Постанова

від 21.09.2009 по справі 2а-4280/09/0870

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія статобліку 2.11.1

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2009 року о 17 год. 11 хв. Справа № 2а-4280/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Стрельнікової Н.В.

при секретарі Горбовій І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Зовнішньоторговельна компанія «КАФ»,

м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі

м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 09/08-26ІГ від 14.09.2009 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3810/10-014 від 07.05.2009 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Зовнішньоторговельна компанія «КАФ»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, в якому просить визнати протиправним і скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0005451501/0 від 14.07.2009 р.

В обґрунтування позову посилається на те, що при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач неправильно застосував положення ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а висновки, наведені в акті перевірки є хибними та безпідставними. Вказує, що в порушення п. п. 2.3.2 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при складанні акту перевірки фактично взагалі не відображено ніякі докази стосовно встановленого факту порушення із заниження податкового кредиту, оскільки податковим органом не чітко викладено зміст порушення, не зазначено період фінансово-господарської діяльності платника податків, зокрема місяць, в якому дане порушення здійснено і при цьому не додано до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; податковим органом не зазначено первинних документів на підставі яких визначено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інші докази які достовірно підтверджують наявність факту порушення. Стверджує, що Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено випадків стосовно заборони по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, які надійшли платнику податку із запізненням, або по податкових накладних, які не були своєчасно відображені в податковому обліку з податку на додану вартість в складі податкового кредиту внаслідок помилки по несвоєчасному відображенню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові, а також пояснив, що несвоєчасне включення підприємством сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту того звітного періоду в якому вони були виписані, виникло внаслідок надходження на підприємство із запізненням, або з інших причин, зокрема самостійна помилка внаслідок запізнення надходження податкових накладних від постачальників та несвоєчасного відображення зазначених податкових накладних в податковому обліку. Представник наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях від 12.08.2009 р. (вих. №16498/10-014) посилається на те, що за результатами проведеної невиїзної документальної (камеральної) перевірки підприємства, встановлено порушення ведення податкового обліку, а саме порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, платником податків включено до дозволеного податкового кредиту в деклараціях з січня по квітень 2009 р. суми за податковими накладними виписаними у січні-лютому 2008р. Зазначає, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (п. 7.3 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»). Платник податку, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари (послуги) та отримав їх, має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту (п.п.7.2.6 п. 7.2 ст .7 ЗУ «Про податок на додану вартість»). Вказує, що законом не передбачено можливості платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. На думку відповідача, якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні із доводами позивача не погоджується та вважає вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з підстав, визначених у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

09 липня 2009 р. державним податковим інспектором ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість платника податків -Приватного підприємства «Зовнішньоторговельної компанії «КАФ»у поданій платником звітності за січень 2009 р., лютий 2009 р., березень 2009 р. та квітень 2009 р., за результатами якої складено акт № 503/16/35553495.

Перевіркою встановлено порушення п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»оскільки підприємством не додано до податкової декларації за січень, лютий, березень та квітень 2009 р. скарги на постачальника, які є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту звітного податкового періоду. В результаті перевірки зменшено суму дозволеного податкового кредиту за січень 2009 р. на суму 323429 грн., за лютий 2009 р. на суму 465325 грн., за березень 2009 р. на суму 598155 грн., за квітень 2009 р. на суму 358011 грн.

14.07.2009 р., на підставі акту перевірки від 09.07.2009 р. № 502/16/35553495, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005451501/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 2450161 грн., в тому числі 1744920 грн. за основним платежем та 705241 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення № 0005451501/0 від 14.07.2009 р. Приватне підприємство «Зовнішньоторговельна компанія «КАФ»не здійснювало.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0005451501/0 від 14.07.2009 р. Приватне підприємство «Зовнішньоторговельна компанія «КАФ»звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Вказаною нормою Закону визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної ОСОБА_2 України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. № 06-10/167 щодо визначення терміна «арифметична помилка або описка»під терміном «арифметична помилка»слід розуміти помилки або описки, яких припустився платник податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, яких припущено при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру або перенесено підсумок з додатка тощо).

Під терміном «методологічна помилка»слід розуміти помилку, якої припустився платник податків при складанні декларації, що полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Із змісту акту камеральної перевірки від 09.07.2009 р. № 502/16/35553494 вбачається, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя встановлено порушення платником податку вимог п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»оскільки підприємством не додано до податкових декларацій за січень-квітень 2009 р. скарги на постачальника, які є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Зокрема в акті перевірки зазначено, що платником податків включено до дозволеного податкового кредиту в декларацію за січень 2009 р. суму в розмірі 323429 грн. за податковими накладними виписаними у січні-лютому 2008 р.; включено до дозволеного податкового кредиту в декларацію за лютий 2009 р. суму в розмірі 378376 грн. за податковими накладними, виписаними в січні-лютому 2008 р. Щодо роз'яснення змісту порушення за березень-квітень 2009 р. відомості в акті перевірки відсутні, в супереч вимог п.п.2.3.2 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Тобто, характер описаних в акті порушень дає підстави стверджувати, що вони не можуть бути «арифметичними помилками або описками»чи «методологічними помилками»допущеними підприємством під час складання декларації, оскільки вони стосуються самого права підприємства на податковий кредит та здійснення податковим органом оцінки правомочності відображення вказаних даних у декларації з ПДВ за січень-квітень 2009 р. Суд вважає, що такі порушення не можуть встановлюватися під час проведення камеральної перевірки, оскільки потребують дослідження додаткових документів, зокрема самих податкових накладних, документів, підтверджуючих час їх отримання підприємством, а також встановлення причин декларування податкового кредиту у звітний податковий період тощо.

Крім того, суд вважає висновки податкової інспекції, викладені в акті перевірки безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону.

Згідно абз.2 п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що отримання податкових накладних із запізненням не було пов'язане із відмовою постачальника надати податкову накладну, а із необачністю самого продавця отримати останню. Тобто, в даному випадку, порушень з боку постачальника товарів (послуг) з приводу видачі податкової накладної не було, а тому позивач не повинен додавати жодних скарг до декларації з ПДВ за звітний податковий період.

Так, відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп. 7.4.1 Закону), включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми відображаються у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток до податкової декларації з ПДВ «Розрахунок коригування сум ПДВ»не заповнюється, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Позивачем в судове засідання надані супровідні листи постачальників та самі податкові накладні, які були включені до податкових декларацій за січень-квітень 2009 р. Вказаними документами підтверджується факт отримання позивачем податкових накладних із запізненням, відповідно у січні-квітні 2009 р.

Також суд зазначає, що слід враховувати терміни позовної давності, встановлені ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту. Тому, заперечення відповідача в цій частині також є необґрунтованими.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дескримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто проятгом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для нарахування податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про порушення платником податку вимог п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині подання до податкових декларацій за січень-квітень 2009 р. скарг на постачальника та необґрунтовано прийняв податкове повідомлення-рішення № 0005451501/0 від 14.07.2009 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2450161 грн. в тому числі 1744920 грн. за основним платежем та 705241 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З огляду на викладене, позовні вимоги Приватного підприємства «Зовнішньоторговельна компанія «КАФ»«Зовнішньоторговельна компанія «КАФ» підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005451501/0 від 14.07.2009 р. - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Зовнішньоторговельна компанія «КАФ»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0005451501/0 від 14.07.2009 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2450161 грн. в тому числі 1744920 грн. за основним платежем та 705241 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Зовнішньоторговельна компанія «КАФ»(69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95 А, кВ. 17/2, код ЄДРПОУ 35553495) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її складення у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова

Постанову складено у повному обсязі 25 вересня 2009 р.