Ухвала

від 07.07.2015 по справі 804/10304/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м. Київ К/800/9223/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Приходько І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2014

у справі № 804/10304/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Ресурс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Ресурс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.10.2012 № 0001062302, № 0001072302 та № 0001082302.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Стандарт-Ресурс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, складено акт № 3261/222/35985168 від 12.10.2012, в якому зафіксовані порушення: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 1 228 788 грн., в т.ч.: за період ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 89 446 грн., за період ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 805 017 грн., за І квартал 2012 року на 235 764 грн., за І півріччя 2012 року на 98 561 грн.; п. п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 602 200 грн., в т.ч.: за серпень 2011 року на суму 61 563,05 грн., за жовтень 2011 року на суму 188 679 грн., за лютий 2012 року на суму 7 000 грн., за березень 2012 року на суму 210 537 грн., за квітень 2012 року на суму 49 124 грн., за травень 2012 року на суму 9 340 грн., за червень 2012 року на суму 75 957 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 25.10.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001062302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 312 369 грн., в т.ч.: 1 228 788 грн. основного платежу та 83 581 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001072302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 903 300 грн., в т.ч.: 602 200 грн. основного платежу та 301 100 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001082302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що на бухгалтерському рахунку 62 ТОВ «Стандарт-Ресурс» рахується кредиторська заборгованість по виданим векселям на загальну суму 2 637 763 грн., а саме: простий вексель номінальною вартістю 81 080,77 грн., векселедавець - ТОВ «Стандарт-Ресурс», дата видачі - 31.05.2010, дата погашення по векселю - за пред'явленням, найменування суб'єкта господарювання, якому переданий вексель - ТОВ «Фоер»; простий вексель номінальною вартістю 2 556 683,77 грн., векселедавець - ТОВ «Стандарт-Ресурс», дата видачі 10.11.2010, дата погашення по векселю - за пред'явленням, найменування суб'єкта господарювання, якому переданий вексель - ТОВ «Укрторг-Метал».

Податковим органом на основі ст. ст. 33-37 Уніфікованого закону про перевідні та прості векселі зроблено висновок про те, що векселі виписані ТОВ «Стандарт-Ресурс» та передані ТОВ «Фоер» і ТОВ «Укрторг-Метал», повинні бути пред'явленні до оплати не пізніше 31.05.2011 та 10.11.2011 відповідно.

Крім цього, перевіркою встановлено, що вищевказані підприємства станом на момент здійснення перевірки мають стан припинено (ліквідовано, закрито), а саме державну реєстрацію ТОВ «Укрторг-Метал» скасовано 17.06.2011, а ТОВ «Фоер» - 12.01.2011, в результаті чого ТОВ «Стандарт-Ресурс» повинно було збільшити доходи на суму безнадійної заборгованості, якою є заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Також, перевіркою встановлено відображення ТОВ «Стандарт-Ресурс» у податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Галактика-М», ПП фірмою «Промторг», ТОВ «Техпром-СТ», ТОВ «Магик».

В акті перевірки, вказуючи на завищення ТОВ «Стандарт-Ресурс» витрат по вказаним господарським взаємовідносинам, податковий орган зазначає те, що господарські операції з ТОВ «Галактика-М», ПП фірмою «Промторг», ТОВ «Техпром-СТ», ТОВ «Магик» не підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

З підстав не підтвердження первинними документами зазначених господарських операцій, відповідач зазначив також про безпідставність формування ТОВ «Стандарт-Ресурс» податкового кредиту по цим операціям, що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що в межах своєї господарської діяльності позивачем було укладено наступні договори:

- від 01.01.2011 № ДГ-01/02-2 з ПП «Техпром-СТ», за умовами якого товар відпускається ТОВ «Стандарст-Ресурс» на склад постачальника (ПП «Техпром-СТ»)та вивозиться транспортом покупця (ТОВ «Стандарт-Ресурс»);

- 20.07.2011 № 20-011 з ТОВ «Магик», за умовами якого товар відпускається ТОВ «Стандарт-Ресурс» на складі постачальника (ТОВ «Магик») та вивозиться транспортом покупця (ТОВ «Стандарт-Ресурс»);

- 01.03.2012 № 03-111 з ТОВ «Галактика-М», на виконання умов якого ТОВ «Стандарт-Ресурс» придбало у ТОВ «Галактика-М» товар;

- 01.11.2011 № 11/001 з ПП фірмою «Промторгопт», а не ПП фірмою «Промторг» (як зазначено в акті перевірки), у межах якого ТОВ «Стандарт-Ресурс» придбало у ТОВ «Промторгопт» товар.

Факт виконання умов зазначених договорів судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними, виписками з особового рахунку, товарно-транспортними накладними.

Зберігання придбаного товару підтверджується укладеними договорами на виконання комплексу робіт по прийманню, зберіганню та подальшого відвантаження товару з КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) - договір № 137-2011 від 30.03.2011; ТОВ «Вікол-Нафта» - договір № 01/3-ХР від 01.03.2011; ДП «Локомотив» ТОВ ДППЖТ № 2 від 01.01.2011; № 7 від 01.01.2012; Спільне українське-американське підприємство ТОВ «Промагроінвест» - договір № бхр від 18.04.2011; ТОВ «Мастер-Авіа» - договір № 149-2011 від 16.08.2011, що підтверджено відповідними накладними на відвантаження товару, рахунками на оплату та банківськими виписками, податковими накладними.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Відносно доводів податкового органу про заниження позивачем доходу, судами обох інстанцій встановлено наступне.

Податковий орган заниження доходу пов'язує з тим, що позивач, у відповідності до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України був зобов'язаний збільшити дохід на суму безнадійної заборгованості. При цьому, визначаючи правову природу такої безнадійної заборгованості, податковий орган посилається на абз. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого: безнадійна заборгованість - заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Згідно аналізу наведеної норми Податкового кодексу України заборгованість можна вважати безнадійною, якщо: існує заборгованість суб'єкта господарювання, визнаного банкрутом у встановленому законом порядку або заборгованість суб'єкта господарювання, припиненого як юридичну особу, у зв'язку з його ліквідацією.

В той же час, як встановлено матеріалами справи, ліквідовані суб'єкти підприємницької діяльності ТОВ «Фоер» та ТОВ «Укрторг-Метал» не мали заборгованості перед позивачем. Навпаки, обов'язок по сплаті, мав би позивач, у разі пред'явлення до оплати векселів, які ним видані ТОВ «Фоер» та ТОВ «Укрторг-Метал» в рахунок вартості поставлених товарів.

Таким чином, доводи відповідача про необхідність збільшення позивачем доходу на суму безнадійної заборгованості є необґрунтованими, у зв'язку з відсутністю заборгованості ТОВ «Фоер» та ТОВ «Укрторг-Метал» перед позивачем.

Щодо висновків податкового органу про неправомірне формування витрат та податкового кредиту у спірному періоді, слід зазначити наступне.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень пп. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку встановлено судами обох інстанцій з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами (ПП «Техпром-СТ», ТОВ «Магик», ТОВ «Галактика-М», ПП фірмою «Промторгопт»), що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001082302 від 25.10.2012 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій позивачу в розмірі 510 грн., судами встановлено наступне.

Вказане податкове повідомлення-рішення, як зазначалось вище, прийнято на підставі акта перевірки № 3261/222/35985168 від 12.10.2012, однак, вказаний акт не містить обставин, які б зумовили прийняття такого рішення.

В той же час, у податковому повідомленні-рішенні зазначено, що його прийнято на підставі ст. 121 Податкового кодексу України.

У відповідності до ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

В судовому порядку встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з огляду на ненадання платником податків на вимогу податкового органу витребуваних документів.

Матеріалами справи встановлено, що запит ДПІ про надання документів по взаємовідносинам з ТОВ «Ле Гран», ПП фірмою «Промторгопт», ТОВ «Галактика-М», ТОВ «Магик», який датований 05.10.2012, був отриманий позивачем 22.10.2012 засобами поштового зв'язку, що підтверджується матеріалами справи, тобто на день складання акту перевірки - 12.10.2012 позивач не був обізнаний про наявність такого запиту. На такий запит відповідача позивач відповів листом від 22.10.2012, який отримано відповідачем 23.10.2012.

Відповідачем також не доведено факту відмови позивача в надані первинних документів, оскільки згідно з п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Крім того, актом перевірки встановлено, що позивачем були надані контролюючому органу первинні документи по операціям, які досліджувалися в межах цієї перевірки.

З огляду на викладене, суди обох інстанцій правильно визнали необґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій у відповідності до ст. 121 Податкового кодексу України.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний І.В. Приходько