Рішення

від 07.07.2015 по справі 918/593/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р. Справа № 918/593/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом прокурора Сарненського району (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - Фонд), від імені якого діє Рівненське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - Відділення), до фермерського господарства "Великі Верчі" (далі - Господарство) про стягнення заборгованості в сумі 62 868 грн. 70 коп.,

за участі представників:

від позивача: Никитюк М.А. за дов. від 29 жовтня 2014 року № 234,

від відповідача: не з'явився,

від органу прокуратури: Ковальчук І.Л. за посв. від 12 січня 2015 року № 031264,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2015 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, укладеного 9 грудня 2011 року між позивачем та Господарством, останньому були надані грошові кошти у загальному розмірі 135 100 грн. 00 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по своєчасному поверненню частини вказаної фінансової підтримки у розмірі 45 000 грн. 00 коп. у встановлений зазначеним правочином строк не виконав, Прокурор, посилаючись на статті 525, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з Господарства вищенаведену суму боргу, а також 7 113 грн. 82 коп. пені та 10 755 грн. 00 коп. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 3 червня 2015 року порушено провадження у справі № 918/593/15, розгляд якої було призначено на 16 червня 2015 року.

Ухвалою суду від 16 червня 2015 року розгляд справи відкладено на 7 липня 2015 року.

До початку судового засідання 7 липня 2015 року через канцелярію суду надійшла заява Прокурора та позивача про уточнення позовних вимог від 6 липня 2015 року № 53-2076-вих-15 (а.с. 48-49), в якій останні просили суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Фонду (04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, 8/58а) для зарахування на рахунок Управління Державної казначейської служби України у місті Рівному (33001, місто Рівне, вулиця Яворницького, будинок 34, № 31235460700002 "Повернення кредитів наданих з Державного бюджету України фермерським господарствам", МФО: 833017, код ЄДРПОУ: 38012714) 45 000 грн. 00 коп. фінансової підтримки, 7 113 грн. 70 коп. пені та 10 755 грн. 00 коп. інфляційних втрат для зарахування на рахунок Управління Державної казначейської служби України у місті Рівному (33001, місто Рівне, вулиця Яворницького, будинок 34, № 31115115700002 "Інші надходження", МФО: 833017, код ЄДРПОУ: 38012714). Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представники прокуратури та позивача у судовому засіданні 7 липня 2015 року підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 6 липня 2015 року № 53-2076-вих-15, та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова).

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 34531, Рівненська область, Сарненський район, село Велике Вербче, вулиця Набережна, будинок 4. Копії вказаних судових документів були завчасного отримані останнім, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення даних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи Господарства (а.с. 38, 43).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання письмових пояснень та додаткових документів.

З огляду на те, що Господарству надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів, і явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а також враховуючи, що в матеріалах справи наявні документи, необхідні для повного та всебічного розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

9 грудня 2011 року між Господарством та позивачем був укладений договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, за умовами якого останній зобов'язався на поворотній основі надати відповідачу фінансову підтримку в сумі 135 100 грн. 00 коп., а Господарство, у свою чергу, - використати дані грошові кошти за цільовим призначенням та повернути їх у визначений даним договором строк (а.с. 12-13).

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 3.2.1 цього договору позивач зобов'язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок Господарства, відкритий у банківській установі.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначеного положення укладеного між сторонами договору позивач платіжним дорученням від 13 грудня 2011 року № 2 перерахував на поточний рахунок Господарства суму фінансової підтримки у загальному розмірі 135 100 грн. 00 коп. Даний факт підтверджується наявною у матеріалах даної справи копією зазначеного платіжного документа (а.с. 14).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором щодо надання фінансової підтримки також свідчить відсутність з боку Господарства претензій та повідомлень про порушення контрагентом умов даної угоди.

За змістом пункту 3.4.2 вищезазначеного правочину відповідач зобов'язаний повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі позивачу згідно з встановленим графіком. Зокрема, до 1 грудня 2014 року відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 45 000 грн. 00 коп.; до 1 грудня 2015 року - 45 000 грн. 00 коп.; до 1 грудня 2016 року - 45 100 грн. 00 коп.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що фінансова підтримка надається Господарству терміном до 1 грудня 2016 року.

Відповідно до пункту 4.2 даної угоди фінансова підтримка повертається Господарством згідно з графіком, встановленим пунктом 3.4.2 цього договору.

Однак судом встановлено, що всупереч умовам вищезазначеного договору відповідач взятий на себе обов'язок по поверненню частини фінансової допомоги в сумі 45 000 грн. 00 коп. у встановлений пунктом 3.4.2 цієї угоди строк, тобто до 1 грудня 2014 року, не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 45 000 грн. 00 коп. Даний факт також підтверджується довідкою позивача від 7 липня 2015 року № 122 про суму заборгованості Господарства за вищезазначеним договором, яка виникла у спірний період (а.с. 57).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно зі статтею 11 вищезазначеного Закону кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 9 грудня 2011 року, яка складає 45 000 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення даної заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог Прокурора про стягнення з Господарства зазначеної суми грошових коштів, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного повернення спірної фінансової підтримки у розмірі 45 000 грн. 00 коп., Прокурор просив суд стягнути з Господарства 7 113 грн. 70 коп. пені, нарахованої на вищезазначену суму заборгованості у період з 1 грудня 2014 року по 20 квітня 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Оскільки заявлений до стягнення розмір вказаної штрафної санкції відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 7 113 грн. 70 коп. пені підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України Прокурор також просив суд стягнути з відповідача 10 755 грн. 00 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 45 000 грн. 00 коп. у період з грудня 2014 року по квітень 2015 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми даних компенсаційних виплат також підлягає задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (частина 3 вказаної статті).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фермерського господарства "Великі Верчі" (34531, Рівненська область, Сарненський район, село Велике Вербче, вулиця Набережна, будинок 4, ідентифікаційний код: 37504586) на користь держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, 8/58а) для зарахування на рахунок Управління Державної казначейської служби України у місті Рівному (33001, місто Рівне, вулиця Яворницького, будинок 34, № 31235460700002 "Повернення кредитів наданих з Державного бюджету України фермерським господарствам", МФО: 833017, код ЄДРПОУ: 38012714) 45 000 грн. 00 коп. фінансової підтримки; а також 7 113 грн. 70 коп. пені та 10 755 грн. 00 коп. інфляційних втрат для зарахування на рахунок Управління Державної казначейської служби України у місті Рівному (33001, місто Рівне, вулиця Яворницького, будинок 34, № 31115115700002 "Інші надходження", МФО: 833017, код ЄДРПОУ: 38012714).

Стягнути з фермерського господарства "Великі Верчі" (34531, Рівненська область, Сарненський район, село Велике Вербче, вулиця Набережна, будинок 4, ідентифікаційний код: 37504586) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10 липня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко