.04.2015 року листом № б/н від 09.04.2015 року звернувся із своїми вимогами до відповідача та просив визнати їх у розмірі 64431,00 гривень та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

19.05.2015 року зазначений лист було повернуто позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання, що на думку позивача є свідченням протиправного ухилення ліквідаційної комісії від визнання заборгованості та включення її до проміжного ліквідаційного балансу, у зв'язку з чим звернувся із розглядуваним позовом та просить зобов'язати ліквідаційну комісію ТОВ «Сємбіз» визнати кредиторські вимоги позивача та зобов'язати включити ці вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами.

За змістом ч.ч. 1,3,4,5 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється . До комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до п. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом п.п. 9,11 зазначеної статті виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи. 11. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів .

Черговість задоволення вимог кредиторів визначена ст. 112 Цивільного кодексу України. Частинами 3,4 зазначеної норми встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно .

Отже, системний аналіз наведених положень закону дає підстави дійти висновку, що звернення кредитора з позовом до ліквідаційної комісії (ч.3 ст. 112 Цивільного кодексу України) передбачене саме для кредиторів, які своєчасно звернулися із своїми вимогами, адже саме права таких кредиторів можуть бути відновлене у спосіб спонукання ліквідаційної комісії до примусового розгляду вимог кредитора. Такі висновки суду узгоджуються і з п. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України зі змісту якого вбачається, що саме відомості внесені до проміжного ліквідаційного балансу є підставою для проведення розрахунків із кредиторами, включеними до нього, та такий баланс складається після спливу строку для пред'явлення вимог кредиторів.

Враховуючи, що до проміжного балансу можуть бути включені виключно вимоги кредиторів подані своєчасно чи безпідставно відхилені ліквідаційною комісією, в тому числі у спосіб ухиляння від їх розгляду, що буде встановлено судом, вимоги позивача, через їх пред'явлення поза межами строку, встановленого для пред'явлення не підлягають включенню до проміжного ліквідаційного балансу.

Для кредиторів, що пропустили строк для пред'явлення своїх вимог ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України встановлено спеціальний режим задоволення вимог - з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Отже кредитор, що пропустив строк може вимагати задоволення своїх вимог, саме задоволення вимог, а не їх визнання чи включення до проміжного ліквідаційного балансу та тільки після того, коли відбулося задоволення всіх вимог кредиторів, заявлених своєчасно та за рахунок майна, що залишилися після такого задоволення.

При цьому, суд, в межах розглядуваної справи та виходячи із принципу диспозитивності судового процесу не зв'язаний із необхідністю перевірки стану розрахунків із кредиторами, що заявили свої вимоги своєчасно, адже позивачем позов про задоволення вимог не заявлявся, а розглядуваний позов не дає суду підстав та можливості застосувати до його вимог, зазначений спосіб їх задоволення.

Інше розуміння наведених положень закону та вимога про зобов'язання включити до проміжного ліквідаційного балансу вимог кредиторів, що не зверталися зі своїми вимогами у межах відведеного для цього строку, призвело б до невиправданого порушення прав та охоронюваних законом інтересів інших кредиторів, що діяли добросовісно та у межах строку заявили про свої вимоги, що за змістом ст. 112 Цивільного кодексу України надає їм перевагу у черговості задоволення своїх вимог по відношенню до кредиторів, що цей строк пропустили.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права до нього застосований бути не може, адже його права, в контексті наведеного вище, в частині включення його вимог до проміжного ліквідаційного балансу, не можна вважати порушеними діями чи бездіяльністю відповідача.

Як вже зазначалося, майнові вимоги позивача, що об'єктивно існують у нього по відношенню до відповідача та виникли внаслідок надання відповідачу кредиту, що не був повернутий в обумовлений строк можуть бути задоволені у інший спосіб, визначений законом за рахунок майна відповідача, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України) та для цього включення цих вимог до проміжного ліквідаційного балансу не вимагається.

Крім того, виходячи зі змісту ст. ст. 111 , 112 ЦК України , саме до виключної компетенції ліквідаційної комісії відносяться питання встановлення строку для пред'явлення вимог кредиторів, задоволення (відмова в задоволенні) вимог кредиторів, складання проміжного ліквідаційного балансу і ліквідаційного балансу, тощо.

При таких обставинах суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції ліквідаційної комісії (в даному випадку - зобов'язати визнати кредиторські вимоги і включити до ліквідаційного балансу), але залежно від характеру спору суд може зобов'язати ліквідаційну комісію виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема, розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмету спору (зобов'язати розглянути питання щодо заявлених кредиторських вимог і включення їх до ліквідаційного балансу).

Але, як вже зазначалося, такий спосіб захисту вбачається судом прийнятним та справедливим тільки для кредиторів, що звернулися до ліквідаційної комісії у межах відведеного для цього строку.

Відмовляючи у задоволені розглядуваного позову суд також вважає, що перебування відповідача у стані припинення до моменту проведення державної реєстрації припинення відповідача не перешкоджало та не перешкоджає позивачу на час прийняття судом рішення у справі звернутися до суду із позовом про стягнення існуючої заборгованості в загальному порядку, адже строк ліквідаційної процедури законодавчо не визначений, а наявність відкритих виконавчих проваджень за приписами п. 10 ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» є підставою для залишення без розгляду документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Наявність такого обмеження для боржника, що ліквідується є гарантією для кредиторів, що мають підставні вимоги до боржника, що мають бути або задоволені, у разі достатності для цього коштів та майна у підприємства, що ліквідується або таке підприємство має вжити усі необхідні дії, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (п.3 ст. 110 Цивільного кодексу України).

Позивачем до матеріалів справи додано постанови Вищого господарського суду України по справі № 922/4954/14 та по справі № 920/1556/13, що є аналогічними із розглядуваною справою, в яких висловлена певна позиція ВГСУ, на користь нього, адже предметом розгляду по цих справах були аналогічні вимоги.

Судом досліджено зміст зазначених постанов, але керуючись вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що іншого рішення ніж про відмову у задоволенні позову, з огляду на встановлені судом обставини справи та зроблену ним оцінку норм законодавства, прийняти не вбачається можливим.

Суд ухвалами від 11.06.2015 року та 24.06.2015 року вжив усіх можливих заходів для встановлення обставин, що мають значення для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, зокрема вимагав у відповідача надати інформацію щодо стану процедури припинення на час розгляду справи, та відомості про складання та затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

Зазначені вимоги залишилися з боку відповідача без виконання, водночас це, на думку суду, не заважає суду прийняти законне та справедливе рішення по справі, виходячи із наявних у справі матеріалів, адже в перебігу розгляду справи судом встановлено, що з'ясування стану процедури припинення та отримання відомостей про складання проміжного ліквідаційного балансу на висновки суду, в розглядуваному випадку, не впливають.

Розглядаючи справу суд керувався загальнодоступними відомостями, що містяться в Єдиному державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, актуальна виписка з якого наявна в матеріалах справи. Ці відомості містять інформацію про час протягом якого кредитори мали подати ліквідаційній комісії свої вимоги (до 15.01.2014 року). Всі інші висновки у справі суд зробив на основі даних про те, що позивач звернувся до відповідача зі своїми вимогами лише 09.04.2015 року, що в контексті наведених положень законодавства зумовлює відмову у задоволенні розглядуваного позову.

Встановлення зазначених обставин (стану процедури припинення та складання проміжного ліквідаційного балансу) мало б значення, якщо позивач звернувся до ліквідаційної комісії зі своїми вимогами, у межах відведеного для цього строку.

При цьому, суд не заперечує об'єктивного існування у позивача грошових вимог до відповідача, внаслідок отримання ним кредитних коштів, на підтвердження чого позивач надав відповідні докази, а відповідач їх жодним чином не спростував. Але, з огляду на те, що позивач, за для задоволення своїх вимог може обрати один із декількох можливих способів поведінки, направлених на захист своїх прав та інтересів, а розглядуваний позов не містить, прийнятних для задоволення, вимог, суд, керуючись всією повнотою наданих йому повноважень але будучі обмеженим принципом диспозитивності судового процесу, не може застосувати інші механізми захисту прав позивача на свій розсуд, що в даному випадку можна було б вважати належними.

Наведе у сукупності дає суду підстави дійти висновку про відмову у задоволені заявленого позову.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сємбіз» про зобов'язання ліквідаційну комісію ТОВ «Сємбіз» визнати кредиторські вимоги позивача на суму 64431,00 гривень та зобов'язання включити ці вимоги до проміжного ліквідаційного балансу відмовити.

У судовому засіданні 08.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 09.07.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник