Рішення

від 09.07.2015 по справі 395/163/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1582/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Щенюченко С. В.

Доповідач Мурашко С. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

09.07.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді - Мурашка С.І.

Суддів - Бубличенко В.П., Сукач Т.О.

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська» до ОСОБА_2, фермерського господарства «Подурця Л.О.», треті особи: реєстраційна служба Новомиргородського районного управління юстиції, відділ Держземагенства у Новомиргородському районі, головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська» на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2015 року і

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2015 року приватне підприємство «Агрофірма «Кам'янська» (далі - агрофірма) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, фермерського господарства «Подурця Л.О.» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позивач зазначав, що між агрофірмою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, який 20 вересня 2006 року зареєстровано в Новомиргородському відділі КРФ ДП «ЦДЗК».

14 липня 2011 року відділом Держкомзему Новомиргородського району Кіровоградської області зареєстровано додаткову угоду між сторонами про продовження договору оренди на п'ять років. Таким чином, договір оренди земельної ділянки є чинним до 14 липня 2016 року.

Проте, як стало відомо позивачу між відповідачами укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років.

Просив суд визнати зазначений договір оренди недійсним, оскільки він порушує права позивача та укладений під час дії іншого договору.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що права позивача не порушено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що договір оренди між позивачем та ОСОБА_2 діє до 14 липня 2016 року, тому передача земельної ділянки іншому орендарю порушує права позивача.

В судове засідання апеляційного суду представник позивача, відповідачка та представники третіх осіб не з'явилися про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Від відповідачів надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу з клопотанням розглядати справу без їхньої участі, відділ Держземагенства у Новомиргородському районі надало письмове клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявних обставин (фактів), яким обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

В п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення» роз'яснено, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. Разом з тим рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Проте зазначені вимоги залишилися поза увагою суду першої інстанції і зміст рішення суду не відповідає ч.1 ст.11 та ст.215 ЦПК України.

Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги позивача, що ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд вийшов за межі позовних вимог, зазначивши, що однією з підстав для відмови в позові є нікчемність відповідно до ст.228 ЦК України окремих положень договору оренди, який було укладено з позивачем, щодо строку договору.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції відповідно до ст.309 ЦПК України та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Договір оренди землі укладається в письмовій формі, однією з істотних умов договору є строк дії договору. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено ( ст.ст.14, 17, 19, 31 Закону України «Про оренду землі»). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (ст.ст.18,20 Закону України «Про оренду землі», чинні на час укладення договору).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю є власником земельної ділянки площею 2,57 га, розташованої на території Кам'янської сільської ради Новомиргородського району.

06 серпня 2004 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, відповідно до п.2.2 строком на п'ять років і діє до 06 серпня 2009 року.

Договір зареєстровано 20 вересня 2006 року (а.с.4-6).

В день укладення договору орендодавець передав позивачу земельну ділянку на підставі акту прийому-передачі (а.с.6 зворот).

Умовами договору передбачено, що орендар зобов'язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди (п.4.4.а), підставою припинення договору є закінчення терміну дії договору (п.5.2.а).

05 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору оренди від 06 серпня 2004 року про продовження терміном на п'ять років дію договору оренди. Додаткова угода зареєстрована 14 липня 2011 року (а.с.7).

Наведене свідчить, що загальний строк дії договору становить 10 років (5+5), з 06 серпня 2004 року по 06 серпня 2009 року, з 06 серпня 2009 року по 06 серпня 2014 року.

Таким чином, з урахуванням додаткової угоди договір оренди від 06 серпня 2004 року припинено 06 серпня 2014 року в зв'язку із закінченням строку.

Доводи позивача, що початком строку дії договору є дата його державної реєстрації не ґрунтуються на нормах матеріального права.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України проголошено принцип свободи договору, якою передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У цивільному законодавстві розмежовуються поняття строку договору та набрання чинності договором. Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Строк дії договору визначається на розсуд сторін, якщо тільки в законі чи акті державного органу, обов'язкового для сторін, не обмежується строк його чинності.

Відповідно до ст. 640 ЦК України моментом укладення договору є момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді другої сторони про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

На підставі статті 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на час підписання договору оренди) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

16 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», яким статті 18 та 20 Закону № 161-XIV виключені, а ст. 6 доповнена ч. 5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції на час реєстрації додаткової угоди) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

У постанові Верховного Суду України №6-5 цс13 від 06 березня 2013 року викладена правова позиція, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки відповідно до норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» та Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» незалежно від дати проведення такої реєстрації .

Договір з позивачем підписано 06 серпня 2004 року і в цей же день позивач прийняв земельну ділянку в оренду за актом прийому - передачі. Вина орендодавця в несвоєчасній реєстрації договору оренди відсутня, фактично позивач приступив до оренди земельної ділянки в день укладення договору.

Матеріали цивільної справи не містять доказів того, що сторони, у зв'язку з затримкою на декілька років державної реєстрації договору оренди та додаткової угоди, досягли згоди щодо продовження строку дії укладеного договору оренди та узгодили інший кінцевий строк дії цього договору, а саме 14 липня 2016 року.

Встановлення позивачем такого кінцевого строку договору свідчить про загальний строк фактичного перебування земельної ділянки в оренді у позивача майже 12 років та суперечить принципам добросовісності та справедливості.

Чинне цивільне законодавство, як ЦК України, так і Закон України «Про оренду землі», не наділяє повноваженнями будь-яких осіб, окрім сторін, вирішувати вказане питання, оскільки у цивільних правовідносинах діє принцип свободи договору, який є основоположним.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

За положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на час закінчення строку договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Оскільки 06 серпня 2014 року закінчився строк договору оренди з позивачем, переважним правом на поновлення договору оренди позивач не скористався та не повідомив орендодавця у встановлений законом строк про свої наміри на продовження договору оренди, тому укладенням 01 серпня 2014 року договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Подурця Л.О.» права позивача не порушено.

В межах заявлених позовних вимог підстави для визнання договору оренди недійсним відсутні, тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська» задовольнити частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська» до ОСОБА_2, фермерського господарства «Подурця Л.О.», треті особи: реєстраційна служба Новомиргородського районного управління юстиції, відділ Держземагенства у Новомиргородському районі, головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладено 01.07.2014 року між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Подурця Л.О.» , відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: