Рішення

від 10.07.2015 по справі 904/4955/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.15р. Справа № 904/4955/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово виробниче підприємство "УКРГРАФІТ", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 54 570,23 грн.

Суддя Бєлік В.Г.

Представники:

від позивача:Смірнова І.Г. представник за довіреністю №08 від 01.04.2015р.

від відповідача:не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово виробниче підприємство "УКРГРАФІТ", звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод", про стягнення заборгованості у загальному розмірі 54 570,23 грн., який складається з сум: 32 436,88 грн. - основна заборгованість, 7 391,17 грн. - пеня, 14 203,02 грн. - інфляційні, 539,36 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово виробниче підприємство "УКРГРАФІТ" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" (покупець) Договору поставки № 2013-АС/01 від 10.01.2013р., позивачем передано у власність відповідачу товар на загальну суму 34 436,88 грн. Відповідачем прийнято товар, але у встановлений договором термін здійснено оплату за поставлений товар частково, у розмірі 2 000,00 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 32 436,88 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду.

Представник позивача в судовому засіданні надав докази оплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 1 000,00 грн. (а.с. 38).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином за адресою зазначеною в позовній заяві, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 34), направив клопотання про відкладення розгляду справи, а також зазначив, що визнає позовні вимоги у розмірі основного боргу, заперечує проти штрафних санкцій.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до ст. 28 ГПК України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Неприбуття у судове засідання представника відповідача за викладених обставин не є перешкодою для розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово виробниче підприємство "УКРГРАФІТ" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" (покупець) укладений Договір поставки №2013 -АС/01 від 10.01.2013р.

Відповідно до ч.2 ст. 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Постачальник зобов'язується поставити, а покупець - на умовах даного договору прийняти та сплатити продукцію (далі - товар), назва (асортимент), ціна та кількість якої вказані в рахунках на відпуск товару (п.1.1.договору).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 34 436,88 грн. , прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень та претензій, що підтверджується підписом уповноваженої особи на видатковій накладній та копіями довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.15, 17).

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.1 договору оплата за товар здійснюється в національній валюті України відповідно до виставлених рахунків, на умовах 100 % передоплати, на протязі 10 календарних днів з дати виставлення рахунку. За згодою сторін можлива оплата на протязі 10 календарних днів від дати поставки товару на підставі виставленого рахунку.

Оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (3.2. договору).

Відповідно до п.3.3. договору датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

У встановлений договором строк відповідач договірні зобов'язання належним чином не виконав, за придбаний за договором товар розрахувався лише частково на загальну суму 2 000,00 грн.

Таким чином, на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 32 436,88 грн. (34 436,88 грн. - 2 000,00 грн. =32 436,88 грн).

Суму основного боргу також підтверджено матеріалами справи, крім того відповідач визнав наявність суми заборгованості.

В процесі розгляду справи позивач надав суду докази часткової оплати відповідачем суми боргу 1 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 38).

Враховуючи, що часткове погашення заборгованості здійснено відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, спір в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 1 000,00 грн. на момент його вирішення врегульований, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, до стягнення підлягає основний борг у розмірі 31 436,88 грн.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3 договору в разі прострочення оплати за поставлений товар, відповідно до п. 3.1 даного договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5 % від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Позивачем за несвоєчасну оплату відповідачем заборгованості за поставлений товар нараховано пеню у розмірі 7 391,17 грн. за період з 22.11.2014 р. по 21.04.2015 р. та з 22.04.2015 р. по 22.05.2015 р. (розрахунок (а.с.8).

Перевіривши правильність періоду нарахованої пені та її розмір, враховуючи наявне несвоєчасне виконання договірних зобов'язань в частині сплати заборгованості, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно нарахована пеня, та за викладених обставин підлягає стягненню у розмірі, визначеному позивачем.

Відповідно до 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період прострочення з 22.11.2014р. по 21.04.2015р. та з 22.04.2015 р. по 02.06.2015 р. 3% річних складають 539,36 грн. та за період прострочення з грудня 2014 р. по квітень 2015р. інфляційні складають 14 203,02 грн.

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних та річних, суд вважає за можливе задовольнити ці вимоги позивача у розмірах визначених позивачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів оплати отриманого товару в період з моменту його отримання до дати слухання справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню обсязі у загальному розмірі 53 570,23 грн., який складається з сум: 31 436,88 грн. - основна заборгованість, 7 391,17 грн. - пеня, 14 203,02 грн. - інфляційні, 539,36 грн. - 3% річних.

В сумі стягнення 1 000,00 грн. основного боргу провадження припинити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати пов'язані з розглядом справи при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, ч. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" (53207, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, б.169, код ЄДРПОУ 37196329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово виробниче підприємство "УКРГРАФІТ" (69008, м. Запоріжжя, вул. Каліброва, 8а, код ЄДРПОУ 30201489) 31 436,88 грн. - основна заборгованість, 7 391,17 грн. - пеня, 14 203,02 грн. - інфляційні, 539,36 грн. - 3% річних, 1 827,00 грн. - судового збору.

Видати наказ.

Припинити провадження в частині стягнення 1 000,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено

13.07.2015р.

Суддя В.Г. Бєлік