Рішення

від 06.07.2015 по справі 910/12578/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015Справа №910/12578/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кенділенд Україна"

До Приватного підприємства "С.В. Транс"

Про стягнення 26 719,46 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Астапович О.В. - представник (дов. № б/н від 08.12.2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кенділенд Україна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "С.В. Транс" про стягнення 26 719,46 грн. відповідно до дистриб'юторського договору № 147/П від 20.05.2014 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.2015 р. порушено провадження у справі №910/12578/15 та призначено справу до розгляду на 16.06.2015 р.

У судове засідання 16.06.2015 р. представники позивача та відповідача не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників позивача та відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 06.07.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представник відповідача в судове засідання 06.07.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/12578/15 від 20.05.2015 р. про порушення провадження у справі, від 16.06.2015 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаній у позовній заяві (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі, так само, як і ухвала суду від 16.06.2015 р., вручені відповідачу належним чином (повідомлення про вручення наявні в матеріалах справи).

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.07.2015 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 06.07.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кенділенд Україна" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством «С.В.Транс» (дистриб'ютор, відповідач) був укладений дистриб'юторський договір № 147/П (далі-Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, сторони домовились про співпрацю з метою реалізації товарів постачальника на ринку. В межах цієї співпраці постачальник зобов'язується постачати дистриб'ютору у власність товари, а дистриб'ютор зобов'язується приймати поставлені товари, здійснювати їх подальший продаж та за результатами роботи надавати постачальнику звіти в порядку Договору.

За змістом п. 2.4. Договору, клієнт здійснює оплату партії поставлених товарів шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 (сорок п'ять) банківських днів з моменту отримання покупцем продукції на склад.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткових накладних, та підтверджується поясненнями представників сторін, ТОВ «Кенділенд Україна» здійснило поставку товарів за Договором на загальну суму 86 645,50 грн., а саме в наступному порядку:

- 15.10.2014 р. (видаткова накладна № 65) поставка на суму 3 564,00 грн., термін оплати до 17.12.2014 p.;

- 22.10.2014 р. (видаткова накладна № 68) поставка на суму 10 223,10 грн., термін оплати до 24.12.2014 p.;

- 28.10.2014 р. (видаткова накладна № 70) поставка на суму 10 875,11 грн., термін оплати до 30.12.2014 p.;

- 05.11.2014 р. (видаткова накладна № 71) поставка на суму 12 546,23 грн., термін оплати до 13.01.2015 p.;

- 11.11.2014 р. (видаткова накладна № 72) поставка на суму 10 355,33 грн., термін оплати до 17.01.2015 p.;

- 19.11.2014р. (видаткова накладна № 75) поставка на суму 26 203,73 грн., термін оплати до 26.01.2015 p.;

- 26.11.2014 р. (видаткова накладна № 79) поставка на суму 12 878,00 грн., термін оплати до 02.02.2015 p.;

Відповідачем лише частково здійснено оплату за поставлений позивачем товар у сумі 74 645, 90 грн. (23.02.2015 р. в розмірі 14 645, 90 грн., 04.03.2015 р. в розмірі 40 000, 00 грн., 05.03.2015 р. в розмірі 20000, 00 грн.). Даний факт зазначає позивач та не заперечує відповідач.

Таким чином, станом на день подання даного позову до суду сума основної заборгованості за Договором становить 11 999, 60 грн., яку і просить стягнути позивач.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимогу про стягнення 5 187, 80 грн. - пені, 400,58 грн. - 3% річних, суми інфляційних нарахувань - 9 131, 48 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений позивачем товар в повному обсязі, відповідач у встановлений строк не виконав.

Станом на день розгляду справи, сума основної заборгованості за Договором становить 11 999, 60 грн.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 11 999, 60 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 187, 80 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку затримки оплати за поставлені товари дистриб'ютор зобов'язується сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених товарів за кожен день затримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши заявлену позивачем до стягнення суму пені в розмірі 5 187, 80 грн., суд зазначає що розрахунок здійснено по кожному акту з урахуванням передбачених умовами Договору строків оплати, а отже розрахунок є обґрунтованим, тому до стягнення підлягає сума пені в розмірі 5 187, 80 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 400,58 грн. та збитків від інфляції в сумі 9 131, 48 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить 9 131, 48 грн., 3 % річних - 400,58 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи). Контррозрахунку суми інфляційних збитків та 3% річних відповідачем суду не надано.

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та збитків від інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 131, 48 грн. в якості збитків від інфляції та 3% річних у розмірі 400,58 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, у судові засідання не з'явився.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Приватного підприємства «С.В.ТРАНС» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А, ідентифікаційний код 32373295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кенділенд Україна» (81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Промислова, буд. 4В, ідентифікаційний код 38626670) 11 999 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 60 коп. основного боргу, 5 187 (п'ять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 80 коп. пені, 9 131 (дев'ять тисяч сто тридцять одна) грн. 48 коп. збитків від інфляції, 400 (чотириста) грн. 58 коп. 3% річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 13.07.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева