Рішення

від 09.07.2015 по справі 917/1170/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 р. Справа № 917/1170/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес", вул.Білоруська, 3, м. Київ, 04050

до Приватного підприємства Фірми "Грація Транссервіс", вул.Перемоги, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення грошових коштів у сумі 41288 грн. 20 коп.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 41288, 20 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС / 8531703.

Представника позивача в засідання суду не з'явився. 22.06.2015 р. на адресу суду надійшло клопотання б/н від 17.06.2015 року (вх. № 9362 від 22.06.2015 р.) про здійснення розгляду справи без його присутності.

Відповідач явку представника у засідання не забезпечив. Ухвали суду від 11.06.2015 р. про порушення провадження у справі та 25.06.2015 р. направлялися відповідачу за адресою , вказаною у позові та повернулася до суду з відміткою поштової установи: "За зазначеною адресою не має" та "Адресат вибув".

Відомості про державну реєстрацію відповідача підтверджуються даними, що містяться на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців (діє відповідно до наказу Міністерства юстиції України №18 46/5 від 14.12.2012 р. "Про затвердження порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Таким чином, відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання та про покладені на нього обов'язки.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

05 лютого 2014 року між сторонами був укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8531703 (далі - поліс, а.с - 5), яким забезпечений транспортний засіб «Mercedes Benz» 408 Д, державний номерний знак ВІ 3371 АА .

Пунктом 2 даного полісу визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Згідно п. 4 полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого складає:

- за шкоду заподіяну життю і здоров'ю: 100000,00 грн;

- за шкоду заподіяну майну: 50000,00 грн;

Розмір франшизи: 0 грн.

Строк дії полісу з 00 год. 00хв. 10.02.2014 р. по 09.02.2015 р.

Як зазначає позивач, 15 вересня 2014 року в с. Піщане Кременчуцького району Полтавської області на 214 км+200 м. а/д Бориспіль-Дніпропетровськ, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Mitsubishi Pajero" державний № ВІ 3155 ВК (водій та власник Сухаренко Василь Павлович) та «Mercedes Benz», державний JN1 3371 АА (водій Шапран Іван Васильович). Після ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження в результаті чого завдано матеріальних збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, особа, яка працює водієм у відповідача - Шапран І.В., визнана винною в скоєнні ДТП. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, застрахована Позивачем, то в останнього виник обов'язок по відшкодуванню завданих збитків в результаті ДТП потерпілій особі. За даних обставин, після вищезазначеної події потерпілий в ДТП - Сухаренко Василь Петрович, звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за подію, яка мала місце 15 вересня 2015 року (а.с.-5-7).

Як зазначає позивач, оскільки, даний випадок є страховим, за договором страхування № АС/853 ним вищевказана заява була прийнята та були здійснені дії по встановленню всіх обставин щодо визначення розміру збитку та виплаті страхового відшкодування.

Так, позивач, на підставі зібраних документів по справі, враховуючи Звіт автотоварознавчого дослідження 153-14 (а.с. -10-24) та умови страхування, здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому - власнику пошкодженого транспортного засобу, в розмірі 41288,20 грн., що підтверджується страховим актом № 53374/1 (а.с. - 25) та платіжним дорученням №11382 від 28.01.2015 р. (а.с. -26).

Як зазначено в постанові Хорольського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2014 року, Шапран І.В. є винним в скоєнні ДТП та керував автомобілем у стані алкогольного сп'ягніння.

Враховуючи, що застрахована особа керувала транспортним засобом під час скоєння ДТП в стані алкогольного сп'яніння позивач 03 квітня 2015 року (вихідний номер 15-04/15Р) надіслав на адресу відповідача вимогу про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 41288,20 грн. (а.с. - 26-27), яка за даними позивача залишена без розгляду, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 41288,20 грн. суми страхового відшкодування, яка була виплачена позивачем постраждалій особі.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій, страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, і доходів від розміщення коштів цих фондів.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування").

Дана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Таким чином, страхова компанія зобов'язана сплатити страхову компенсацію, визначену договором страхування.

Частиною 1,2,16 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку; страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку; страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до умов Договору страхування та ст.6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

За змістом ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й моральну шкоду.

На виконання умов договору та приписів чинного законодавства, після настання страхового випадку, позивач виплатив потерпілому страхове відшкодування на загальну суму 41288,20 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Відповідно до змісту пп. "а" ст. 38.1.1 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю.

Постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2014 року встановлено, що Шапран І.В. який працює водієм у ПП фірма "Грація Транссервіс" є винним в скоєнні ДТП; під час дорожньо-траспортної пригоди, яка стала страховим випадком, Шапран І.В. керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.

Отже відповідно до вищенаведених вимог закону, позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду та керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

В даному випадку враховуючи, що Шапран І.В., перебував у трудових відносинах з відповідачем, то саме відповідач повинен нести відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" про стягнення з відповідача 41288,20 грн. суми страхового відшкодування, яка була виплачена позивачем постраждалій особі, є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фірми "Грація Транссервіс" (вул.Перемоги, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 13956906) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (вул.Білоруська, 3, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 20344871) - 41288,20 грн. заборгованості та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.07.2015 р.

Суддя Н.Г. Гетя