Постанова

від 21.02.2007 по справі 11/5140

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/5140

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 лютого 2007 р.                                                                                   № 11/5140  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:судді:Поляков Б.М. Катеринчук Л.Й. (доповідач)Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», с.Степані Черкаської області

на рішеннята постанову господарського суду Черкаської області від 08.08.2006Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.11.2006

у справігосподарського суду№ 11/5140Черкаської області

за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», с.Степані Черкаської області

доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Петровського, с.Таганча Черкаської області

простягнення 158592,46 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивачаБілик О.А., доручення 20.02.2007

від відповідачаКорбут В.М., доручення 01.02.2007

В С Т А Н О В И В  :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна»(далі: “позивач”) звернулось з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Петровського (далі: “відповідача”) про стягнення 158592,46 грн. за договорами на придбання товарно-матеріальних цінностей, укладених в усній формі.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.08.2006 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 5185 грн. боргу, 102 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначене рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.11.2006 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема статті 526 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, чинного на момент розгляду справи судом та статей 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, чинного на час укладання договору, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в передбачений законом чи договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язання чи зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і поганих довіреностей на одержаним цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 1996 за № 293/1318, (далі Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери  відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до абз.1,3 п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або   іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.  При  виписуванні довіреності  перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування   цінностей"  у  бланку довіреності), наводиться  обов'язково із зазначенням назви і   кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у  документах  на  відпуск (наряді,  рахунку, договорі,    замовленні,    угоді     тощо)    цінностей. Незаповнені  рядки довіреності перекреслюються.

Відповідно до абз.1 п.8 Інструкції строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом,  накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10 днів.

Згідно п.12 Інструкції забороняється відпускати цінності в разі подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами та у випадку закінчення строку дії довіреності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлено позов про стягнення боргу за продані на підставі укладених в усній формі договорів товарно-матеріальні цінності на суму 158592,46 грн. в період 2001-2002років. з посиланням на накладні нат відпуск товару та доручення відповідача на їх отримання.

Відповідач провів лише частковий розрахунок. Оскільки строк оплати вартості проданих товарно-матеріальних цінностей при укладанні договорів сторонами встановлений не був, то позивач звернувся до відповідача з вимогою про їх оплату від 28.10.2005 р., яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу за продану пшеницю по довіреності МАА №501138 від 29.01.2003 згідно накладної №56 від 29.01.2003 в сумі 1575,00 грн. та 20 голів поросят  по довіреності ЯЖЄ №095255 від 13.05.2003 згідно накладної №686 від 13.05.2003 на суму 3610 грн., оскільки вказані документи належним чином оформлені, а тому можуть бути прийняті судом як доказ здійснення таких операцій.

Також, колегія суддів погоджується з висновками щодо відсутності правових підстав для задоволення решти позовних вимог, оскільки судами, компетентними оцінювати докази, було  встановлено, що подані позивачем на підтвердження позовних вимог документи є неналежними доказами у справі.

          З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Черкаської області від 08.08.2006 та постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.11.2006 у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»залишити без задоволення.

2.          Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду

від 16.11.2006 та рішення господарського суду Черкаської області від      08.08.2006 залишити без змін.

Головуючий                                                                              Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                                                                                                         Н. Ткаченко