Постанова

від 09.02.2010 по справі 2а-6781/09/0870

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2010 року Справа № 2а-6781/09/0870

(15 год. 04 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Малиш Н.І.,

при секретарі Рожик О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПСФ» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2009р. №0000612305/0 нечинним,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ПСФ» (далі - позивач) з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000612305/0 від 13.11.2009р.

Свої вимоги позивач виклав в позовній заяві, в якості нормативних підстав позову посилається на Конституцію України, Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та КАС України.

Ухвалою суду від 10 грудня 2009р. було відкрито провадження у справі.

Представники позивача, в судових засіданнях наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав викладених в позові. Зокрема зазначили, що за результатами планової перевірки ТОВ «ПСФ» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.12.2006 по 30.06.2009 роки ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя складено акт перевірки № 6119/2305/34790037, на виставі якого податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0000612305/0 від 13.11.2009р., яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 154180 грн.00 коп., та - штрафні санкції у розмірі 77090 грн.00 коп., загалом 231270 грн.00 коп.

З висновками зазначеними в акті перевірки та з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням позивач не згоден з наступних підстав.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що приватним підприємцем ОСОБА_1, протягом перевіреного періоду, поставлено на адресу ТОВ «ПСФ» товарно-матеріальних цінностей та послуг на загальну суму 972901 грн.99 коп. з ПДВ, у тому числі ПДВ 162150 грн.36 коп., на що виписано податкові та видаткові накладні. Усі договори, податкові та видаткові накладні, рахунки, докази сплати послуг та товару надавались позивачем під час перевірки. Отже, виводи податкової інспекції, що договори та податкові накладні між ТОВ «ПСФ» та ПП ОСОБА_1, укладені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, не мають документального обґрунтування.

Щодо порушення ТОВ «ПСФ» пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», то ТОВ «ПСФ» не виписувало податкові накладні. Усі данні, викладенні у податкових накладних ПП ОСОБА_2 співпадали з реальними даними (кількість, вартість товару) викладеними у видаткових накладних та актах виконаних робіт. Отже, ТОВ «ПСФ» не мало права та законних підстав сумніватися, а також перевіряти дані, які викладені у податкових накладних ПП ОСОБА_2, так само як і перевіряти чи задекларував він суми, які сам вказав у податкових накладних, чи сплатив податок. Отже, у зв'язку з тим, що ТОВ «ПСФ» не виписувало спірні податкові накладні, воно не могло порушити норми підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Щодо порушень ТОВ «ПСФ» норм пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок додану вартість», то позивачем було сформовано податковий кредит на підставі оформлених належним чином податкових накладних, які були виписані зареєстрованими платниками податку на додану вартість, витрати на придбання товару були віднесені до складу валових витрат виробництва та обігу, а відповідні суми податку на додану вартість були сплачені ТОВ «ПСФ» своєму контрагенту в ціні товару при придбанні товарів. Як вбачається з первинної бухгалтерської документації (договори, рахунки, видаткові накладні, акти прийомки-передачі, податкові накладні), яка була надана представникам ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, усі угоди були укладені належним чином у письмовій формі. Вартість товару та послуг визначені договорами та не являють собою ціну вище рівня звичайних цін. Угоди є чинними, їх недійсність у судовому порядку не визнавалася. В зв'язку з чим, позивач вважає що з його боку порушення вимог пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок додану вартість» допущено не будо.

Що стосується інкримінування ТОВ «ПСФ» порушення пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», то відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, нормами зазначеного Закону визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства. Позивач ставив суми до податкового кредиту згідно з належним чином оформленими накладними. Тобто, позивачем не було допущено порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного, просять суд позов задовольнити та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечують з підстав викладених в запереченні на позовну заяву. В судовому засіданні зазначили, що протягом перевіряємого періоду, 13.12.2006 р. по 30.06.2009 р., ТОВ «ПСФ» мало взаємовідносини з ПП Миколайчуком ОСОБА_3. Згідно наданих до перевірки документів (податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий, березень 2008 року, прибуткові накладні, рахунки-фактури, обігово-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» встановлено, що ПП ОСОБА_1 протягом перевіреного періоду поставлено в адресу ТОВ «ПСФ» товарно-матеріальних цінностей та послуг на загальну суму 972901 грн.99 коп. з ПДВ, у тому числі ПДВ 162150 грн.37 коп., на що виписано податкові та видаткові накладні (акти виконаних послуг). До перевірки не надано, яким чином здійснювалось транспортування товарів та отримання послуг, отриманих від ПП ОСОБА_1

В ході перевірки, при опрацюванні декларації з податку на додану вартість ПП ОСОБА_1 за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий, березень 2008 встановлено розбіжність між сумами податкових зобов'язань ПП ОСОБА_1 та податкового кредиту ТОВ «ПСФ» в розмірі 154180 грн. ПП ОСОБА_1 не задекларовано податкові зобов'язання ПДВ за лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий 2008., в сумі 154180 грн. При опрацюванні зазначених декларацій з податку на додану вартість ПП ОСОБА_2, встановлено що його податковий кредит дорівнює 0. Таким чином, не має можливості встановити основного постачальника товарно-матеріальних цінностей та послуг ПП ОСОБА_1, які у подальшому були відвантажені (надані) в адресу ТОВ «ПСФ», оскільки 04.09.2008 р. була скасована державна реєстрація вказаного підприємця. Зазначили, що у ПП Миколайчука були відсутні трудові ресурси, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності даним підприємцем. Також, вважають що підпис на податкових накладних отриманих від ПП ОСОБА_1 не є ідентичним справжньому підпису даного підприємця. В зв'язку з чим, приходять до висновків, що підприємством ТОВ «ПСФ» отримано податкові накладні від ПП ОСОБА_1 без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Додатково зазначили, що відповідно Акту ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області від 21.08.2008р. за результатами перевірки ПП ОСОБА_1, позивач - ТОВ «ПСФ» не зазначений як один з контрагентів приватного підприємця з яким були взаєморозрахунки. Крім того підписи ПП ОСОБА_1 на податкових накладних та вказаному Акті перевірки відрізняються, що є однією з підстав вважати, що останній не підписував податкових накладних виданих позивачу.

На підставі викладеного просять суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу, а саме - звукозаписуючого пристрою «Камертон».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми законодавства та оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.

В період з 08.10.2009р. по 28.10.2009р. фахівцями ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки було складено акт №6119/2305/34790037 від 02.11.2009р. «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ПСФ», код ЄДРПОУ 34790037 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.12.2006 по 30.06.2009, валютного ті іншого законодавства за період з 13.12.2006р. по 30.06.2009р.». У висновках даного акту зазначено: «Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ПСФ» п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР із змінами і доповненнями, п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України, підприємством ТОВ «ПСФ» занижено податок на додану вартість на загальну суму 154180 грн.». Даний висновок ДПІ обґрунтувався слідуючими обставинами.

Протягом перевіряємого періоду, 13.12.2006р. по 30.06.2009р., ТОВ «ПСФ» мало взаємовідносини з ПП Миколайчуком ОСОБА_3. Згідно наданих до перевірки документів (податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий, березень 2008 року, прибуткові накладні, рахунки-фактури, обігово-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» встановлено, що ПП ОСОБА_1 протягом перевіреного періоду поставлено в адресу ТОВ «ПСФ» товарно-матеріальних цінностей та послуг на загальну суму 972901 грн.99 коп. з ПДВ, у тому числі ПДВ 162150 грн.37 коп., на що виписано податкові та видаткові накладні (акти виконаних послуг).

В ході перевірки, при опрацюванні декларації з податку на додану вартість ПП ОСОБА_1 за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007р. та січень, лютий, березень 2008р. встановлено розбіжність між сумами податкових зобов'язань ПП ОСОБА_1 та податкового кредиту ТОВ «ПСФ» в розмірі 154180 грн. ПП ОСОБА_1 не задекларовано податкові зобов'язання ПДВ за лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий 2008., в сумі 154180 грн.

Листом ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області від 13.10.2009р. відповідача було повідомлено, що державну реєстрацію ПП ОСОБА_1 було припинено 04.09.2008р. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ 28.05.2008р. Дата зняття з обліку в ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області 05.09.2008р.

Згідно декларацій з податку на додану вартість ПП ОСОБА_2, податковий кредит останнього дорівнює 0 (нулю).

В зв'язку з тим, що до перевірки не надано, яким чином здійснювалось транспортування товарів та отримання послуг, отриманих від ПП ОСОБА_1, а також дослідженням ДПІ було встановлено, що у ОСОБА_1 були відсутні трудові ресурси, що на думку ДПІ вказувало на неможливість здійснювання ним господарської діяльності.

На підставі зазначеного відповідач приходить до висновків, що підприємством ТОВ «ПСФ» було отримано податкові накладні від ПП ОСОБА_1 без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Однак, суд не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Що стосується зазначеного в акті перевірки порушення ТОВ «ПСФ» п.п 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Як вбачається з норм цього підпункту податкова накладна виписується продавцем, або виконавцем робіт. Згідно договорів між ТОВ «ПСФ» та ПП ОСОБА_1, продавцем та виконавцем робіт був ПП ОСОБА_1, який був платником ПДВ (згідно свідоцтва №100007861 від 22.12.2006р.) і мав право виписувати податкові накладні.

Усі данні зазначені у податкових накладних ПП ОСОБА_1 та які виписані останнім, відповідали дійсності та співпадали з реальними даними (кількість, вартість товару) викладеними у видаткових накладних та актах виконаних робіт. Згідно наданих позивачем банківських виписок, загальні суми коштів, що підлягали оплаті згідно податкових накладних були сплачені підприємством позивача на рахунки контрагента, які також відповідають даним про наявність рахунків за Актом перевірки ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області від 21.08.2008р. і лише частково було сплачено векселями.

До обов'язків отримувача товарів (робіт, послуг) не входить обов'язок перевіряти чи задекларував постачальник товарів (робіт, послуг) суми, зазначені в податкових накладних та чи сплачений з них податок.

Що стосується зазначеного в акті перевірки порушення ТОВ «ПСФ» п.п 7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» N168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду (…).

В підпункті 7.4.5, цього ж Закону, зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

ТОВ «ПСФ» було сформовано податковий кредит на підставі оформлених належним чином податкових накладних, які були виписані зареєстрованими платниками податку на додану вартість, витрати на придбання товару були віднесені до складу валових витрат виробництва та обігу, а відповідні суми податку на додану вартість були сплачені ТОВ «ПСФ» своєму контрагенту в ціні товару при придбанні товарів.

Як вбачається з первинної бухгалтерської документації (договори, рахунки, видаткові накладні, акти прийомки-передачі, податкові накладні), яка була надана представникам ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, усі угоди були укладені належним чином у письмовій формі. Угоди є чинними, їх недійсність не визнавалася (встановлювалась) у встановленому законом порядку жодною стороною. Товар був проведений по всім документам та бухгалтерським проводкам.

Проти зазначених фактів представники відповідача не заперечують.

Що стосується зазначеного в акті перевірки порушення ТОВ «ПСФ» п.п 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно до п.п.7.7.1 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, нормами Закону N 168/97-ВР визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту) не ставив право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від висновків зустрічних перевірок контрагентів додатковим органом, належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету. Відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, настає лише у разі не підтвердження податковими накладними на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту (абз. 2 пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Позивач ставив суми до податкового кредиту згідно з належним чином оформленими податковими накладними. В акті перевірки порушень з цього приводу податковими органами не виявлено.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що податковий кредит ПП ОСОБА_1 дорівнює 0 (нулю).

Відповідно до письмових роз'яснень Державної податкової адміністрації України, (лист № 14724/7/15-1317 від 07.11.2000 р.), щодо оподатковування єдиним податком виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послу суб'єктів малого підприємництва, що здійснюють свою діяльність на підставі договорів комісії й інших цивільно-правових договорів, то: «Оскільки кошти, що надходять на розрахунковий рахунок таких платників єдиного податку, є транзитними й вони не мають права власності на такі кошти, то при визначенні суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не включаються в базу оподатковування. Таким чином, оподатковуванню підлягає виторг, що належить такому суб'єктові підприємницької діяльності від реалізації їм своєї продукції (товарів, робіт, послуг)».

Відповідно до листа ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області від 20.01.2010р. «Про надання інформації» - ПП ОСОБА_1 був платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, підприємницька діяльність проводилась на комісійній основі. Знятий з податкового обліку як підприємець - фізична особа 05.09.2008р. за власним бажанням. Згідно заяви про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - анульовано 28.05.2008р.

Крім того, до обов'язків отримувача товарів (робіт, послуг) не входить обов'язок відстежувати, які саме данні в свої податкові декларації вносить постачальник товарів (робіт, послуг) чи проводить він при цьому комісійну діяльність чи ні. Обов'язок вносити при цьому достовірні данні лежить саме на постачальнику товарів.

Щодо тверджень відповідача, стосовно того, що до перевірки не надано документів, яким чином здійснювалось транспортування товарів та отримання послуг від ПП ОСОБА_1, а також того, що у ОСОБА_1 були відсутні трудові ресурси на здійснювання ним господарської діяльності.

Жодним з нормативних актів законодавства України (щодо господарської діяльності підприємств) не передбачений обов'язок покупця (отримувача послуг чи товарів) перевіряти трудові, фінансові чи інші можливості іншої сторони, щодо виконання своїх обов'язків за господарськими договорами. До суттєвих умов договорів на виконання робіт (наданню послуг) не входить умова щодо наявності транспортного засобу чи робочої сили.

З обґрунтуванням доводів до заперечень представників відповідача щодо не зазначення у Акті ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області від 21.08.2008р. за результатами перевірки ПП ОСОБА_1, позивача - ТОВ «ПСФ» як одного з контрагентів приватного підприємця з яким були взаєморозрахунки, суд не погоджується, оскільки вказаний Акт перевірки не встановлює вичерпний перелік контрагентів ПП ОСОБА_1

Щодо доводів представників відповідача стосовно того, що підписи ПП ОСОБА_1 на податкових накладних та вказаному Акті перевірки відрізняються, що є однією з підстав вважати, що останній не підписував податкових накладних виданих позивачу суд приходить до наступного. Всі податкові накладні видані ПП ОСОБА_1 позивачу - ТОВ «ПСФ», підписані приватним підприємцем, а також мають печатку приватного підприємця тощо. Доказів у розумінні ст.. 69 КАС України щодо підпису приватного підприємця (його підробку тощо), відповідач суду не надав.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

З огляду на викладене позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-72, 94, 158-163 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про систему оподаткування», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСФ» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2009 р. №0000612305/0 - задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 13 листопада 2009 р. №0000612305/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її складення у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження, а якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений 15 лютого 2010 року.

Суддя Н.І. Малиш