Ухвала

від 02.07.2009 по справі 5/417/08-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 липня 2009 року                                                                                              

Справа № НОМЕР_5

Колегія суддів

Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого   - 

Добродняк І.Ю. (доповідач)

суддів              -   Бишевська Н. А., Коршун А. О.

при

секретарі  -   Гулая О. Г.

за

участю представників:

позивача:         - ОСОБА_1., дов. НОМЕР_1від 27.04.2009

ОСОБА_2., дов. НОМЕР_2 від 13.03.2009

ОСОБА_3., дов. НОМЕР_3від 10.12.2008

відповідача

:              - ОСОБА_4.,

дов.НОМЕР_4   

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в

місті Дніпропетровську

апеляційну

скаргу  Запорізької митниці  

на

постанову   господарського суду Запорізької області від

10 вересня 2008 року

у

справі   № НОМЕР_5

за

позовом  відкритого акціонерного товариства

ІНФОРМАЦІЯ_1

до : 1- Запорізької митниці;

      2 - Головного управління  Державного казначейства України у Запорізькій

області

за

участі прокуратури

Запорізької області

про  визнання протиправними та скасування рішень

про визначення митної вартості товарів,  

зобов'язання вчинити певні дії, стягнення  33 146,51 грн. ,-

В С Т А Н О В И Л А

:

ВАТ ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося до суду з

адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних

вимог (т.2 а.с.115) просило:

визнати протиправними та скасувати

рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів (здійснення

митної оцінки) №№НОМЕР_6.ст. від 13.06.08, 40/З.ст. від 12.06.08р, 37/З.ст. від

10.06.08, 34/З.ст. від 06.06.08, 33/З.ст. від 05.06.08, 30/З.ст. від 03.06.08,

29/З.ст. від 03.06.08, 28/З.ст. від 03.06.08;

зобов'язати Запорізьку митницю вчинити

певні дії, а саме: здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до

бюджету при митному оформленні товарів по ВМД №НОМЕР_7 від 04.06.08, НОМЕР_8

від 04.06.08, НОМЕР_9 від 04.06.08, НОМЕР_10 від 06.06.08, НОМЕР_11 від

06.06.08, НОМЕР_12 від 10.06.08, НОМЕР_13 від 12.06.08, НОМЕР_14 від 13.06.08

за методом оцінки 1 (за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються);

стягнути з Державного бюджету України

з розрахункового рахунку Головного управління Державного казначейства України у

Запорізькій області на користь ВАТ ІНФОРМАЦІЯ_1 надмірно зараховані 33146,51

грн.;

зобов'язати Запорізьку митницю

вчинити певні дії, а саме: внести до ВМД та їх електронних копій відомості про

повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, а саме до ВМД:

НОМЕР_7 від 04.06.08р. на суму 6

619,23 грн.;

1НОМЕР_8 від 04.06.08р. на суму  3 418,06 грн.;

НОМЕР_9 від 04.06.08р. на суму 4

276,99 грн.;

НОМЕР_10 від 06.06.08р. на суму  2 541,44 грн.;

НОМЕР_11 від 06.06.08р. на суму 2

427,14 грн.;

НОМЕР_12 від 10.06.08р. на суму 7

528,23 грн.;

НОМЕР_13 від 12.06.08р. на суму 2

903,04 грн.;

НОМЕР_14 від 13.06.08р. на суму 5

423,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

здійснення відповідачем-1 митної  оцінки

товару за методом оцінки НОМЕР_15 (резервний метод) є неправомірними, таким, що

суперечать вимогам ст.ст. 265, 266 Митного кодексу України. Митний орган в

своїх рішеннях зазначає, що база даних ЄАІС ДМСУ містить цінову інформацію щодо

подібних товарів, але з невідомих причин не застосовує даний метод.

 Постановою від 10.09.08 господарський суд

Запорізької області частково задовольнив адміністративний позов. Визнав

протиправним та скасував рішення Запорізької митниці про визначення митної

вартості товарів (здійснення митної оцінки) №№НОМЕР_6.ст. від 13.06.08, 40/З.ст.

від 12.06.08р, 37/З.ст. від 10.06.08, 34/З.ст. від 06.06.08, 33/З.ст. від

05.06.08, 30/З.ст. від 03.06.08, 29/З.ст. від 03.06.08, 28/З.ст. від 03.06.08.

Зобов'язав Запорізьку митницю вчинити

певні дії, а саме:   здійснити

перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні

товарів по ВМД №НОМЕР_7 від 04.06.08., НОМЕР_8 від 04.06.08, НОМЕР_9 від

04.06.08, НОМЕР_10 від 06.06.08, НОМЕР_11 від 06.06.08, НОМЕР_12 від 10.06.08,

НОМЕР_13 від 12.06.08, НОМЕР_14 від 13.06.08. за методом оцінки 1 (за ціною

угоди щодо товарів, які імпортуються).  В

іншій частині позову відмовлено.

 Не погодившись з постановою суду першої

інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на

порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати

постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних

вимог. Зазначає, що суд помилково прийшов до висновку, що дії митниці є

неправомірними, оскільки у митниці не було підстав сумніватися в наданих документах

і користуватися ціновою інформацією, а в зв'язку з цим митниця повинна була

визначити вартість заявленого вантажу на підставі наданих  документів за першим методом.

Представник відповідача-1 в судовому

засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційні1 скарзі.

Позивач проти задоволення апеляційної

скарги заперечує, в поданих письмових запереченнях посилається на те, що судом

першої інстанції постанова винесена відповідно до вимог норм матеріального та

процесуального права.   

В судовому засіданні представником

позивача подано письмове клопотання про приєднання до матеріалів справи

додаткових документів, а саме: копії заяви позивача від 11.08.08 на адресу

Запорізької митниці про повернення надмірно зарахованих до бюджету платежів, а

також копію відповіді відповідач-1 від 02.09.08, які колегією суддів оглянуті,

але враховуючи визначені ст.195 КАС України межі перегляду судом апеляційної

інстанції судового рішення, до уваги не прийняті .

Представник відповідача-2 в судове

засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом

належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. На

апеляційну скаргу відповідача-1 відповідачем-2 подані письмові пояснення,

відповідно до яких позивач до Запорізької митниці за зверненням про повернення

надмірно сплачених митних платежів не зверталось. Відповідного висновку щодо

повернення надмірно сплачених коштів в сумі 33146,51 грн. до відповідача-2 не

надходило.

Представник прокурора Запорізької

області в судовому засіданні підтримав позицію відповідача-1, просить

апеляційну скаргу задовольнити, винести нову рішення про відмову в задоволені

позовних вимог в повному обсязі.   

Перевіривши матеріали справи,

законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги

і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування  судом норм матеріального та процесуального

права, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга  Запорізької митниці не підлягає задоволенню з

наступних підстав.

Як встановлено судом, матеріалами

справи підтверджено, між позивачем та фірмою ІНФОРМАЦІЯ_2(АДРЕСА_1, АДРЕСА_2)

08.01.08 укладений контракт № НОМЕР_16, відповідно до якого фірма

ІНФОРМАЦІЯ_2взяла на себе зобов'язання поставляти позивачеві вогнетривкі вироби

та магнезитовий порошок, вантажовідправником якої відповідно до контракту є ВАТ

ІНФОРМАЦІЯ_3,АДРЕСА_3

16.04.08 позивачем від фірми

ІНФОРМАЦІЯ_2отриманий лист №НОМЕР_17 з повідомленням, що у зв'язку з

реконструкцією виробничого сектора групи ІНФОРМАЦІЯ_3з 01.05.08 виробником та

вантажовідправником вогнетривкої продукції буде ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_3, а також про

введення виробником додаткових заходів щодо контролю за якістю продукції, нових

технічних вимог та маркірування продукції під торговим трендомІНФОРМАЦІЯ_4.

05.05.08 між позивачем та  фірмою ІНФОРМАЦІЯ_2укладено додаткову угоду

НОМЕР_18до вказаного вище контракту, яким сторони прийняли рішення внести зміни

в найменування марок та нормативної документації товару по специфікації

НОМЕР_19 контракту, а також змінили редакцію п.5 специфікації НОМЕР_19, а саме:

визначено вантажовідправника - ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4

На виконання договірних зобов'язань у

червні 2008 року продавцем поставлений товар - цегли марки ІНФОРМАЦІЯ_5

ІНФОРМАЦІЯ_6 та плити марки ІНФОРМАЦІЯ_7, митне оформлення яких здійснювалось

позивачем на підставі поданих на Запорізьку митницю (митний пост ІНФОРМАЦІЯ_1)

вантажних митних декларацій: НОМЕР_20, НОМЕР_21 від 02.06.08, № НОМЕР_22 від

03.06.08, № НОМЕР_23 від 05.06.08, №НОМЕР_24 від 06.06.08, № НОМЕР_25від

10.06.08, №НОМЕР_26від 12.06.08, №НОМЕР_27 від 13.06.08.

Митна вартість товару визначена

декларантом відповідно до ст. ст. 266, 267 Митного кодексу України в розмірі

відповідно до ціни угоди: цегла маркиІНФОРМАЦІЯ_6 за ціною 401 євро за тону;

цегла марки ІНФОРМАЦІЯ_6 за ціною 414 євро за тону; плити марки ІНФОРМАЦІЯ_7 за

ціною 1260 євро за тону; виходячи з ціни, встановленої сторонами у контракті на

умовах поставки БАР кордон російська Федерація - Україна, прикордонна станція

ІНФОРМАЦІЯ_10 згідно ІНФОРМАЦІЯ_8 та визначеної в рахунках фактурах виставлених

фірмоюІНФОРМАЦІЯ_9

Для підтвердження заявленої митної

вартості позивачем надані документи, передбачені п.7  Порядку декларування митної вартості товарів,

які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її

підтвердження, затвердженого Постановою 

Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.06, а саме: контракт №

НОМЕР_16 від 08.01.08 з додатками, в тому числі,  специфікаціями №НОМЕР_57 2, 3 до нього 2,

додатковими угодами;

рахунки (інвойси) №№ НОМЕР_58 -

НОМЕР_59;

транспортні документи -НОМЕР_28,

НОМЕР_29НОМЕР_30, НОМЕР_31 НОМЕР_32, НОМЕР_33,НОМЕР_34;

сертифікати якості: №№НОМЕР_35,

НОМЕР_36 від 29.05.2008Р, №№ НОМЕР_37, НОМЕР_38 від 27.05.2008р., №№ НОМЕР_39,

НОМЕР_40, НОМЕР_41, НОМЕР_42, НОМЕР_43, НОМЕР_44, НОМЕР_45 від 26.05.2008р.; №№

НОМЕР_46, НОМЕР_47, НОМЕР_48, НОМЕР_49 від 23.05.2008р., №№ НОМЕР_50,

НОМЕР_51,НОМЕР_52 від 21.05.2008р.;

сертифікати про походження товару

форми СТ-1 №№ ІШ ИА НОМЕР_53 від 28.05.2008р., №№ ІШ ИА НОМЕР_54 від

30.05.2008р.;

ДМВ - 1 (декларація митної вартості)

номери відповідно до номерів вантажних питних декларацій;

експортні декларації країни

відправлення.

У зв'язку з виникненням у Запорізької

митниці сумнівів щодо правильності визначення митної вартості митним органом

були витребувані додаткові документи відповідно до п.11 вказаного вище  Порядку, згідно з переліком, наведеним в

деклараціях з митної вартості, і у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових

витребуваних документів відповідачем-1 були прийняті рішення про визначення

митної вартості товарів (здійснення митної оцінки): №№НОМЕР_6.ст. від 13.06.08,

40/З.ст. від 12.06.08р, 37/З.ст. від 10.06.08, 34/З.ст. від 06.06.08, 33/З.ст.

від 05.06.08, 30/З.ст. від 03.06.08, 29/З.ст. від 03.06.08, 28/З.ст. від

03.06.08.

Відповідно до вказаних рішень

відповідач-1 зробив висновок, що враховуючи той факт, що база даних ЄАІС ДМСУ

містить цінову інформацію щодо подібних товарів, а також декларантом не були

надані додаткові документи, необхідні для підтвердження митної вартості, на

підставі ст.ст.265, 273 Митного кодексу України, вимог п.14 Порядку

декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон

України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою  Кабінету Міністрів України № 1766 від

20.12.06, здійснена митна оцінка товару, заявленого по відповідним вантажним

митним деклараціям, з урахуванням цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При здійсненні

митної оцінки був застосований метод оцінки НОМЕР_15, попередні методи не застосовані

з причин невідповідності умов, передбачених ст.ст.268, 269  Митного кодексу України, щодо товарів, що

оцінюються.

Виходячи з фактичних обставин справи,

наявних в матеріалах справи доказів, норм законодавства, що регулює спірні

правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, частково

задовольняючи позовні вимоги, дійшов правильного висновку про порушення

відповідачем-1 вимог Митного кодексу України в частині визначення митної

вартості товару, який надійшов на митну територію України згідно контракту від

08.01.08, за методом оцінки НОМЕР_55

Відповідно до ст.259 Митного кодексу

України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним

органом вартість товарів, що вміщуються через митний кордон України, яка

обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Згідно із ч.2 ст.262 Митного Кодексу

України порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються

через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок

заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним

органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з п.7 Порядку декларування

митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та

подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України № 1766 від 20.12.06, для підтвердження заявлених відомостей

про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати документи, вичерпний

перелік яких зазначений в цьому ж пункті Порядку.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що

для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант

зобов'язаний подати додаткові документи.

Так, для підтвердження заявленої

декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися документи,

перелічені в азб.4 цього пункту.

Також цим же пунктом передбачено, що

декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої

у декларації митної вартості товарів.

Якщо декларантом не подано в

установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання,

митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей

згідно із законодавством (п.14 цього ж Порядку).

Згідно з ч.1 ст.264 Митного Кодексу

України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про

її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій

інформації, що подається у кількісному виразі.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено,

що митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання

вибраного декларантом методу митної оцінки.

Тобто вказаною нормою права

передбачено право митного органу контролю за вибраним декларантом методу митної

оцінки, у зв'язку з чим митний орган має право прийняти рішення про

неможливість використання того чи іншого методу, який вибрано декларантом.

Відповідно до ст.19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу

України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію

України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

за ціною угоди щодо товарів, які

імпортуються (метод 1);

за ціною угоди щодо ідентичних

товарів (метод 2);

за ціною угоди щодо подібних

(аналогічних) товарів (метод 3);

на основі віднімання вартості (метод

4);

на основі додавання вартості (метод

5);

резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної

вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Якщо митна вартість не може бути

визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу,

проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою

обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до

вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та

декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови

додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної

вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і

269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні

або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з

продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до

вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод

застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом

застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та

додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій

послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати

жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом

відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Тобто, вказаною нормою права

встановлено підстави та спосіб застосування того чи іншого методу визначення

митної вартості товару.

Згідно ст.273 Митного кодексу України

у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного

використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна

вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не

суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і

положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з

положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше

визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної

вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих

методів.

Суд першої інстанції дійшов

обґрунтованого висновку про те, що визначаючи митну вартість товару за методом

НОМЕР_56 - резервний метод, відповідач діяв не у спосіб, що визначений законом,

відповідачем-1 не доведено правомірність прийняття рішень щодо визначення

митної вартості товару за вказаним методом.

Між тим, законодавчо встановлена

послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості означає,

що  вичерпавши усі можливості для

встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має

право послідовно застосовувати інші методи. Однак у спірному випадку Запорізька

митниця застосувала метод НОМЕР_56, не дослідивши у повній мірі усі обставини,

які впливали на рівень ціни, заявленої позивачем.

Запорізька митниця, зазначаючи про

неможливість використання методу НОМЕР_18та наступних методів для визначення

митної вартості товару, обмежилась лише посиланням на ненадання позивачем

додаткових документів без зазначення, яких саме документів не достатньо для

визначення митної вартості за методом НОМЕР_57 та в чому полягають сумніви щодо

митної вартості, яку зазначено декларантом.

Як вбачається з матеріалів справи,

відповідач-1 витребував у позивача додаткові документи, перелік яких наведений

в п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через

митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.06, але при цьому такі

вимоги відповідача-1 пред'явлені позивачу без врахування фактичних обставин та

правовідносин, що фактично склались між позивачем та фірмою

ІНФОРМАЦІЯ_2відповідно до укладеного контракту від 08.01.08 № НОМЕР_16 і

стосувались тих документів, яких у позивача бути не могло.

В даному випадку ненадання всіх

витребуваних документів позивачем митному органу обумовлено об'єктивними

умовами, що відповідачем-1 до уваги прийнято не було і в будь-якому випадку не

звільняло відповідача-1 від виконання вимог, передбачених п.14 наведеного

Порядку.  

Як вбачається з матеріалів справи,

позивачем надані всі необхідні законодавчо встановлені документи для

підтвердження митної вартості товару, враховуючи характер правовідносин, що

склався між позивачем та його контрагентом, у зв'язку з чим позивач, визначаючи

митну вартість товару у вантажних митних деклараціях за методом оцінки НОМЕР_57

діяв у повній відповідності до ст.267 Митного кодексу України, яка встановлює

метод оцінки митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до ст.267 Митного кодексу

України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є

вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за

товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби

відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або

підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які

повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або

на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу

грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель,

передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена

або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди

або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними

товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично

сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі

об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При цьому, при визначенні митної

вартості товарів, які поставляються на митну територію України, підлягають

врахуванню умови поставки за зовнішньоекономічними контрактами, тривалість

зв'язків контрагентів, а також інші умови, які виступають підставами для

формування ціни на продукцію.

Докази нездатності позивачем

документально підтвердити заявлену ним митну вартість товару або докази

наявності у відповідача-1 обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих

позивачем документів як підстави для прийняття відповідачем-1 рішення про

неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки, в

матеріалах справи відсутні, відповідачем-1, як того вимагає ст.71 Кодексу

адміністративного судочинства України, 

не подані.

З огляду на викладене, колегія судів

вважає, що судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про

протиправність винесених відповідачем-1 рішень, викладені в апеляційній скарзі

доводи цих висновків не спростовують.

Суд першої інстанції

під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини,

які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну

оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми

права, які регулюють саме ці 

правовідносини,  у зв'язку з чим

передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави

для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового

рішення не вбачаються.

Керуючись п.1 ч.1

ст.198, ст.ст.200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

колегія суддів -

УХВАЛИЛА

:

 Апеляційну скаргу Запорізької митниці залишити

без задоволення.

Постанову

господарського суду Запорізької області від 10 вересня 2008 року у справі №

НОМЕР_5залишити без змін.

 Ухвала суду апеляційної інстанції набирає

законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого

адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її в

повному обсязі.

Ухвалу виготовлено в

повному обсязі 22.07.09р.

Головуючий:                                                                                  

І.

Ю. Добродняк 

Судді:

Н.

А. Бишевська

   А. О. Коршун