Постанова

від 09.07.2015 по справі 2а-12598/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2015 р. м. Київ К/800/20562/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В,. Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Львівського міського центру зайнятості на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року у справі №2а-12598/11/1370 за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року Львівський міський центр зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідача виплачених допомоги по безробіттю коштів в сумі 23823грн. 01коп., як незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при наданні її статусу безробітного приховала факт відносин цивільно-правового характеру з ДП "Цепер Інтернаціональ Україна", чим порушила ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", внаслідок чого безпідставно отримала статус безробітної та допомогу по безробіттю у період з 18.06.2010 р. по12.06.2011р. в сумі 23823грн. 01коп..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Львівський міський центр зайнятості звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 на підставі особистої заяви до Львівського міського центру зайнятості від 2 червня 2010 року був наданий статус безробітної.

За період з 18 червня 2010 року по 12 червня 2011 року відповідач отримала від Львівського міського центру зайнятості допомогу по безробіттю в сумі 23823,01 грн.

Згідно акту №132 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 19 серпня 2011 року, складеного Голосіївським РЦЗ м.Києва міститься інформація про результат проведеного розслідування по застрахованій особі ОСОБА_3, зокрема, зазначено, що вона перебувала у цивільно-правових відносинах з ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" відповідно до договору № НС-870555 від 10 жовтня 2008 року та надавала замовнику послуги по пошуку потенційних клієнтів та продажу товарів. В ІV кварталі 2010 року відповідачу нарахований дохід (винагороду) в розмірі 597,94 грн. відповідно до розрахунково-платіжної відомості № 12 за грудень 2010 року.

Наказом Львівського МЦЗ № НТ-110704 від 4 липня 2011 року відповідача знято з обліку як безробітну в зв'язку з працевлаштуванням відповідно до абз. 2 п.п. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, а наказом № 386-сл від 14 вересня 2011 року "Про відшкодування коштів ОСОБА_3" здійснений перерахунок сум матеріального забезпечення на випадок безробіття, отриманих безробітною за період з 18 червня 2010 року по 12 червня 2011 року в розмірі 23823,01 грн. та направлена претензія від 14 вересня 2011 року № 5675/14 щодо відшкодування коштів в сумі 23823,01 грн. із обґрунтуванням обставин відшкодування, а саме, у зв'язку з неповідомленням про надання послуг за договором та пропозицією повернути отримані кошти в п'ятнадцятиденний строк. Неповернення відповідачем виплачених по безробіттю коштів стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Так, судам попередніх інстанцій встановлено, що між ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" та ОСОБА_3 був укладений договір № НС-870555 від 10 жовтня 2008 року про надання презентаційних послуг з терміном дії до 10 квітня 2009 року, відповідно до умов якого, виконавець надає послуги з пошуку покупців і з укладення з ними договорів купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (товарів) фірми, а за надання даних послуг виконавець отримує винагороду, що нараховується в залежності від розміру суми коштів, внесених покупцем товару.

Згідно п. 4.3 вказаного договору у випадку невиконання покупцем умов договору купівлі-продажу товарів презентант втрачає право на отримання винагороди за даний договір.

Згідно довідки ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" №137 від 14 листопада 2011 року за умовами укладеного 10 жовтня 2008 року договору, дохід ОСОБА_3 (презентанта) є комісійною винагородою, яка за розміром, строком нарахування та сплати залежить від сплачених покупцями коштів за договорами купівлі-продажу, укладених між підприємством та покупцями за сприяння презентанта. За сприяння ОСОБА_3 10 жовтня 2008 року між ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" та покупцем був укладених договір купівлі-продажу № 4577266, згідно якого покупець взяв на себе зобов'язання сплатити договір частками до 20 вересня 2010 року. Однак, покупцем були порушені строки договору і оплачений товар лише в грудні 2010 року та березні 2011 року. Таким чином ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" була нарахована ОСОБА_3 комісійна винагорода в грудні 2010 року в сумі 631,01 грн. та в березні 2011 року в сумі 597,94 грн., тобто дана комісійна винагорода була виплачена ОСОБА_3 за послуги, що були фактично надані нею ще в 2008 році.

Суди першої і апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову послалися на ті обставини, що відповідач в період перебування на обліку в центрі зайнятості не допустила порушень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, оскільки не виконувала роботи (не надавала послуг) для ДП "Цептер Інтернаціональ Україна". Договір № НС-870555 від 10 жовтня 2008 року, який був укладений нею з ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" припинив свою дію 10 квітня 2009 року, факт отримання відповідачем доходу за умовами виконання вказаного договору не є підставою для позбавлення ОСОБА_3 статусу безробітної та стягнення з неї виплаченого матеріального забезпечення, оскільки такий дохід є оплатою послуг, наданих відповідачем до моменту, коли її було взято на облік у центр зайнятості як безробітну, тобто ще у 2008 році.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо повернення незаконно отриманих коштів по безробіттю з підстав приховання ОСОБА_3 факту діючого договору, а саме, цивільно-правової угоди з ДП "Цептер Інтернаціональ Україна", що, як вважає позивач, не надавало ОСОБА_3 права на отримання вказаної допомоги по безробіттю.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної позивачем перевірки у відповідача наявні обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, які відрізняються від поданих ним особисто. Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 10 жовтня 2008 року між ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" та відповідачем (Презентант) укладений договір №870555 по наданню послуг, відповідно до якого за надані послуги ОСОБА_3 отримує винагороду. Посилання відповідача та судів першої і апеляційної інстанції, що дія вказаного договору закінчилася 10.04.2009 р., а отримана винагорода у грудні 2010 р. була виплачена ОСОБА_3 за послуги, що були фактично надані нею ще в 2008 році, безпідставні та не ґрунтуються на матеріалах справи. Оскільки, при проведенні перевірки, змісту акту перевірки та наданих центру зайнятості ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" при проведенні перевірки копії договору з ОСОБА_3 в самому договорі відсутній строк закінчення його дії, а згідно наданого підприємством інформаційного листа від 19.08.2011 р. ОСОБА_3 згідно цивільно-правового договору №870555 надає претензійні послуги з 10.10.08р. по теперішній час, тобто на час проведення перевірки та отримання відповідачем винагороди по безробіттю. На вищенаведені обставини посилався позивач при винесенні наказу про відшкодування коштів та при зверненні з позовом до суду. Факт нарахування ОСОБА_3 комісійної винагороди в грудні 2010 року в сумі 631,01 грн. та в березні 2011 року в сумі 597,94 грн. відповідачем не заперечується і фактично підтверджує інформацію ДП "Цептер Інтернаціональ Україна", що відповідачу на час отримання допомоги по безробіттю нараховувалася за цивільно-правовим договором винагорода за надані нею послуги. Надана в судовому засіданні копія договору №870555 від 10 жовтня 2008 року, де вже зазначена дата закінчення договору у 2009 р., належним чином не завірена, має відмінності від первинної копії договору, наданої Центру зайнятості при проведенні перевірки, як і надана в суді довідка про нарахування винагороди. Цим обставинам суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки, так як надані документи Центру зайнятості при проведенні перевірки та нарахування за надання відповідачем послуг відповідної винагороди в грудні 2010 року в сумі 631,01 грн. та в березні 2011 року в сумі 597,94 грн. фактично підтверджують знаходження ОСОБА_3 у цивільно-правових відносинах з ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" згідно цивільно-правового договору №870555 від 10.10.08р. на час проведення перевірки центром зайнятості, а також отримання відповідачем соціальної допомоги по безробіттю.

Відповідно ч.1ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно ст.4 наведеного Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

За правилами частин другої та третьої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №1533-III, яка визначає права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно із частиною першою статті 7 Закону №1533-III є допомога по безробіттю.

Згідно з пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 розділу 5 зазначеного Порядку виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Підпунктом 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198, передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітних, зокрема, з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Таким чином, наведені норми припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку пов'язують із укладенням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду. Отже, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону 1533-III є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Враховуючи наведене, висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення виплаченої ОСОБА_3 допомоги по безробіттю ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що за наведених обставин відповідач на час звернення до позивача про отримання статусу безробітного знаходився у цивільно-правових відносинах з ДП "Цептер Інтернаціональ Україна", що також підтверджується наданими ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" копією договору, довідкою при проведенні перевірки, тому відповідач не мав відповідних підстав для отримання статусу безробітного на час звернення -26.05.2010 р.. Оскільки в період дії цивільно-правового договору особа не вважається безробітною та не має право на отримання допомоги по безробіттю.

Згідно п.п.1,3 Закону №1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, надали невірну оцінку обставинам встановленим справи, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог за їх обґрунтованістю та стягнення з відповідача 23823,01 грн. як незаконно отриманих коштів по безробіттю, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись ст.ст.220,222,223,229,230,232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Львівського міського центру зайнятості задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позов Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Львівського міського центру зайнятості 23823грн. 01коп..

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: