Рішення

від 07.07.2015 по справі 740/1823/15

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/1823/15

Провадження № 2/740/618/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Ковальової Т.Г.,

при секретарі - Кононяко С.А.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати недійсним договір про надання відновлюваної кредитної лінії №961/5-84 від 16 травня 2008 року зі змінами, внесеними відповідно до Додаткової угоди від 16 жовтня 2008 року та Договором від 14.05.2009 року «Про внесення зміни», укладений між нею та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та визнати недійсним іпотечний договір від 16 травня 2008 року, укладений між нею та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки нежитлового приміщення - магазину загальною площею 50 кв.м по вул.Московська буд.1/.20-а в м.Ніжині Чернігівської області.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16 травня 2008 року між нею та акціонерно-комерційним Банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі начальника Ніжинського відділення Чернігівської обласної філії - ОСОБА_3 був укладений договір про надання відновлюваної кредитної лінії №2961/5-84, відповідно до п.1.1.1 якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 47 000 доларів США зі сплатою 14,00 % річних та комісій в розмірі та в поряку, визначеному в Додатку №21 до цього договору з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 15 травня 2016 року.

Згідно п.1.3 договору в якості забезпечення позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором укладено іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення магазину за вищевказаною адресою.

Відповідно до Додаткової угоди від 16 жовтня 2008 року процентна ставка за користування кредитом була встановлена на рівні 15 процентів річних без надання їй детального розпису сукупної вартості кредиту га процентів, Договором від 14.05.2009 року «Про внесення зміни» вони дійшли згоди щодо надання відстрочки по погашенню тіла кредиту з основним боргом в сумі 411 17,51 доларів без надання їй детального розпису сукупної вартості кредиту га процентів.

В порушення п.2 ч. 1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач при укладенні кредитного договору, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, не надав їй у письмовій формі повної інформації про умови кредитування, про сталу процентну ставку за користування кредитом, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону.

Графік погашення кредиту їй не видавався і на протязі всього часу, коли вона сплачувала за кредитним договором, вона не мала інформації, про те, як Банк зараховує її платежі: скільки зараховано на погашення тіла кредиту, а скільки на погашення процентів. На її погляд, Банк всі її платежі зарахував на погашення процентів і не було зарахувань на погашення тіла кредиту.

Отже, умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача.

Представник відповідача - публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» надіслав до суду письмову заяву про застосування позовної давності, що є підставою для відмови в позові відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, оскільки позивачка уклала кредитний договір 16.05.2008 року, здійснювала внески на погашення отриманих за кредитним договором коштів, а з позовом до суду звернулася тільки 21 квітня 2015 року.

Банк також надіслав заперечення на позов, у якому в задоволенні позову просить відмовити, оскільки під час укладання кредитного договору позивачка була ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Банку, умовами кредитування, на підтвердження чого поставила свій підпис в кредитному договорі та в договорі іпотеки. Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі ненадання інформації, зазначеної цією статтею, суб*єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 33 цього Закону, але не передбачає як наслідок визнання договору недійсним.

Позивачка із заявами про надання додаткової інформації або роз*яснень певних положень договору до Банку не зверталася, а також не скористалася правом на відкликання згоди на укладення кредитного договору згідно ч.6 ст.11 Закону «Про захист прав споживачів».

Також, позивачка не надала до суду будь-яких належних доказів на підтвердження введення відповідачем її в оману, а також на підтвердження того, що умови кредитного договору є несправедливими.

В судове засідання позивачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_4 не з*явилися, належними чином повідомлені, і суд не має відомостей про причини неявки, тому відсутні підстави для відкладення розгляду справи з урахуванням того, що провадження у справі відкрито 22. квітня 2015 року, тричі в судове засідання з*являлася представник позивачки, за клопотанням якої розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідно до ст.157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, у виняткових випадках за клопотанням сторін суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більш як на п*ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 22 червня 2015 року розгляд справи було продовжено на 15 днів - до 07 липня 2015 року, тому подальше відкладення розгляду справи суперечить вимогам ст.169 ЦПК України, яка передбачає можливість відкладення розгляду справи тільки в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, і суд вирішив справу на підставі наданих сторонами доказів по справі.

Представник відповідача - публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - ОСОБА_1 в судовому засіданні просила застосувати строк позовної давності і відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачці були відомі всі умови кредитного та іпотечного договорів від 16 травня 2008 року, про що свідчать її підписи під договорами. Протягом шести років до квітня 2014 року вона сплачувала внески за кредитним договором згідно графіку внесків за текстом кредитного договору. З вимогами про надання будь-якої інформації або роз*яснень до Банку вона не зверталася.

Дослідивши усі докази по справі та оцінивши їх відповідно до ст.212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов висновку, що позов незаконний, необґрунтований і не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 16 травня 2008 року між позивачкою та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №2961/5-84, згідно умов якого Банк надав позивачці грошові кошти в сумі 47 000 доларів США зі сплатою 14,00 % річних та комісій в розмірі та в поряку, визначеному в Додатку №21 до цього договору з кінцевим терміном повернення до 15 травня 2016 року.

Кредит забезпечений іпотекою нерухомого майна відповідно іпотечного договору від 16 травня 2008 року, укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, і предметом цього договору є нежитлове приміщення магазину загальною площею 50 кв.м по вул.Московська (Червоних партизан), буд.1/.20-а в м.Ніжині Чернігівської області, належне ОСОБА_2 на праві приватної власності, та земельна ділянка, кадастровий №7410400000:04:002:0063 загальною площею 0,0080 га, що надана для житлової та громадської забудови комерційного використання та знаходиться за вищевказаною адресою та належна ОСОБА_2 на праві приватної власності.

16 жовтня 2008 року між позивачкою та акціонерно-комерційним Банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено додаткову угоду №961/5-84/1 про внесення змін до договору кредиту №961/5- 84 від 16 травня 2008 року, згідно з яким з 20 жовтня 2010 року було встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 15 процентів річних, а 14 травня 2009 року вони уклали договір №961/5-84/2 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №961/5- 84 від 16 травня 2008 року, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди щодо надання відстрочки по погашенню тіла кредиту, а саме: з 14 травня 2009 року графік погашення заборгованості по кредиту буде здійснюватися відповідно до 10 числа (включно) кожного місяця.

При підписанні спірних договорів позивачка, будучи дієздатною особою, погодилася на усі умови договорів, які чітко визначені у них і своїми підписами посвідчила свою згоду на їх виконання.

Погодження умов договорів відповідають положенням ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договорів становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними і є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Отже, при укладенні договорів всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договори містять всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення.

Обставини, стосовно того, що при укладенні спірних договорів відповідач порушив вимоги чинного законодавства України, на які посилається позивачка як на підставу для задоволення позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги щодо визнання договору про надання відновлюваної кредитної лінії та іпотечного договору недійсними не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити повністю, оскільки підстави для визнання спірних договорів недійсним, передбачені ст. 203 ЦК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.525, 526, 1054 ЦК України, ст.ст.60, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору про надання відновлюваної кредитної лінії №961/5-84 від 16 травня 2008 року зі змінами відповідно до Додаткової угоди від 16 жовтня року, Додаткової угоди від 14 травня 2009 року та визнання іпотечного договору від 16 травня 2008 року на предмет іпотеки -нежитлове приміщення магазину загальною площею 50 кв.м по вул.Московська, 1/20а в м.Ніжині Чернігівської області недійсними відмовити повністю

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Ковальова Т.Г.