Рішення

від 07.07.2015 по справі 910/12167/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2015Справа №910/12167/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Троянда"

про стягнення заборгованості за самовільно спожиту електричну енергію 12 335,22 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В. (дов.№91/2013/12/30-3 від 30.12.2013)

від відповідача: Ігнатюк Р.В. (дов.№б/н від 07.07.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Троянда" про стягнення заборгованості за самовільно спожиту електричну енергію 12 335,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виникненням у відповідача заборгованості у розмірі 12 335,22 грн. за спожиту електричну енергію не обліковану внаслідок порушення останнім Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), а саме: самовільним підключенням струймопримачів освітлення сходових клітин від мережі ВРП електроживлення квартир, на облік встановлено лічильник електроенергії по якому не проводяться розрахунки із ПАТ «Київенерго», про що позивачем складено акт № 36173 від 21.05.2014 про порушення споживачем ПКЕЕ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу № 910/12176/15 до розгляду на 04.06.2015 року.

У судових засіданнях 04.06.2015 та 18.06.25015 судом оголошено перерву до 18.06.2015 та до 07.07.2015 відповідно.

22.06.2015 позивачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подано довідку про надходження грошових коштів.

Під час судового засідання 07.07.2015 представником позивача надані пояснення по суті спору, відповідно до яких останній просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.

Представник відповідача надав пояснення, аналогічні тим, що викладені письмово та долучені до матеріалів справи, а також наголосив на клопотанні про реструктуризацію погашення боргу, поданому ним до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 07.07.2015 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», яке є позивачем по справі. Позивач здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого Загальними зборами Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та зареєстрованого Печерською РДА в місті Києві 26.01.2012 року. Предметом діяльності ПАТ «Київенерго», зокрема, є постачання електричної енергії за регульованими та нерегульованими тарифами (пп. 2.2 Статуту). Основними видами діяльності позивача є виробництво електроенергії, розподілення та постачання електроенергії, постачання пари та гарячої води, що підтверджується Довідкою АБ № 152345 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Крім того, відповідно до п. 6.41 ПКЕЕ визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень ПКЕЕ або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень ПКЕЕ.

Як вбачається із матеріалів справи, уповноваженими представниками ПАТ «Київенерго» зафіксовано порушення ПКЕЕ Житлово-будівельного кооперативу "Троянда", а саме - самовільним підключенням струймопримачів освітлення сходових клітин від мережі ВРП електроживлення квартир, на облік встановлено лічильник електроенергії по якому не проводяться розрахунки із ПАТ «Київенерго» (відсутній договір на постачання електроенергії, лічильник опломбовано пломбою невідомого походження) за адресою: вул. Б.Житкова, 5А про що складено акт порушень ПКЕЕ № 361735 від 21.05.2014 року. Вказаним актом встановлено, що споживач при користуванні електричною енергією порушив пп. 3.34, 6.40, 10.2 ПКЕЕ.

Статтею 27 Закону України «Про електроенергетику» визначає відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Зокрема, до правопорушень в електроенергетиці відносять: крадіжку електричної і теплової енергії та самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

У подальшому, в акті про усунення порушення ПКЕЕ (ПКЕЕН) від 21.05.2014 зазначено, що з метою усунення порушення виконано наступні заходи, а саме виконано відключення від розподільчого щита.

Відповідно до п. 6.42 ПКЕЕ на підставі Актів уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ визначаються обсяг недорахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу, разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недорахованої електричної енергії та/або збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до вищезазначених вимог ПКЕЕ, відбулось засідання комісії з розгляду акту про порушення вимог ПКЕЕ № 36173 від 21.05.2014, що супроводжувалось веденням протоколу № 995 від 03.06.2015 року. Вказане засідання комісії здійснювалось її членами у присутності представника споживача.

За наслідками засідання вказаної комісії прийнято рішення про проведення нарахування за актом, згідно з п. 2.6 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656.

Відповідно до вказаних вимог, позивачем складено розрахунок до акту порушень №36173 та рахунок-фактуру № 95036173/акт 36173 від 03.06.2014 року.

Відповідно до п. 6.43 Правил користування електричною енергією, споживач зобов'язаний оплатити розрахункові документи на недораховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Відповідачем рішення комісії з розгляду актів порушень не оскаржено, виставлений рахунок не сплачено.

Судом встановлено, що Житлово-будівельного кооперативу "Троянда" є балансоутримувачем будинку за адресою вул. Б.Житкова, 5А. Вказаний факт сторонами під час судового розгляду не заперечується.

Так, оскільки у встановлені строки відповідач - Житлово-будівельного кооперативу «Троянда», не оплатив рахунок за самовільно спожиту електричну енергію, ПАТ «Київенерго» звернувся із даним позовом до суду та просить стягнути 12 335,22 грн.

Відповідач, у свою чергу, в якості заперечень вказує на те, що сума виставлена у рахунку для сплати є більшою за розмір наявного боргу та просить суд надати можливість врегулювати із позивачем технічні питання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість (ч. 2 ст. 1213 ЦК України).

Так, у межах розгляду справи встановлено, що Житлово-будівельний кооператив не перебуває у договірних відносинах, позивач обґрунтовано заявив позов про стягнення з відповідачів суми боргу на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного суду України від 16.05.2011 (про стягнення суми спожитої енергії) та відповідно до положень 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування.

У порушення вимог чинного законодавства, відповідачем здійснювалось споживання електричної енергії без дозволу та без укладеного договору з ПАТ «Київенерго», про що уповноваженими представниками позивача складений акт порушень № 36173 від 21.05.2014 року.

З аналізу вищевикладених правових норм, перевіривши наданий розрахунок позивача, дійшов висновку, що останнім вірно визначено обсяг відповідальності відповідача.

Таким чином, встановивши факт правомірного звернення до суду із позовними вимогами до Житлово-будівельного кооперативу "Троянда", належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем під час розгляду справи факт наявності заборгованості за самовільне споживання відповідачем електричної енергії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Одночасно, як зазначено відповідачем та вбачається із наявної у матеріалах справи довідки про надходженя грошових коштів, 08.06.2015 відповідачем здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн. згідно рахунку №95036173/акт36173.

Відповідно до положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищезазначеної статті Господарського процесуального кодексу України, суд вбачає за можливе припинити провадження у справі у частині стягнення суми боргу розміром 5 000,00 грн. Залишок суми боргу у розмірі 7 335,22 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо поданого клопотання відповідача про реструктуризацію погашення боргу до 07.10.2015 суд зазначає таке.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Як передбачено статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Відповідно до п. 7.2 вказаної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

За змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, цією нормою процесуального права не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, судом встановлено, що відповідачем не вказано жодної підстави, яка ускладнює виконання рішення суду, не надано жодного доказу у підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення та складено графік здійснення погашення наявної суми боргу на користь позивача, у зв'язку із чим, подане клопотання підлягає відхиленню через його необґрунтованість.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Троянда" про стягнення заборгованості за самовільно спожиту електричну енергію у частині стягнення 5 000,00 грн. припинити.

Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Троянда" про стягнення заборгованості за самовільно спожиту електричну енергію - задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Троянда» (04060, місто київ, вулиця Бориса Житкова, будинок 5-А; ідентифікаційний код 23378617) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 7 335 (сім тисяч триста тридцять п'ять) гривню 22 копійок шляхом зарахування зазначеної суми на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго» зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у Головному управлінні по м. Києву та Київської області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669 та суму судового збору у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок шляхом зарахування на р/р № 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київської області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 07.07.2015 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено

та підписано 13.07.2015 року

Суддя К.В. Полякова