Рішення

від 13.07.2015 по справі 904/4081/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.15р. Справа № 904/4081/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАТПРОМ", Херсонська область, Голопристанськаий район, с. Бехтери

до товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 17181 грн. 11 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача: Штифурко Ю.І.. представник, довіреність № б/н від 21.08.2014 року

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОМАТПРОМ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" про стягнення 17181 грн. 11 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 у справі № 904/954/15 встановлений факт неналежного виконання товариством з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" умов договору купівлі - продажу №08/11 від 08.11.2013р. та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАТПРОМ" суму основного боргу у розмірі 38003 грн. 96 коп. та суму судового збору у розмірі 1446 грн. 53 коп. В частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовлено. Позивач посилається на той факт, що оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" (відповідач) своєчасно не здійснило розрахунки, у позивача виникло право на нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 28.05.2015р.

28.05.2015р. представник позивача до судового засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення. (а.с. 34)

Представник відповідача подав через канцелярію господарського суду відзив на позовну заяву, яким просив суд застосувати до позовних вимог про стягнення неустойки позовну давність та відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "ТОМАТПРОМ" у задоволенні позовної заяви в частині про стягнення з відповідача неустойки (пені, штрафу) в розмірі 2398,96 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015р., у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 09.07.2015р.

09.07.2015р. представник відповідача в судовому засіданні просив суд застосувати до позовних вимог про стягнення неустойки позовну давність, заперечив проти позовних вимог в часті стягнення пені, в іншій частині позову відповідач не заперечував.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні в присутності представників сторін оголошено перерву до 13.07.15р.

13.07.2015 року представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, до судового засідання подав уточнення до позовної заяви про стягнення штрафних санкцій, яким просив суд вважати вимогу в прохальній частині позовної заяви про стягнення основного боргу у розмірі 58 709 грн. 096 коп. помилковим. Підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 2398,96 грн. суму 3% річних у розмірі 1414 грн. 15 коп., інфляційні збитки в розмірі 13368 грн. 00 коп. та витрати на судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 09.07.2015 року.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою 13.05.2015 року, будь-яких клопотань про продовження строку розгляду справи від представників сторін до господарського суду не надходило, а тому двохмісячний строк розгляду спору спливає 13.07.2015р.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

13.07.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 у справі №904/954/15 встановлений факт неналежного виконання товариством з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" умов договору купівлі - продажу №08/11 від 08.11.2013р.

Зазначеним рішенням суду стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАТПРОМ" суму основного боргу у розмірі 38003 грн. 96 коп. та суму судового збору у розмірі 1446 грн. 53 коп. В частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовлено. (а.с.23-25)

Зазначене рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 у справі №904/954/15 встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОМАТПРОМ" (продавець - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" (покупець-відповідач) укладено договір купівлі - продажу №08/11 від 08.11.2013р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, гарбуз для промислової переробки врожаю 2013 року. (а.с.18)

Згідно п. 7.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3, договору, ціна за 1 кілограм гарбуза становить 1,00 грн. Кількість товару - 22200 кг. Точна кількість товару визначається на вагах покупця. Покупець здійснює оплату на умовах: 100% вартості партії товару не пізніше 7-ми банківських днів.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2. договору сторони погодили, що передача (приймання) товару здійснюється за адресою покупця. Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством.

На виконання умов договору, в період з 08 листопада 2013р. по 13 листопада 2013р. позивач поставив відповідачу гарбуз у кількості 43420 кг. на загальну суму 43420 грн., відповідно до наявних у справі товарно-транспортних накладних та видаткових накладних №23 від 08.11.2013р. та №31 від 13.11.2013р., які підписані уповноваженим представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.19-22)

Станом на час розгляду справи відповідач за отриманий товар розрахувався у повному обсязі 21.04.2015 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка. (а.с.26)

В зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, на підставі п. 6.2. договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем строків оплати (п. 2.3) на залишившуюся несплачену суму нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на користь продавця, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2398,96 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 1414 грн. 15 коп. та інфляційні збитки в розмірі 13368 грн. 00 коп.

Таким чином, як зазначає позивач у позовній заяві, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" (відповідач) своєчасно не здійснило розрахунки, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2398 грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 1414 грн. 15 коп. та інфляційні збитки в розмірі 13368 грн. 00 коп., що і є предметом даного спору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За прострочення оплати заборгованості позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1414 грн. 15 коп. та інфляційні збитки в розмірі 13368 грн. 00 коп.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Враховуючи той факт, що відповідачем було порушено умови укладеного договору, щодо строків оплати товару, зазначений факт встановлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 у справі №904/954/15 та не заперечується відповідачем, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 1414 грн. 15 коп. та інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 13368 грн. 00 коп. - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 2398 грн. 96 коп., судом встановлено наступне:

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Судом встановлено, що в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, на підставі п. 6.2. договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем строків оплати (п. 2.3) на залишившуюся несплачену суму нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на користь продавця, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2398,96 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені (а.с.27-28) за видатковою накладною №23 від 28.11.2013р. позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 869,38 грн. за період прострочення з 20.11.2013 року по 21.05.2014 р. та за видатковою накладною №31 від 13.11.2013р. позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1529 грн. 58 коп. за період з 25.11.2013 року по 26.05.2014р.

Разом з цим, 28.05.2015 року від відповідача надійшла заява, якою відповідач просив суд при вирішення даного спору застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом.

Отже, до майново-господарських зобов'язань, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь іншої сторони або утриматися від певної дії) має застосовуватися позовна давність, строки якої визначені Цивільним кодексом України.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, а саме, строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З матеріалів справи вбачається, що прострочення сплати заборгованості за товар за видатковою накладною №23 від 08.11.2013р. розпочалось з 20.11.2013 року та за видатковою накладною №31 від 13.11.2013р. розпочалось з 25.11.2013 року. Отже, позивач дізнався або міг дізнатися про порушення свого права з 20.11.2013р. та 25.11.2013 року відповідно.

Перебіг позовної давності щодо стягнення пені за видатковою накладною №23 від 08.11.2013 року розпочався з 20.11.2013р. і сплинув 20.11.2014р., а за видатковою накладною №31 від 13.11.2013 року розпочався з 25.11.2013 і сплинув 25.11.2014 року, тоді як позивач звернувся із позовом до суду лише 13.05.2015 року(про що свідчить вхідний штамп канцелярії суду на позовній заяві а.с.3), тобто з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, сплинув строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у спорі.

Клопотання про поновлення строку позовної давності позивач не подав. Про поважні причини пропуску строку не зазначив. За таких обставин сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позовних вимогах про стягнення пені.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати за отриманий товар встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" (49083, м. Дніпропетровськ, пр. Архітектурний, 5, код ЄДРПОУ 30394678) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАТПРОМ" (75650, Херсонська область, Голопристанський район, с. Бехтери, вул. Леніна, 2А, код ЄДРПОУ 38541168) суму 3% річних у розмірі 1414 грн. 15 коп., інфляційні збитки в розмірі 13368 грн. 00 коп. та суму судового збору у розмірі 1571 грн. 90 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.07.2015р.

Суддя Л.П. Кармазіна