Рішення

від 08.07.2015 по справі 913/74/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

08 липня 2015 року Справа № 913/74/15

Провадження №25/913/74/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська Будівельна Компанія "Оргмін", м.Рубіжне Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Рубіжанськхімбуд", м.Рубіжне Луганської області

про стягнення 23875 грн 00 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Попов А.П.

У засіданні брали участь:

від позивача - Шарко Д.Р., представник за довіреністю б/н від 01.07.2015;

від відповідача - представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська будівельна компанія "Оргмін" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Луганської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Рубежанськхімбуд" (надалі - відповідач) про стягнення з відповідача 23875 грн 00 коп. основного боргу за договором №02-07/12 про надання послуг автокраном КС 4572 від 02.07.2012 (а.с. 4-6).

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором №02-07/12 від 02.07.2012, зокрема, в частині здійснення своєчасного та повного проведення розрахунку з позивачем за отримані послуги протягом листопада 2013 року - січня 2014 року.

Крім того, позивач просив у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача судові витрати - судовий збір у розмірі 1827 грн 00 коп. та 8000 грн 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.04.2015 (суддя - Іноземцева Л.В.) було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 19.05.2015.

18.05.2015 у зв'язку із перебуванням судді Іноземцевої Л.В. на навчанні на підставі розпорядження №9-р від 18.05.2015 у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, п. 2.3.53 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, був проведений повторний розподіл справи в автоматизованій системі документообігу суду. За результатами повторного розподілу зазначена справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

За вказаних обставин, суд прийняв справу №913/74/15 до свого провадження. Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.05.2015 розгляд справи відкладено на 10.06.2015 у зв'язку з неявкою представників сторін.

В подальшому, в судові засідання 10.06.2015 та 08.07.2015 відповідач свого повноважного представника також не направляв. В матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення ухвал суду від 28.04.2015, 19.05.2015 та 10.06.2015, що свідчить про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

10.06.2015 представником позивача подана заява б/н від 10.05.2015 про збільшення розміру позовних вимог (а.с.50-55).

В судому засіданні 10.06.2015 господарським судом відмовлено у прийнятті до розгляду вказаної заяви в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань з огляду на наступне.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, згідно з п.3.10 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарського процесуального кодексу України та зазначені в цій постанові.

Пунктом 3.11 вказаної Постанови передбачено, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на заявлення «додаткових» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду такої заяви (клопотання) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

За висновками суду, у даному випадку позивачем окрім суми основного боргу в розмірі 23875 грн заявлено нові позовні вимоги, а саме про стягнення 3% річних в сумі 986,54 грн та інфляційні нарахування в сумі 16575,26 грн, які в позовній заяві викладені не були.

На підставі вищенаведеного, виходячи зі змісту заяви б/н від 10.05.2015, позивачем заявлені вимоги, що є фактично новими вимогами, які раніше не заявлялись, що суперечить приписам чинного господарського процесуального законодавства України.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті вказаної вище заяви до розгляду в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідач 15.06.2015 через відділ документального забезпечення суду надав письмове клопотання від 08.06.2015 за №168, в якому просив суд розглянути спір без участі його представника (а.с. 60).

Наразі, з огляду на неявку повноважного представника відповідача в судові засідання та наявність його клопотання про розгляд справи без участі його представника, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Судом також враховано, що ухвалами від 19.05.2015 та 10.06.2015 явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Крім того, в письмовому клопотанні, поданому відповідачем 15.06.2015, останній виклав власну правову позицію з приводу заявленого позову. Зокрема, заявлені позовні вимоги не оспорював та не спростував, належних доказів чи письмових пояснень на підтвердження погашення заявленої до стягнення заборгованості суду не надав. Натомість відповідач заперечив лише проти заявлених до стягнення судових витрат на послуги адвоката в сумі 8000 грн, вважає їх заявленими необґрунтовано, а тому в їх задоволенні просить відмовити (а.с. 60).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач під час розгляду справи так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та встановлення фактичних обставин справи, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача в судові засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті та не створює підстав для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 08.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Встановивши обставини та дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РБК "Оргмін" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трест Рубіжанськхімбуд" (замовник) укладено договір №02-07/12 від 02.07.2012 з надання послуг автокрана КС 45-72 (а.с. 10).

У відповідності до предмету вказаного договору позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги по наданню автокрану КС 45-72 на об'єктах відповідача, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги на умовах цього договору (п.1.1)

В п.3.1. договору сторонами було погоджено, що вартість послуг за договором є динамічною та визначається за погодженням сторін. Зокрема, сторони визначили, що вартість машино-години автокрану КС 45-72 становить 250,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Згідно п.9.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання.

Крім того, сторони передбачили, що якщо жодна сторона не виявила бажання розірвати договір до строку його закінчення, договір вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік (п.9.3.).

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що дію даного договору було пролонговано сторонами на наступні 2013-2014 роки у відповідності до положень п.9.3. договору. Сторони письмових повідомлень про намір розірвати договір одна одній не направляли, а отже договір був чинним на час виникнення спірних правовідносин сторін, недійсним в судовому порядку не визнавався. Зазначене підтверджується наданими в судовому засіданні представником позивача поясненнями.

В п.2.1.2. договору сторонами було погоджено, що початок виконання робіт будівельною технікою здійснюється протягом 2-х робочих днів за заявками з моменту оплати замовником авансових рахунків.

Згідно погодженого сторонами порядку проведення розрахунків в п.4.1. договору передбачалося: внесення передоплати - згідно рахунків, та постоплати - згідно актів наданих послуг з виключенням сум передоплати.

Суд звертає увагу на те, що сторони, визначаючи умови початку надання послуг в п.2.1.2., не конкретизували форму, за якою виконавець отримує заявки (письмові/усні, якими засобами зв'язку).

Ухвалою суду від 10.06.2015 зобов'язано позивача надати отримані заявки від відповідача на виконання п.2.1.2. договору, а також докази на підтвердження проведення авансових платежів за договором.

В додаткових письмових поясненнях, наданих через відділ документального забезпечення суду 02.07.2015, позивач підтвердив, що заявки з надання відповідних послуг здійснювалися відповідачем засобами телефонного зв'язку, авансові платежі не проводилися.

На підтвердження наданих та не оплачених відповідачем послуг за договором позивачем надані наступні акти надання послуг автокрану КС45-72, підписані сторонами на загальну суму 25075 грн (а.с.12-22):

- №88 від 22.11.2013 на суму 500 грн 00 коп.;

- №91 від 28.11.2013 на суму 500 грн 00 коп.;

- №95 від 04.12.2013 на суму 2250 грн 00 коп.;

- №98 від 12.12.2013 на суму 1500 грн 00 коп.;

- №100 від 17.12.2013 на суму 2325 грн 00 коп.

- №103 від 18.12.2013 на суму 1125 грн 00 коп.;

- №114 від 30.12.2013 на суму 7500 грн 00 коп.;

- №2 від 09.01.2014 на суму 2000 грн 00 коп.;

- №3 від 13.01.2014 на суму 2250 грн 00 коп.;

- №4 від 17.01.2014 на суму 4750 грн 00 коп.;

- №5 від 20.01.2014 на суму 375 грн 00 коп.

В судовому засіданні оригінали вказаних актів оглянуті та досліджені судом. Акти належним чином оформлені з посиланням на укладений між сторонами договір №02-07/12 про надання послуг автокраном КС, та підписані представниками сторін (від виконавця та замовника), затверджені керівниками підприємств, підписи яких скріплені печатками. Зокрема, від імені відповідача, ТОВ "Трест Рубіжанськхімбуд" - директором Кащеєвим Н.Д., підпис якого на актах скріплений печаткою підприємства.

Вартість наданих послуг, яка зазначена в даних актах, відповідає ціні, погодженій сторонами в п.3.1. договору та встановленій за роботу автокрану машино-часу з урахуванням ПДВ.

Суд звертає увагу на те, що акти підписані сторонами без зауважень. Враховуючи надані відповідачем пояснення в письмовому клопотанні (а.с.60) останній не заперечує факт отримання вказаних послуг від позивача у заявленому розмірі та підписання сторонами актів наданих послуг, також не оспорює заявлену до стягнення заборгованість на підставі даних актів, заперечує лише проти покладення на нього судових витрат на послуги адвоката.

Згідно наданих додаткових письмових пояснень позивача у відповідності до п.2.3.7. договору дефектні акти сторонами не складалися, зауваження щодо об'єму чи якості отриманих послуг відповідачем не висувалися.

Суд також зауважує, що сторонами з посиланням на договір №02-07/12 від 02.07.2012 був підписаний акт надання послуг №100 від 17.12.2013, в якому з огляду на підписання та затвердження його керівниками підприємств, позивачем окрім послуг автокрану також були надані відповідачу послуги автогідропідйомника АГП-22 в кількості 8,5 годин на суму 1700 грн з врахуванням ПДВ (а.с. 16).

Суд приймає даний акт до уваги, враховуючи наступне.

Акт надання послуг №100 від 17.12.2013 також підписаний без зауважень повноважними представниками сторін (керівниками), підписи яких скріплені печатками підприємств. Послуги автогідропідйомника АГП-22 надавалися позивачем на замовлення відповідача у відповідності до укладеного між сторонами договору №02-07/12 від 02.07.2012, на що є посилання у даному акті.

Згідно пояснень, наданих представником позивача в судовому засіданні, а також у відповідності до умов укладеного між сторонами договору (пунктів 2.1.1. - 2.3.6. договору), суд приходить до висновку, що сторонами було погоджено можливість застосування іншої будівельної техніки на об'єкті відповідача, необхідної для досягнення мети чи забезпечення можливості роботи автокрану. Зазначене не суперечить умовам укладеного договору та не оспорюється відповідачем. Підписання відповідачем без зауважень вказаного акту свідчить про погодження ним зазначеної в акті вартості послуг автогідропідйомника АГП-22 на суму 1700 грн з врахуванням ПДВ за 8,5 годин експлуатації автогідропідйомника.

Крім того, на підтвердження прийнятих відповідачем послуг за вказаними актами, підписаними та неоплаченими відповідачем за період листопад - грудень 2013 року, позивачем надано оформлений та підписаний сторонами Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2013.

Підписаний сторонами акт звірки у відповідності до укладеного договору свідчить про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 14500 грн станом на 31.12.2013. Визнання відповідачем підписаного акту №100 від 17.12.2013, зокрема суми, на яку були надані позивачем послуги автогідропідйомника АГП-22, також підтверджується даними акту звірки, а саме включенням цієї заборгованості до дебету на підставі вказаного акту.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 12.05.2015 направлено відповідачу акт для проведення звірки розрахунків станом на час розгляду спору, що підтверджується долученими до матеріалів справи фіскальним чеком Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», описом вкладення (а.с.45-46).

Хоча за даними сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» направлений акт був отриманий відповідачем 15.05.2015 (що підтверджується даними з реєстру відстежень пересилань поштових відправлень), однак був залишений останнім без виконання (а.с. 47).

Під час розгляду спору судом також встановлено, що 30.12.2013 між сторонами був проведений залік зустрічних однорідних вимог на суму 1200 грн, що підтверджується підписаним відповідним актом (а.с.11).

У відповідності до проведеного заліку сторонами було погоджено на підставі ст.601 Цивільного кодексу України припинити взаємні зобов'язання, строк по яким настав, зарахуванням наступних зустрічних однорідних вимог:

1) вимогу позивача до відповідача в частині стягнення оплати за надані послуги автокрана за договором №02-07/12 від 02.07.2012 на підставі наступних актів:

- №88 від 22.11.2013 на суму 500 грн;

- №91 від 28.11.2013 на суму 500 грн;

- №95 від 04.12.2013 в частині 200 грн;

2) вимогу відповідача до позивача в частині стягнення оплати за надані послуги за договором №14 від 01.06.2012 на підставі наступних актів:

- №ОУ-58 від 12.11.13 на суму 450 грн;

- №ОУ-59 від 12.11.2013 на суму 750 грн.

Зазначені договори та акти наданих послуг досліджені судом.

Згідно п.4 акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2013 сторонами встановлено, що з моменту підписання даного акту сторони вважають обов'язки за вказаними зобов'язаннями такими, що припинені повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Тобто вимоги, які можуть бути зараховані, мають бути зустрічними, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де сторони одночасно будуть при цьому кредитором за одним зобов'язанням і боржником в іншому зобов'язанні; та однорідними - сторони з метою проведення зарахування своєю угодою не можуть змінювати предмет вимог (наприклад оцінити речі в грошах), тобто зараховувати грошовий борг можна проти грошового, а також необхідно настання строку виконання зобов'язань.

Отже зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальними за змістом.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь якій стадії їх існування.

Згідно ч.2 ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Заява є первинним документом, на підставі якого здійснюється господарська операція, і вона має відповідати вимогам, що пред'являються до первинних документів і мати обов'язкові реквізити, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Даний акт зарахування зустрічних вимог підписаний від імені обох сторін керівниками підприємств, підписи яких скріплені печатками.

Отже, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, сторони - ТОВ "Рубіжанська Будівельна Компанія "Оргмін" та ТОВ "Трест Рубіжанськхімбуд" дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст.601 Цивільного кодексу України.

Згідно наданих пояснень представника позивача в судовому засіданні та письмових поясненнях, наданих відповідачем в оформленому клопотанні №168 від 08.06.2015, сторони не оскаржували дійсність акту взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 30.12.2013 в судовому порядку та не спростували його укладення з урахуванням наявності боргу між ними.

Натомість врахування даного акту про проведене сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог під час проведення звірки розрахунків станом на 31.12.2013 в складеному за результатами звірки Акті додатково свідчить про його дійсність та визнання сторонами даного зарахування вимог на суму 1200 грн.

Враховуючи те, що за двохстороннім актом взаємозаліку зустрічних вимог від 30.12.2013 сторони досягли згоди про те, що зобов'язання зі сплати заборгованості кожної із сторін на суму 1200 грн 00 коп. є такими, що настали, вони є зустрічними та однорідними, вказана заборгованість була зарахована сторонами та припинена шляхом складання акту взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 30.12.2013.

Оскільки позивачем враховано проведене сторонами зарахування зустрічних вимог на суму 1200 грн (зокрема за актами №88 від 22.11.2013 на суму 500 грн; №91 від 28.11.2013 на суму 500 грн; №95 від 04.12.2013 в частині 200 грн) сума заборгованості заявлена до стягнення за актами та неоплачена відповідачем становить 23875 грн (25075 грн - 1200 грн).

Суд звертає увагу на положення п.2.3.8 договору №02-07/12 від 02.07.2012, в якому сторони погодили наступний порядок розрахунків: виконавець зобов'язується здійснювати оплату наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Враховуючи встановлений сторонами порядок проведення розрахунків, та дослідивши підписані сторонами акти прийнятих відповідачем послуг за договором, суд приходить до висновку, що строк виконання за ними настав.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав послуги на суму 23875 грн по договору №02-07/12 про надання послуг автокраном від 02.07.2012, про що свідчать підписи керівника відповідача на вищевказаних актах, скріплені печаткою підприємства, а також підписаний сторонами акт звірки розрахунків станом на 31.12.2013.

У відповідності до пояснень, викладених відповідачем в письмовому клопотанні від 08.06.2015 (а.с.60) останній не заперечує проти заявленої до стягнення суми боргу - 23875 грн та не оспорює її.

Однак, в порушення вимог п.2.3.8 та п. 4.1 договору відповідач не здійснив оплату вказаних актів, доказів погашення заборгованості на час розгляду спору суду не надано.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (ст.193 Господарського кодексу України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності , а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Уклавши договір №02-07/12 від 02.07.2012 про надання послуг автокраном, сторони набули низку прав та обов'язків. Зокрема, позивач (як виконавець) зобов'язувався надати обумовлену договором техніку для користування на об'єктах відповідача, яка знаходиться в технічно справному стані, за плату визначену сторонами в договорі, а відповідач (як замовник) прийняти та здійснити своєчасну та в повному розмірі оплату наданих послуг.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були надані послуги відповідачу з використання техніки на суму 23875 грн, однак, сума заборгованості відповідачем сплачена своєчасно не була. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору в частині проведення повного та своєчасного розрахунку, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 23875 грн 00 коп. заявленою обґрунтовано та такою, що підлягає задоволенню.

З приводу вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК «Оргмін» про покладення на відповідача витрат на адвокатські послуги в сумі 8000 грн. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл судових витрат, визначених законом, здійснюється судом за результатами судового провадження, спору, у межах якого такі витрати здійснені, а тому не можуть бути предметом окремого судового провадження. Розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову. За приписами вказаної статті суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Cуд звертає увагу на п.6.3. Постанови №7 від 21.02.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» в якому роз'яснено, що можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п.1 ст.1 та ч.1ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у рішенні №6-рп/2013 від 11.07.2013 Конституційного Суду України у справі №1-4/2013. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Наразі, на підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані наступі документи: договір №13/01 від 13.01.2015 про надання послуг адвоката, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «РБК «Оргмін» та адвокатом Чернобай С.С. (а.с. 42), квитанцію до прибуткового касового ордера №51 від 18.05.2015 про оплату позивачем адвокату Чернобай С.С. 8000 грн 00 коп. за договором №13/01 від 13.01.15 (а.с.40), акт прийому-передачі виконаних робіт від 18.05.2015 на вказану суму (а.с.44).

Відповідно до п.1.1 договору №13/01 від 13.01.2015 про надання послуг адвоката, адвокат зобов'язується надавати юридичні послуги, представляти інтереси позивача в судах всіх юрисдикції та інстанції, державних органах та установах з метою захисту та відновлення прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що зміст укладеного між сторонами договору про надання послуг адвоката носить загальний характер, з якого не слідує, що сторонами було погоджено надання правової допомоги адвокатом Чернобай С.С. позивачу саме в зв'язку із розглядом даної справи в господарському суді (відповідні додатки, специфікації чи листи-завдання до договору відсутні ).

Крім того, вказаний договір не містить даних щодо гонорару адвоката, який погоджений сторонами за надання правової допомоги під час розгляду даного спору, а також не встановлений строк, на який укладено даний договір .

Ухвалою суду від 19.05.2015 позивача зобов'язано було надати суду документальне підтвердження повноважень адвоката Чернобай С.С. Однак, на підтвердження відповідних повноважень позивачем не надано суду свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю , виданого на ім'я Чернобай С.С.

Додатково, представником позивача надано суду договір про надання юридичних послуг №14/05 від 14.05.2015, у відповідності до предмету якого, адвокат Чернобай С.С. доручив, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичне бюро «Пріоритет» взяло на себе зобов'язання надавати адвокату Чернобай С.С. правову допомогу з питань, що виникають у результаті його господарської діяльності. Виконання послуг доручено спеціалісту у галузі права Приходько Є.В. (а.с.43). Також долучено акт №4 прийому передачі виконаних робіт від 15.05.2015, підписаний ТОВ «Юридичне бюро «Пріоритет» та адвокатом Чернобай С.С., на суму 8000 грн (а.с.41). Доказів сплати адвокатом Чернобай С.С. Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридичне бюро «Пріоритет» 8000 грн (на яку оформлений акт виконаних робіт) суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи адвокат Чернобай С.С. в судові засідання не з'являвся жодного разу.

Натомість в судові засідання від 10.06.2015 та 08.07.2015 з'являлися представники від позивача Приходько Є.В. та Шарко Д.Р, які діяли за довіреностями, виданими Товариством з обмеженою відповідальністю «РБК «Оргмін».

Зокрема, в судовому засіданні від 10.06.2015 представник позивача пояснив, що мало місце передоручення адвокатом Чернобай С.С. повноважень з надання правової допомоги під час розгляду даного спору Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридичне бюро «Пріоритет», зокрема, іншому спеціалісту у галузі права.

Суд зауважує, що у відповідності до укладеного договору про надання юридичних послуг №14/05 від 14.05.2015 адвокатом Чернобай С.С. було майже зразу передоручено виконання обов'язків перед позивачем іншому спеціалісту в галузі права (враховуючи що позов подано до суду 28.04.2015, а договір укладено 14.05.2015) , при цьому - не адвокату . Відповідні докази погодження із позивачем передоручення надання правової допомоги під час розгляду даної справи Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридичне бюро «Пріоритет», зокрема, іншому спеціалісту у галузі права Приходько Є.В. відсутні. Умови укладеного позивачем з адвокатом Чернобай С.С. договору №13/01 від 13.01.2015 про надання послуг адвоката також не містять положень щодо можливості передоручення повноважень.

Враховуючи вищевикладене, а також положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, правову позицію, викладену у рішенні №6-рп/2013 від 11.07.2013 Конституційного Суду України у справі №1-4/2013 щодо можливості відшкодування стороні витрат на послуги, надані саме адвокатом, суд не вбачає обґрунтованих підстав для покладення на відповідача заявлених до відшкодування витрат на послуги адвоката Чернобай С.С. в сумі 8000 грн.

При цьому судом при прийнятті рішення враховано наступне.

Згідно ч.2 ст.80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Отже, виходячи з системного аналізу наведених норм кожна особа здатна бути позивачем та відповідачем у суді, а отримання позивачем послуг адвоката, пов'язаних з представництвом інтересів позивача в суді, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 01.10.2002 Верховного Суду України по справі №30/63.

Одночасно, за приписами п.11 Листа №01-8/155 від 13.02.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів» вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Відповідна правова позиція також викладена Верховним судом України у постанові від 03.02.2004 по справі №36/207.

До того ж, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд також повинен враховувати принцип справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Наразі, за висновками суду, витрати на адвокатські послуги в сумі 8000 грн. є не лише необґрунтованими, однак, і завищеними, оскільки категорія спору, в якій позивач здійснив оплату таких послуг, не є складною.

Фактично спір у справі виник з договірних відносин, а саме у зв'язку з неналежним виконанням замовником своїх обов'язків з оплати отриманих послуг, що у правовому сенсі передбачає встановлення факту надання послуг, визначення їх вартості, суми коштів, які внесено в якості оплати, та арифметичне вирахування різниці між ними. Позивачем заявлена до стягнення лише сума основного боргу, яка є незначною та складає 23875 грн.

Враховуючи зазначену ціну позову (23875 грн) вимога про стягнення 8000 грн витрат на адвоката не є співмірною та справедливою.

Про відсутність ускладнень у вирішенні даного спору також свідчить те, що фактично справу було розглянуто протягом двох судових засідань.

Тобто, у даному випадку обсяг та характер порушень зобов'язань за договором, які були допущені відповідачем (несвоєчасна оплата отриманих послуг), не свідчить про неможливість позивача захистити свої права без відповідної юридичної допомоги адвоката, яка, як було встановлено судом, не надавалась належним чином, зокрема адвокатом Чернобай С.С.

У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 у справі за позовом «Двойних проти України» заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.

З приводу наданих позивачем на підтвердження отриманих послуг та понесених витрат на адвоката акту №1 прийому-передачі виконаних робіт від 18.05.2015, підписаного між позивачем та адвокатом Чернобай С.С. та акту №4 прийому-передачі виконаних робіт від 15.05.2015, підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне бюро «Пріоритет» та адвокатом Чернобай С.С. (а.с. 41, 44), суд відзначає наступне.

В акті №1 від 18.05.2015 зазначено, що адвокатом Чернобай С.С. здіснено написання позову (1500 грн) та заяви про збільшення розміру позовних вимог (1000 грн).

Однак, позовна заява та заява про збільшення позовних вимог разом з пакетом посвідчених копій документів, підписана саме директором Товариством з обмеженою відповідальністю «РБК «Оргмін» Чередніченко А.К., а не адвокатом Чернобай С.С.

При цьому, судом враховано, що підготовлена позовна заява містила помилки в зазначенні нормативного обґрунтування позовних вимог (помилково було зазначено статті Цивільного кодексу України, які регламентують не спірні правовідносини сторін, а кредитні). Заява про збільшення розміру позовних вимог в порушення ст.22 Господарського процесуального кодексу України за своїм змістом була заявою про заявлення додаткових позовних вимог.

В акті №4 прийому-передачі виконаних робіт від 15.05.2015, підписаному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне бюро «Пріоритет» та адвокатом Чернобай С.С. також виявлені певні невідповідності фактичним обставинам справи.

Так, в акті підтверджено написання претензії з пропозицією досудового врегулювання (500 грн), написання позову про стягнення 108724,01 грн. з відповідача (2000 грн). Однак, в матеріалах справи відсутня вказана претензія, докази досудового врегулювання спору, а предметом розгляду у даній справі є інша заборгованість відповідача на суму 23875 грн.

Зазначені в обох актах виїзди в судові засідання (5000 грн) не підтверджені документально. Крім того, в акті №4 від 15.05.2015 вказано - виїзд в судове засідання до господарського суду Харківської області, а не господарського суду Луганської області.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про відшкодування витрат на послуги адвоката в сумі 8000 грн, відсутності належних підстав для покладення цих витрат на відповідача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, а тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська будівельна компанія "Оргмін", м. Рубіжне, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Рубежанськхімбуд", м. Рубіжне, про стягнення 23875 грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Рубежанськхімбуд" (93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Трудова, буд. 5, код ЄДРПОУ 31401483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанська будівельна компанія "Оргмін" (93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Східна, буд. 8, код ЄДРПОУ 37678424) 23875 грн 00 коп. - суму основного боргу та судовий збір у розмірі 1827 грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.07.2015

Суддя О.В. Драгнєвіч