Ухвала

від 21.04.2009 по справі 9/500/07-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21 квітня 2009 року                               справа №НОМЕР_1

 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного

адміністративного суду у складі:

головуючого

судді - доповідача  - Туркіної Л.П.,

суддів 

-  Коршун А.О., Проценко О.А.,

при

секретарі  - Резнікові Ю.М.,

розглянувши

у відкритому   судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну   скаргу Спеціалізованої

державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.

Запоріжжі, м. Запоріжжя

на

постанову господарського

суду Запорізької області від 24.10.2007 року

у

справі  №НОМЕР_1 (категорія статобліку -НОМЕР_2)

за

позовом   відкритого акціонерного товариства

ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1

до 

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про  визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень - рішень №НОМЕР_3 від 20.03.2007р. та №НОМЕР_4від

21.08.2007р.,   -

Встановила:

У серпні 2007 року відкрите акціонерне товариство

ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької

області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя (далі СДПІ у м.

Запоріжжі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -

рішень №НОМЕР_3 від 20.03.2007р., яким позивачу визначене податкове

зобов'язання з податку на прибуток у сумі 401739,45 грн. у т.ч. 382609,00 грн.

- за основним платежем та 19130,45 грн. - штрафних санкцій, та прийняте на його

основі податкове повідомлення рішення №НОМЕР_5

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що не

допускав порушення норм підпункту 5.2.2 Закону України № 334/94-ВР «Про

оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон 334/94-ВР) та завищення

валових витрат за 2006 рік на суму 530434 грн. Позивач зазначив, що при

відображенні витрат на благодійну допомогу неприбутковим організаціям, органам місцевого

самоврядування та бюджетам всіх рівнів підприємство керувалося виключно нормами

діючого законодавства.

Позивач також посилався на те, що редакція Додатку РЗ до

Декларації про прибуток підприємства, затверджена Наказом ДПА України від

29.03.2003р.№ 143, суперечить діючій нормі законодавства, а саме пп. 5.2.2

Закону України № 334/94-ВР. Ця невідповідність створює умови для порушення

інтересів платника податку - ВАТ ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з чим, керуючись

нормою частини 2 пп. з) пп.4.4.2 Закону України від 12.12.2000р. №2181-111 «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами», Позивач скористався своїм правом змінити редакцію

податкового звіту, що визначена центральним податковим органом, та було надано

звіт по формі, яка не суперечить діючому законодавству. Про підстави подання

зміненої звітності СДПІ повідомлено листом від 08.02.2007р. № бух/НОМЕР_6, в

якому були викладені мотиви таких дій. Отже, Позивачем було виконано усі вимоги

законодавства, що регулює питання оподаткування, що дає підґрунтя стверджувати,

що висновки, викладені у акті перевірки не є об'єктивними.

Постановою господарського суду Запорізької області від

24.10.2007 р. позов задоволено у повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що сума витрат на

благодійну допомогу, включена позивачем до складу валових витрат відповідно до

п. .п 5.2.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, перевищує 2%, але не є більшою, ніж 5%

оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, а, отже, є такою, що відповідає

нормам п.п. 5.2.2 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку

підприємств".

Посилання податкової на ту обставину, що позивачем

порушено приписи Наказу ДПА України від 29.03.03 р. №143 "Про затвердження

форми декларації на прибуток підприємства та порядку її складання", не

можуть бути   прийняті до уваги,

оскільки   позивач здійснював розрахунок

своїх валових витрат згідно п.п. 5.2.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, у редакції, що

була чинною на момент подання декларації, що відповідає Конституції України,

ст. 67 якої визначено : "Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в

порядку і розмірах, встановлених законом."

 Суд першої

інстанції також зазначив, що платник податків має право подати податковий звіт

за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена

центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його

податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору

(обов'язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням

мотивів його складення.

                   Не погодившись із постановою

суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, у якій,

посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального

права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити в

повному обсязі.

    У апеляційній

скарзі апелянт вказує наступне.

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 визначено , що до

валових витрат, зокрема, відносяться суми коштів або вартість товарів (робіт,

послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до

Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до

неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми

коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим

організаціям -засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що

перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку

попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2

пункту 5.6 цієї статті Закону, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього

пункту Закону.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону № 334

передбачено, зокрема , що форми декларації з податку на прибуток встановлюються

центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради

України, що відповідає за проведення податкової політики.

ВАТ ІНФОРМАЦІЯ_1 до складу валових

витрат за 2006 рік включено суму добровільно перерахованих коштів, переданих

товарів (робіт, послуг) в розмірі 3 826 085 гривень (додаток Р2, до рядка 04.8

декларації, рядок В). При цьому підприємством самостійно змінено форму

податкового звіту, де у формі додатку Р2, рядок 1 має таку назву „Частина суми,

зазначеної у рядку В у розмірі, що перевищує два, але не більше п'яти відсотків

оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду (рядок А)".

На думку апелянта суд невірно

застосував норми п. 5.2.2 п. 2 ст. 5 та п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств».

       Позивач надав

до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, в якому

зазначив наступне.

         В апеляційній скарзі Відповідач вказує

на те, що судом першої інстанції неповно досліджено „справжній зміст"

зазначеної вище норми Закону і вказує на те, що судом першої інстанції

проігноровано думку Комітету Верховної Ради України, з яким ДПА України

погоджено Наказ № 143 від 29.03.2003.

Слід зазначити, що таке висвітлення процесу є по суті

перекрученням обставин справи з боку Відповідача. Судом першої інстанції

детально вивчена позиція податкового органу, яка знайшла своє відображення у

затвердженій Наказом від 29.03.2003р. №143 формі Декларації з податку на

прибуток та порядку її заповнення. Зауваження Відповідача про погодження цього

Наказу з Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів та банківської

діяльності в якості вирішального аргументу на користь висновку щодо

відповідності методики визначення валових витрат, затвердженої податковим

органом, положенням діючого законодавства, судом першої інстанції цілком

правомірно не прийнято до уваги.

Позивач також зазначив, що йому відповідно до Закону

України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) надано право   надавати звіт за власною формою у разі, якщо

він вважає, що затверджена центральнім податковим органом звітність не

відповідає вимогам закону та збільшує податкові зобов'язання платника податків.

В той же час пп..4.4.1 ст. 4 Закону 2181 забезпечено право вирішення спірного з

контролюючим органом питання на користь саме платника податку. Конституція

України гарантує усім дотримання наданих 

законами України прав та свобод. Таким чином, дії платника податку -

Позивача і рішення Господарського суду Запорізької області є цілком логічними і

правомірними. Більш того, прийняття іншого рішення було б порушенням не тільки

норм та положень Закону про прибуток, а й норм спеціального законодавства з

питань оподаткування (Закону 2181). Позивачем у позові та в ході судового процесу

було доведено наявність конфлікту інтересів та неоднозначного тлумачення

законодавства не тільки з боку платника податку та контролюючого органу, а й в

самій Державній податковій адміністрації України, і як наслідок, виникнення

підстав для застосування пп..4.4.1 Закону 2181.

Представники позивача в судовому

засіданні підтримали доводи, викладені в запереченні на апеляційну скарну,

просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої

інстанції без змін.

 Представник відповідача в судове засідання не

з'явився, про час та місце судового розгляду відповідач був повідомлений

належним чином. Спір розглядається відповідно до норм ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши доводи представників позивача,

проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши

матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не

підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено

матеріалами справи, на підставі пункту 1 статті 11 Закону України від 04 грудня

1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", абзацу

"в" підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року №

2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами" співробітниками податкової проведена

невиїзна (камеральна) перевірка Відкритого акціонерного товариства ІНФОРМАЦІЯ_1

з питання правильності і повноти декларування витрат на добровільне

перерахування коштів, передачу товарів (робіт, послуг), що включаються до

складу валових витрат, які задекларовано згідно з наданою до податкового органу

декларацією з податку на прибуток підприємства за 2006 рік, яка зареєстрована

податковим органом за №НОМЕР_7 від 08.02.2007р.

За наслідками перевірки складено акт „Про результати

невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку

на прибуток" від 05.03.07 р. №90.

Перевіркою було встановлено порушення :

•   -     підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону

України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 № 334/94-ВР

(із змінами та доповненнями);

•   -     пункту 16.4 статті 16 Закону № 334;

•   -     абзацу третього пункту 3.1 розділу 3

Наказу ДПА України від 29.03.03 № 143 „Про затвердження форми декларації з

податку на прибуток підприємства та Порядку її складання" ( із змінами та

доповненнями).

Зокрема, у акті від 05.03.07р. зазначено, що в порушення

пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28.12.94 №334/94 -ВР «Про

оподаткування прибутку підприємств», підпункту 5.2.2 п. 5.2 статті 5 Закону

№334/94- ВР, абзацу 3 пункту 3.1 розділу 3 Наказу ДПА України від 29.03.03 р.

№143 "Про затвердження форми декларації на прибуток підприємства та

порядку її складання", ВАТ ІНФОРМАЦІЯ_1 до складу валових витрат за 2006

рік включена сума добровільно перерахованих коштів, переданих товарів (робіт

послуг), яка не відповідає сумі, розрахованій згідно із затвердженою формою

додатку Р2 до декларації з податку на прибуток, в результаті чого завищено

валові витрати за 2006 рік у сумі 1530434 грн.

За результатами розгляду акту перевірки від 05.03.07

СДПІ у м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_3 від

20.03.2007р., яким ВАТ ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено податкове зобов'язання з податку

на прибуток у сумі 401739,45 грн., в тому числі за основним платежем 382609

грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 19130,45 грн.

Відповідно до тексту спірного податкового повідомлення

його прийнято у зв'язку із порушенням п.п. 5.2.2 п. 5 ст. 5, п. 16.4 ст. 16

Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі - Закон №

283/97-ВР).

Як свідчать матеріали справи, між сторонами не існує

спору щодо вірності визначення позивачем розміру сум коштів, перерахованих

неприбутковим установам та організаціям, а також щодо розрахунку суми

податкових зобов'язань, визначених податковим органом.

Спірним в даному випадку є тлумачення сторонами змісту

п.п. 5.2.2 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", що

є чинною з 30.07.2004р.

Так, згідно з п.п. 5.2.2 ст. 5 Закону "Про оподаткування

прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються : ... суми

коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) до Державного

бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових

організацій, у випадках, визначених у п. 7.11 цього Закону.... у розмірі, що

перевищує два відсотки , але не більше п'яти відсотків  оподатковуваного прибутку попереднього

звітного року.

Виходячи з аналізу зазначеної норми, колегія суддів

дійшла висновку, що законодавство встановлює граничний максимальний розмір

витрат підприємства на благодійну діяльність, на які можуть бути зменшені

валові доходи підприємства, на рівні 5% оподатковуваного прибутку минулого

звітного року. Водночас відображення таких витрат дозволяється лише за умови,

коли витрати на благодійність перевищують два відсотки оподатковуваного

прибутку минулого звітного року.

Таким чином, конструкція п.п. 5.2.2 п.5.2 статті 5

Закону №334/94-ВР містить :

по - перше, умову відображення зазначених витрат у

складі валових витрат,

по - друге, обмеження їх максимального розміру. Висновки

податкової відносно того, що п.п. 5.2.2 ст. 5 Закону №283/97-ВР слід тлумачити

таким чином, що до складу валових витрат підприємства на благодійну діяльність,

на суму яких можуть бути зменшені валові доходи підприємства, може бути

включено суму, що "не перевищує 5% від оподатковуваного прибутку

попереднього звітного року, зменшену на суму 2% від оподатковуваного прибутку

попереднього звітного року", на думку суду, суперечать змісту п.п. 5.2.2

ст. 5 Закону № 283/97-ВР, оскільки, виходячи із такого тлумачення максимальний

розмір валових витрат, передбачений у п.п. 5.2.2, ніколи не зможе перевищити 3%

(5% - 2%), тоді, як названа норма закону чітко визначає, що сума зазначених

коштів може складати "не більше 5% оподатковуваного прибутку попереднього

звітного року", тобто перевищувати 3%.

Посилання апелянта на ту обставину, що позивачем

порушено приписи Наказу ДПА України від 29.03.03 р. №143 "Про затвердження

форми декларації на прибуток підприємства та порядку її складання", не

приймаються колегією суддів до уваги, оскільки  

позивач здійснював розрахунок своїх валових витрат згідно п.п. 5.2.2 ст.

5 Закону № 283/97-ВР, у редакції, що була чинною на момент подання декларації,

що відповідає Конституції України, ст. 67 якої визначено : "Кожен

зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених

законом."

Посилання податкової на ту обставину, що пунктом 16.4

статті 16 Закону № 283/97-ВР передбачено, що форми декларації з податку на

прибуток встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з

відповідним комітетом Верховної Ради України, не можуть бути прийняті до уваги,

оскільки, як зазначено вище, при оцінці правомірності розрахунку сторонами

валових витрат, суд керувався відповідним законом, а позивач, подаючи звітність

діяв відповідно до п.п. „з" п. 4.2.2 ст. 4 Закону №2181, згідно якого

форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові

розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу,

повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового

платежу). Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою,

якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним)

органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання,

всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Такий

звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити,

що центральним керівним органом податкової служби - ДПА України невідповідність

порядку розрахунку витрат на благодійну діяльність визнана у Наказі від

05.07.2007р. №НОМЕР_8, яким на підставі ухвали Київського апеляційного суду від

18.10.2006р. у справіНОМЕР_9, внесені відповідні зміни до порядку складання

Декларації з податку на прибуток підприємств. Слід зазначити, що згаданою

ухвалою суду залишено в силі рішення Господарського суду м. Київ від

19.07.2006р, яким визнані такими, що не відповідають Закону "Про

оподаткування прибутку підприємств", положення Наказу ДПА України № 143

від 29.03.2003р. в частині затвердження додатку Р2 до рядка 04.8 Декларації.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи

керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади,

органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані

діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів

України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана

Верховною Радою України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта

Конституції України, закону України міжнародному договору, згода на

обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту

суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, при розгляді даної справи, суд вважає за необхідне

керуватися нормами Закону "Про оподаткування прибутку підприємств",

які визначають суму, що підлягають включенню до складу валових витрат, та ст. 4

Закону 2181, яка передбачає у разі суперечності законодавства вирішення

конфлікту інтересів на користь платника податків.

На підставі викладеного вище, колегія суддів

погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне податкове

повідомлення-рішення є протиправним та не відповідає вимогам   п. 5.2.2. ст.5 Закону "Про

оподаткування прибутку підприємств", п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону "Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами".

Колегія суддів також зазначає, що оскільки позивачем не

допущено порушення законодавства, щодо визначення податкових зобов'язань з

податку на прибуток у 2006р., застосування до нього штрафних санкцій відповідно

до п. 17.1.3 ст. 17 Закон "Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є

необґрунтованим.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку,

що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції

є обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу

адміністративного судочинства, колегія суддів, -

Ухвалила:

       Апеляційну скаргу

  Спеціалізованої державної податкової інспекції

по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя залишити

без задоволення.

       Постанову

господарського суду Запорізької області від 24.10.2007 року - без змін.  

       Ухвала

набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

       Ухвала може

бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

          Ухвала оформлена відповідно до ст. 160 КАС

України  01.09.2009 року.

                   Головуючий суддя                                                                    Л.П.

Туркіна

                   Суддя                                                                                          

А.О. Коршун

                   Суддя                                                                                           О.А.

Проценко