Рішення

від 07.07.2015 по справі 910/11803/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2015Справа №910/11803/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАД плюс К»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Безпека»

про стягнення 97081 грн. 91 коп.

Суддя Демидов В.О.

За участю представників:

від позивача - Гальцева І.К. (довіреність №17/15 від 29.04.2015)

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

07.05.2015 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Безпека» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАД плюс К» заборгованість за договором поставки №05-14 від 23.06.2014 у розмірі 59014 грн. 08 коп., 7642 грн. 61 коп. пені, 3% річних у розмірі 1406 грн. 77 коп. та інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 29018 грн. 45 коп.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання за належною юридичною адресою ухвали господарського суду. Відзив на позовну заяву відповідач не надав.

З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

23.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЛАД плюс К» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Безпека» (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №05-14 (далі за текстом - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність обладнання згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти обладнання та сплатити його ціну.

Загальна ціна обладнання за договором становить без ПДВ: 73767 грн. 60 коп., крім того ПДВ в розмірі 14753 грн. 52 коп., всього з ПДВ - 88521 грн. 12 коп. (п. 2.1 договору).

Ціни на обладнання визначені виходячи з курсу долара США по відношенню до гривні 1:11.8783, встановленого НБУ станом на 23.06.2014. У випадку зміни (збільшення чи зменшення) більше ніж на 3 % офіційного обмінного курсу НБУ на дату відвантаження товару по відношенню до зафіксованого сторонами в даному пункті, ціна товару має бути перерахована пропорційно зміні курсу. У такому випадку постачальник самостійно зазначає у відповідних накладних на товар нову змінену ціну товару, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його вартість за ціною, зазначеною в такій накладній (п. 2.2 договору).

Оплата обладнання покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника наступним чином: 33,4% вартості обладнання, що поставляється, покупець сплачує постачальнику протягом трьох робочих днів з дати поставки, на підставі виставленого рахунку; 33,3% вартості обладнання покупець сплачує постачальнику протягом тридцяти календарних днів з дати поставки; остаточний платіж у розмірі 33,3 % вартості обладнання покупець сплачує постачальнику протягом шестидесяти календарних днів з дати поставки (п. 2.3 договору).

Згідно п. 9.1 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2014.

Згідно видаткової накладної від 27.06.2015 №РН-0000003, рахунку-фактури №СФ-0000003 від 27.06.2015, довіреності відповідача №4 від 27.06.2014, виданої на ім'я Крицького В.Ю., позивачем здійснено поставку згідно договору, а відповідачем отримано товар на суму 88521 грн. 12 коп.

Відповідачем було частково оплачено товар за договором у сумі 29507 грн. 04 коп., у зв'язку із чим залишилася несплаченою заборгованість відповідачем у розмірі 59014 грн. 08 коп., що підтверджується банківською випискою від 31.10.2014.

Позивачем відповідачу була надіслана претензія №1 від 19.08.2015 за вих. №66 про сплату заборгованості за договором в сумі 62488 грн. 62 коп. у семиденний строк з моменту отримання претензії, яку відповідач отримав 26.08.2014, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, позивачем відповідачу була надіслана претензія №2 від 10.03.2015 за вих. №14 про сплату заборгованості в сумі 84893 грн. 31 коп. за договором у семиденний строк з моменту отримання претензії, яку відповідач отримав 12.03.2015, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв'язку із тим, що відповідач відповіді на претензії не надав, заборгованість за договором не сплатив, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованість за договором у сумі 59014 грн. 08 коп., 7642 грн. 61 коп. пені, 3% річних у розмірі 1406 грн. 77 коп. та інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 29018 грн. 45 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати продукції, одержаної за договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано зобов'язання за договором, що підтверджується зазначеними видатковою накладною, рахунком-фактурою, довіреністю на отримання товару відповідачем, на суму 88521 грн. 21 коп.

Крім того, матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що відповідачем було сплачено заборгованість за договором у сумі 29507 грн. 04, що підтверджується відповідною банківською випискою.

Таким чином, відповідачем було здійснено часткову оплату поставки товару за договором, у зв'язку із чим залишилася несплаченою заборгованість у розмірі 59014 грн. 08 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі за текстом - Постанова від 17.12.2013 № 14), щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п. 6.4 договору у випадку прострочки виконання відповідачем зобов'язань, передбачених п. 2.3 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочки.

Перевіривши розрахунки позивача, суд зазначає, що позивачем невірно визначено період прострочення, за який підлягає нарахуванню сума пені за договором. Здійснивши перерахунки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 7338 грн. 76 коп. за період з 01.07.2014 по 27.12.2014. В решті вимог про стягнення пені слід відмовити за необґрунтованістю.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму заборгованості, дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 3.2 Постанови від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При перевірці періоду, за який позивачем здійснено розрахунок інфляційних нарахувань на суму заборгованості, враховуючи показники індексу інфляції, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в розмірі 29018 грн. 45 коп. за період з липня 2014 року по квітень 2015 року.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 29018 грн. 45 коп.

Суд, перевіривши обґрунтованість заявлених до стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми оплати товару за договором, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 1406 грн. 77 коп. за період з 01.07.2014 по 30.04.2015.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 59014 грн. 08 коп., 7338 грн. 76 коп. пені, 29018 грн. 45 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у розмірі 1406 грн. 77 коп.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1935 грн. 82 коп.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Безпека» (03110, вул. Солом'янська, буд. 5, офіс 505/2, код 34713806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАД плюс К» (03134, м. Київ, вул. Булгакова, буд. 18, офіс 4, код 34352832) заборгованість за договором у розмірі 59014 грн. 08 коп., 7338 грн. 76 коп. пені, 29018 грн. 45 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у розмірі 1406 грн. 77 коп. та 1935 грн. 82 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3 . В решті позову відмовити.

У судовому засіданні 07.07.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 13.07.2015.

Суддя В.О. Демидов