Рішення

від 09.07.2015 по справі 906/853/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" липня 2015 р. Справа № 906/853/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Приведьон В.М. - дов. №08/1446-010145 від 04.02.2015

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до Приватного підприємства фірма "Лес"

про стягнення 1065,40грн

Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" заявлено позов до Приватного підприємства фірма "Лес" про стягнення 1092,75грн, з яких: 259,85грн - борг за спожиту активну електроенергію, 691,44грн - санкція за перевищення договірних величин, 51,90грн - пеня, 3,29грн - 3% річних, 86,27грн - інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати коштів згідно умов договору про постачання електричної енергії №263 від 12.01.2011.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 2, 12 ГК України, ст.ст. 509, 526, 549, 550, 625 ЦК України, а також ст.26 Закону України "Про електроенергетику".

У засіданні суду 09.07.2015 позивачем подано заяву №2524 від 06.07.2015 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1065,40грн, з яких 259,85грн - боргу за спожиту активну електроенергію, 691,44грн - санкції за перевищення договірних величин, 41,84грн - пені, 2,11грн - 3% річних, 70,16грн - інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 №18).

Суд, надавши оцінку заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог встановив, що позивачем зменшено розмір позовних вимог у частині стягнення пені, інфляційних нарахувань і 3% річних.

Отже, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог №2524 від 06.07.2015 до розгляду по суті, оскільки останню подано з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, спір у даній справі вирішується в межах прийнятої заяви про зменшення позовних вимог, тобто про стягнення з відповідача на користь позивача 259,85грн - боргу за спожиту активну електроенергію, 691,44грн - санкції за перевищення договірних величин, 41,84грн - пені, 2,11грн - 3% річних, 70,16грн - інфляційних нарахувань.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив. До суду повернулися ухвали суду від 10.06.2015 та 23.06.2015, які були направлені останньому на адресу, вказану в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 31-33), з відміткою поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" .

Згідно п.п.3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У випадку неявки в засідання господарського суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки, про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, то на підставі ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд у судовому засіданні дослідив матеріали справи, а саме: договір про постачання електричної енергії №263 від 12.01.2011; розрахунки втрат в трансформаторі та лінії за листопад-грудень 2014 року; рахунки; розрахунок суми боргу; заяву про зменшення розміру позовних вимог; повідомлення про граничні рівні споживання; претензії; письмові пояснення позивача; довідку про стан заборгованості; довідку ЄДРПОУ щодо позивача; статут позивача; Спеціальний витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2011 між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" в особі Зарічанського РЕМ (постачальник) та Приватним підприємством фірма "Лес" (споживач) укладено договір №263 про постачання електричної енергії, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити електричну енергію споживачу, а споживач - оплатити постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору і додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (надалі за текстом - Договір №263) (а.с. 9-11).

Відповідно до п.2.2.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги і за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та за іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 21 числа по 20 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Згідно п.7.3 договору оплата електроенергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період, або плановими платежами в такі терміни: до 05 числа розрахункового місяця - 100% вартості, заявленого споживання електроенергії згідно з Додатком №1 до договору (а.с. 63), з врахуванням сальдо на початок місяця.

Остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно; 10 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Споживач умови договору щодо сплати коштів за спожиту електроенергію виконав не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 21.11.2014 по 20.12.2014 у відповідача виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 259,85грн, що, зокрема, підтверджується виставленим позивачем рахунком №28370 від 19.12.2014 (а.с. 21).

Крім того, згідно з п.п. 4.2.2 зазначеного договору про постачання електроенергії у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену розділом 5 цього Договору, за відповідний період (місяць) при одно- дво- чи тризонній системі обліку Споживач, виключно грошовими коштами, зобов`язаний сплатити постачальнику двократну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даним Договором обсяг електричної енергії та потужності згідно із Законом України "Про електроенергетику" за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.

Відповідно до п.5.1 Договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електроенергії (Додаток №1 до Договору - "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"). У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії на рівні фактичних обсягів споживання електроенергії відповідних періодів поточного року.

З наданого позивачем повідомлення про граничні рівні споживання №4489 від 03.12.2013 (а.с. 23), вбачається, що на листопад 2014 року обсяг споживання відповідачем електроенергії встановлено в розмірі 815кВт.год, а відповідачем спожито електричної енергії в розмірі 1194кВт.год, про що свідчить рахунок за активну електроенергію №26553 від 21.11.2014 (а.с.19).

Таким чином, відповідачем допущено споживання електричної енергії понад договірну величину за листопад 2014 року на 379кВт.год. (1194кВт.год - 815кВт.год).

Відповідно до ст.26 Закону України "Про електроенергетику" та п.п. 4.2.2 договору №263 від 12.02.2011 відповідач зобов'язаний сплатити двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини за листопад 2014 року в сумі 467,49грн (379 х 1,233492 (тариф на електроенергію).

Для сплати перевищення договірних величин споживання в сумі 467,49грн позивач виставив відповідачу рахунок №26554 від 21.11.2012 (а.с. 20).

Крім того, з повідомлення про граничні рівні споживання №4489 від 03.12.2013 (а.с. 23), вбачається, що на грудень 2014 року обсяг споживання відповідачем електроенергії встановлено в розмірі 0кВт.год, а відповідачем спожито електричної енергії в розмірі 178кВт.год, про що свідчить рахунок за активну електроенергію №28370 від 19.12.2014 (а.с.21).

Таким чином, відповідачем допущено споживання електричної енергії понад договірну величину за листопад 2014 року на 178кВт.год. (178кВт.год - 0кВт.год).

Тому, на підставі ст.26 Закону України "Про електроенергетику" та п.п. 4.2.2 договору №263 від 12.02.2011 відповідач зобов'язаний сплатити двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини за грудень 2014 року в сумі 223,95грн (178 х 1,258146 (тариф на електроенергію).

Для сплати перевищення договірних величин споживання в сумі 223,95грн позивач виставив відповідачу рахунок №28371 від 19.12.2012 (а.с. 22).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману електроенергію вчасно та в повному обсязі не виконав, у результаті чого станом на день звернення до суду у нього утворилась заборгованість перед позивачем за активну електричну енергію в сумі 259,85грн та 691,44грн (467,49грн + 223,95грн) - підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч.1 ст.277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а згідно ч. 5 цієї статті відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

У п.13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. № 475) (із змінами і доповненнями) передбачено, що споживачі у разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

Частиною 5 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до ст.ст.525 і 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2 ст.193 ГК України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 259,85грн боргу за спожиту активну електроенергію та 691,44грн санкції за перевищення договірних величин.

Крім того, позивач згідно заяви №2524 від 06.07.2015 про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 53-54) просить суд стягнути з відповідача 41,84грн - пені, 2,11грн - 3% річних за період з 01.03.2015 по 07.06.2015, 70,16грн - інфляційних нарахувань за період з березня по травень 2015. Період нарахування штрафних санкцій позивач обґрунтовує тим, що рахунок за активну електроенергію №28370 від 19.12.2014, тобто, за грудень місяць 2014 року, (а.с.21) направлявся відповідачу разом претензією від 16.02.2015 про погашення заборгованості в сумі 259,85грн боргу за спожиту активну електроенергію та 691,44грн санкції за перевищення договірних величин (а.с. 35). Слід зазначити, що в самій претензії позивач вказав строк сплати основного боргу до 28.02.2015 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - постанова Пленуму) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог розрахунки сум інфляційних нарахувань та 3% річних, суд вважає їх правильними і такими, що відповідають вимогам діючого законодавства й умовам укладеного договору, тому задовольняє позов у цій частині.

Також, позивач, посилаючись на п.4.2.1 договору №263 від 12.01.2011 про постачання електричної енергії, згідно заяви №2524 від 06.07.2015 про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 53-54), просить суд стягнути з відповідача 41,84грн пені.

Відповідно до п.4.2.1 даного Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком (додаток №4), споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши здійснений позивачем згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 53-54) розрахунок суми пені, суд вважає його правильним і таким, що відповідає вимогам діючого законодавства й умовам укладеного договору, тому задовольняє позов і в цій частині.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав, у судове засідання не з`явився.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов, з врахуванням заяви №2524 від 06.07.2015 про зменшення розміру позовних вимог, обґрунтований, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.22,33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства фірма "Лес" (10012, м. Житомир, пров. 1-ий Мисливський, буд.7; код ЄДРПОУ 13559418) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8; код ЄДРПОУ 22048622):

- 259,85грн - боргу за спожиту активну електроенергію;

- 691,44грн - санкції за перевищення договірних величин;

- 41,84грн - пені;

- 2,11грн - 3% річних;

- 70,16грн - інфляційних нарахувань;

- 1827,00грн - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.07.15

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2 - позивачу (рек. з пов.), 3 - відповідачу (рек. з пов.)