Рішення

від 09.07.2015 по справі 922/3040/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р.Справа № 922/3040/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 12 734,45 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - Рубанец А.Ф., довіреність №87/1 від 12.01.2015 р.;

пердатвник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємтсво "Харківський електромеханічний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь поповича 14 561,45 грн., в тому числі: 6081,84 грн. - основного боргу, 337,42 грн. - 3% річних, 3 551,36 грн. - інфляційних, 2338,10 грн. - пені, 425,73 - штрафу, 1 827,00 грн. - судового збору.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором зберігання №30-04/ДХ від 30.04.2013 р. в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2015 р. об 11:15 год.

Ухвалами господарського суду від 04.06.2015 р., 23.06.2015 р. розгляд справи відкладався на 23.06.2015 р., 09.07.2015 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача по справі.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у призначене 09.07.2015 р. судове засідання не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки про направлення ухвали про порушення провадження у справі та повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання (а.с. 19).

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення позивача, судом встановлено наступне.

30 квітня 2013 року Між Державним підприємством "Харківський електромеханічний завод" (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест" було укладено договір зберігання №30-04/ДХ (надалі - Договір), відповідно до умов якого поклажодавець передає на зберігання поковки вали, що в подальшому іменується майно, а зберігач приймає та зобов'язується зберігати майно. Передача майна на зберігання та зняття зі зберігання відбувається по акту приймання - передачі.

Згідно з п.4.1. договору, за зберігання майна поклажодавець сплачує зберігачу в місяць 101,36 грн. з ПДВ за 1 кв.м. займаної площі.

Грошові кошти у відповідності до п.4.1. Договору передаються поклажодавцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок зберігача (п.4.2. Договору).

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що площа, яку займає майно, складає 60 кв. м.

Відповідно до акту приймання - передачі від 30.04.2013 р. поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання 69 одиниць поковок валов.

Відповідно до акту приймання - передачі від 31.05.2013 р. зберігач повернув, а поклажодавець прийняв зі зберігання 69 одиниць поковок валов.

На підтвердження належного виконання Зберігачем послуги щодо зберігання майна сторонами було підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2013 р.

Згідно позову позивач вказує, що він свої обов'язки за договором виконав в повному обсязі відповідно до вимог договору та діючого законодавства. Однак, зі свого боку поклажодавець взяті на себе зобов'язання згідно з п.4.1. та п. 4.2. договору виконав частково, а саме не сплатив зберігачу за зберігання майна за травень 2013 року в розмірі 6 081,84 грн.

Отже, станом на 06.05.2015 р. сума основного боргу становить 6 081,84 грн.

18 квітня 2014 року за вих.№87/59 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія на суму 6 081,84 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач заборгованість станом на момент розгляду справи не відшкодував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором зберігання.

Згідно ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч.ч. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

В розумінні ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державне підприємтсво "Харківський електромеханічний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест" про стягнення основного боргу в розмірі 6 081,84 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань нараховано до стягнення з відповідача 337,42 грн. 3% річних, 3 551,36 грн. - інфляційних втрат, 2 338,10 грн. - пені та 425,73 грн. - штрафу.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено та визнано арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 2 338,10 грн. пені та 425,73 грн. штрафу суд зазначає наступне.

Умовами договору не було передбачено нарахування позивачем відповідачу штрафу та пені за прострочення відповідачем свого зобов'язання за договором, однак позивач в обґрунтування нарахування відповідачу штрафу та пені посилався на ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин першої і третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

При цьому суд зазначає, що такої правової позиції дотримувався Верховний Суд України у постанові від 04.12.2012 р. у справі № 17/034-11, а відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що сума штрафу та пені не підлягає стягненню з відповідача, оскільки позивачем нарахування пені здійснювалося не у відповідності до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, якою визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій (період відповідно до розрахунку позивача з 05.2013р. по 03.2015р.), та тим, що позивач не звернувся до суду за захистом свого порушеного права про стягнення штрафу та пені у строк, встановлений Цивільним кодексом України.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 6 081,84 грн., 337,42 грн. - 3% річних та 3 551,36 грн. інфляційних.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, яка становить 1 430,48 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 223, 231, 232 Господарського кодексу України, статтями 253, 256, 258, 509, 526, 530, 549, 625, 628, 629, 936, 946 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМІНВЕС" (61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, буд. 2/15, код ЄДРПОУ 30509059) на користь Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (61037, м. Харків, пр. Московський, 199, код ЄДРПОУ 05405575) суму основного боргу в розмірі 6 081 (шiсть тисяч вiсiмдесят одна) грн. 84 коп.; 3% річних в розмірі 337 (триста тридцять сiм) грн. 42 коп.; інфляційних в розмірі 3 551 (три тисячi п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 36 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1 430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн. 48 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 2 338,10 грн. та штрафу в розмірі 425,73 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.07.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/3040/15