Рішення

від 06.07.2015 по справі 911/2153/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" липня 2015 р. Справа № 911/2153/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край 1», м. Сквира, Сквирський р-н

про стягнення 123 328,48 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Ортіков А.М. предст. дов. 166 від 23.06.2015;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край 1» про стягнення 123 328,48 грн. заборгованості за договором поставки № 21 від 09.08.2010.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2015 у справі №911/2153/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 15.06.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2015 розгляд справи було відкладено 06.07.2015 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

23.06.2015 року через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Край 2» було подано клопотання про залучення їх у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

На думку ТОВ «Край 2» рішення по справі № 911/2153/15 може вплинути на його права та обов'язки, оскільки ТОВ «Край 2» було покупцем за Договором поставки № 21 від 09.08.2010 та було зобов'язано оплатити вартість товару.

Присутній у судовому засіданні представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечив.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Суд, розглянувши подане клопотання, заслухавши думку позивача, прийшов до висновку що клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Край 2» задоволенню не підлягає, з огляду на те, що всі права та обов'язки за договором поставки № 21 від 09.08.2010 останнім було передано відповідачу - ТОВ «Край 1» за Додатковою угодою № 1 про заміну сторони у зобов'язанні, у зв'язку з чим рішення у справі № 911/2153/15 не вплине на права та обов'язки ТОВ «Край 2».

В судове засідання 06.07.2015 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0900001321235, обґрунтованого клопотання про відкладення до суду не надсилав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Присутній в судовому засіданні представник позивача озвучив позовні вимоги, які просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у наданому через канцелярію суду відзиві, проти позову заперечував, мотивуючи це тим, що позивач не надав доказів вручення відповідачу належним чином оформлених видаткових накладних та рахунків, а видаткові накладні, додані до позовної заяви не містять посилань на довіреності, прізвищ та посад осіб, які отримували товар.

Крім того відповідач зазначає, що відповідачем не реалізовано товар на суму 21 239,64 грн.

З огляду на вказані обставини, відповідач вважає, що строк виконання зобов'язань з оплати товару не настав, а отже позовні вимоги є безпідставними.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 06.07.2015 у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,

встановив:

09.08.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край - 2» (Покупець) укладений Договір поставки №21 від (далі - Договір), відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність Покупця товар, а Поку пець зобов'язався прийняти та своєчасно оплачувати товар на умовах, передбачених даним До говором.

Відповідно до пункту 3.3. Договору, оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника, зазначений у статті 9 цього договору протягом терміну платежу зазначеного у пункті 1.1. Додатку №3 «Спеціальні умови».

Згідно Додатку № 3 до Договору поставки № 21 від 09.08.2010, у пункті 1.1. Покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах Покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що Постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні на адресу Покупця, яка вказана в ст. 9 протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки

В пункті 8.1. визначено, що цей Договір укладений строком до 31.12.2010 року. Строк дії цього Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку. Якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів припинення дії даного договору, суд вважає, що є достатні правові підстави вважати цей договір пролонгованим.

Протягом дії договору позивачем здійснювались поставки товару, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії видаткових накладних, оригінали яких були надані для огляду в судовому засіданні.

01.08.2014 року між постачальником ТОВ «Теліані Трейдінг», первісним покупцем ТОВ «Край-2» та новим покупцем ТОВ «Край-1» підписано додаткову угоду № 1, згідно якої сторони домовились про заміну сторони у зобов'язанні - покупця з товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» на товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1».

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання за додатковою угодою не виконував, вартість отриманого товару у розмірі 92 405,52 грн. не сплатив.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що видаткові накладні не містять посилань на довіреності, позивачем не надано жодної копії довіреності, а строк дії Генеральної довіреності від 09.11.2010 року, виданої ТОВ «Край-2» закінчився 09.11.2010 року.

Крім того, відповідач вказує на те, що видаткові накладні містять лише підписи невстановлених осіб без зазначення прізвищ та посад.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що строк виконання зобов'язань не настав, оскільки позивач не надав доказів вручення відповідачеві належним чином оформлених документів, як це передбачено п. 1.1. Спеціальних умов.

З цього приводу суд зазначає, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (так само як і повідомлення за підписом директора та головного бухгалтера про зразок печатки на отримання товару, яке оформлюється при централізовано-кільцевих перевезеннях відповідно до п. 13 інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей) не є документами, що підтверджують факт поставки товару.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України, який у своїй Постанові від 17.09.2009 року у справі №21/105 та Постанові від 09.04.2013 року у справі №5023/5085/12, де зазначає, що довіреність на одержання матеріальних цінностей є документом, що лише фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не є документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі чи прийняттю товару.

Передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності може бути порушенням ведення бухгалтерського обліку, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі або прийняття товарів.

До того ж, відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Стосовно тверджень відповідача про невірне оформлення видаткових накладних, суд зазначає, що про прийняття товару за спірними накладними свідчить наявність підпису представників відповідача, які завірені відбитками спеціальних штампів відповідача «Для накладних».

Підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Наявність штампу на спірних накладних є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Аналогічна позиція міститься у постановах ВГСУ від 01 листопада 2011 р. справа № 21/235-09, від 21 серпня 2013 року справа № 5015/3143/12 та від 13 березня 2013р. справа № 5028/7/17/2012.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. У разі втрати печаток і штампів керівники підприємств зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС України та вжити заходів для їх розшуку.

Відповідачем, в свою чергу, не надано суду доказів втрати, підробки чи передачі штампу іншій особі.

З огляду на те, що відповідач не повернув товар поставлений за невірно оформленими, на його думку, накладними та не надсилав позивачу письмових претензій щодо ненадання чи невірного оформлення первинних документів, які підтверджують поставку, суд не приймає до уваги вищевказані заперечення відповідача.

Також відповідач стверджує, що строк оплати товару не настав, оскільки умовами договору сторони передбачили, що покупець оплачує реалізовані товари, а відповідно до довідки наданої відповідачем від 18.05.2015 нереалізованим залишається товар загальною вартістю 21 239,64 грн.

Дослідивши дану довідку судом встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 34 ГПК України та не є належним та допустимим доказом у справі № 911/2153/15, оскільки вказана довідка містить інформацію про кількість та вартість нереалізованого товару за Договором поставки № 293, який був укладений з ТОВ «Тріалтекс».

З огляду на вищезазначене, суд не приймає дані заперечення відповідача.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, доказів оплати коштів за отриманий від позивача товар та належних доказів наявності залишків нереалізованого товару суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 92 405,52 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 909,32 грн. 3% річних та 30 013,70 грн. інфляційних від кожної неоплаченої видаткової накладної окремо за сукупний період з лютого 2015 року по квітень 2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 909,32 грн. 3% річних та 30 013,70 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 92 405,52 грн. боргу, 909,32 грн. 3% річних та 30 013,70 грн. інфляційних.

Згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Леніна, буд. 19, кв. 13, код ЄДРПОУ 22863249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, оф. 225, код ЄДРПОУ 34613940) - 92 405 (дев'яносто дві тисячі чотириста п'ять) грн. 52 коп. боргу, 909 (дев'ятсот дев'ять) грн. 32 коп. 3% річних, 30 013 (тридцять тисяч тринадцять) грн. 70 коп. інфляційних та 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 57 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 13.07.2015р.

Суддя О.В. Щоткін