Рішення

від 08.07.2015 по справі 904/4345/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.15р. Справа № 904/4345/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корундум", м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 22 575 грн. 04 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Сліпенко В.Є. - представник, дов. від 27.04.2015р. б/н;

від відповідача : не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 22 575 грн. 04 коп. що складає 14 011 грн. 84 коп. - заборгованості за продукцію, поставлену відповідно до умов договору від 19.06.2014р. №КЗГО/241-14П на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів, 1 020 грн. 06 коп. - пені, 7 237 грн. 95 коп. - інфляційних втрат та 305 грн. 19 коп. - 3% річних.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, його представник у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2014р. між відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання", як покупцем, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Корундум", як постачальником, було укладено Договір №КЗГО/241-14П на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали, кількість, якість і інші характеристики яких визначені у накладних (додатках) до цього договору (надалі - ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 Договору кількість, номенклатура ресурсів вказуються у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (далі - специфікації).

Постачання ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою ресурсів (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.3 Договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, постачання яких здійснюється згідно доданих до нього специфікацій.

Згідно із Специфікацію від 19.06.2015р. №1 до Договору (надалі - Специфікація) сторони узгодили номенклатуру, кількість, ціну та загальну вартість ресурсів; загальна вартість ресурсів становить 14 011 грн. 84 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар суму 14 011 грн. 84 коп., про що свідчить видаткова накладна від 28.07.2014р. №322 (а.с. 19) та довіреність від 28.07.2014р. №1156 (а.с. 54).

Відповідно до пункту 5.2 Договору оплата за поставлені ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту постачання ресурсів.

Згідно з пунктом 5 Специфікації умови оплати: протягом 30-ти календарних днів від дати поставки.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач повинен був оплатити поставлений товар до 27.08.2014р. (включно).

Заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 14 011 грн. 84 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати ресурсів покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, після перерахунку пеня з урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України становить 857 грн. 41 коп. (з 28.09.2014р. по 27.02.2015р.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Отже, інфляційні нарахування після перерахунку становлять 7 237 грн. 90 коп. (вересень 2014р. - квітень 2015р.), а річні згідно розрахунку - 305 грн. 19 коп. (з 28.08.2014р. по 19.05.2015р.).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При винесенні рішення господарським судом враховано, що:

- відповідно до пункту 9.1 Договору суперечки та розбіжності, що виникли у зв'язку з даним договором або стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, по можливості будуть вирішуватися шляхом переговорів;

- пункт 9.2 Договору встановлює, що якщо суперечки та розбіжності, зазначені в пункті 9.1 цього договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється відповідно до матеріального права наступним чином: спори, майнові вимоги щодо яких не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді при Асоціації "Регіональна правова група" (згідно з регламентом вказаного суду), рішення якого є остаточним і обов'язковим для сторін і підлягає виконанню сторонами у строки, зазначені і рішенні суду;

- відповідно до підпункту 4.2.3 пункту 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК); таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі; в останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК; якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: • у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; • у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України;

- матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що відповідач наполягав на вирішенні спору саме третейським судом.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача у повній сумі, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Заводська, 1; ідентифікаційний код 31550176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корундум" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Київська, 96, кв. 2; ідентифікаційний код 38431891) 14 011 грн. 84 коп. - заборгованості, 857 грн. 41 коп. - пені, 7 237 грн. 90 коп. - інфляційних нарахувань, 305 грн. 19 коп. - річних та 1 827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„10„ липня 2015р.