Рішення

від 01.07.2015 по справі 910/11787/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2015Справа №910/11787/15 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Кот Т.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ес Ей Бі Техноват", Київська обл. доПриватного підприємства "Екстра Грейд", м. Київ простягнення заборгованості 87259,75 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Мокрий Ю.М. (довіреність б/н від 18.03.2014р.) від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ес Ей Бі Техноват" (надалі - ТОВ "Ес Ей Бі Техноват") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Екстра Грейд" (надалі - ПП "Екстра Грейд") про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 69365,04 грн., пені у розмірі 7537,03 грн., 3% річних у розмірі 684,15 грн. та інфляційних у розмірі 9673,53 грн.

Ухвалою від 12.05.2015р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 910/11787/15, розгляд справи призначено на 03.06.2015р.

У судовому засіданні 03.06.2015р. представник позивача подав документи для залучення до матеріалів справи та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2015р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та клопотанням позивача, розгляд справи відкладено на 01.07.2015р.

30.06.2015р.через відділ діловодства (канцелярія суду) від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ "Ес Ей Бі Техноват" вказувало на те, що заборгованість відповідача виникла у зв`язку із неналежним виконанням ПП "Екстра Грейд" зобов`язань щодо оплати отриманого товару за договором постачання №16/01 від 16.01.2014р. Згідно заяви позивача про зміну підстав позову, останій просить стягнути заборгованість з ПП "Екстра Грейд" на підставі видаткової накладної за не договірною поставкою.

Представник позивача у судовому засіданні 01.07.2015р. підтримав заяву про зміну підстав позову та просив стягнути з відповідача на свою користь 69365,04 грн. - заборгованості за поставлений товар, 7537,03 грн. - пені, 684,15 грн. - 3% річних та 9673,53 грн. - інфляційних.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом зазначену заяву прийнято, як таку, що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, та розглянуто вимоги позивача з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Враховуючи те, що позивачем надані всі докази необхідні для прийняття рішення та беручи до уваги приписи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/11787/15.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що за видатковою накладною №2 від 06.06.2014р. поставив відповідачеві пакувальні матеріали на загальну суму 335371,22 грн., а відповідач отримав зазначений товар за довіреністю №234 від 06.06.2014р., що підтверджується відсутністю будь-яких заперечень зі сторони ПП "Екстра Грейд" та частковою оплатою отриманого товару, у тому числі і здійсненням авансових платежів.

Відповідачем в порушення свого зобов'язання щодо оплати поставленого ТОВ "Ес Ей Бі Техноват" виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 69365,04 грн.

23.02.2015р. позивач звернувся до відповідача з претензією №01/23/02 погасити існуючу заборгованість у розмірі 69365,04 грн. в строк до 09.03.2015р. Претензію відповідачем отримано 26.02.2015р., однак остання залишена без реагування, у добровільному порядку ПП "Екстра Грейд" борг не оплачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

За умовами ч. 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Аналізуючи в сукупності зазначені обставини, суд приходить до висновку, що між сторонами в дійсності мали місце відносини з поставки товарів за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну документами.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оскільки в матеріалах справи наявний договір постачання №16/01 від 16.01.2014р. не містить підпису та печатки уповноважених представників відповідача, а надані до матеріалів справи видаткова накладна та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей містять найменування товару, його кількість та ціну, з урахуванням наведених вище обставин, слід дійти висновку, що між сторонами в цій частині мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб. Окрім того, відповідачем вчинено інші дії на виконання усної домовленості між сторонами, зокрема здійснено попередню та часткову оплату отриманого товару (виписки банку по поточному рахунку позивача наявні в матеріалах справи).

Отже з урахування м наведеного, суд приходить до висновку, що згідно видаткової накладної №2 від 06.06.2014р. на загальну суму 335371,22 грн. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №234 від 06.06.2014р. (належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали досліджено у судовому засіданні) позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 335371,22 грн.

Як вище встановлено господарським судом, фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки тому спірні відносини, регулюються згідно з п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна. Отже, видаткова накладна є документом, що підтверджує виникнення у відповідача грошового зобов'язання.

В п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 зазначено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлено не було, то відповідач повинен був розрахуватись з позивачем після отримання товару.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із виписки по рахунку №260064234496 за період з 13.11.2013р. по 31.03.2015р. відповідачем здійснено оплату отриманого товару лише у розмірі 266 006,18 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

За таких обставин, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару в частині 69365,04 грн. та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги ТОВ "Ес Ей Бі Техноват" про стягнення з ПП "Екстра Грейд" заборгованості у розмірі 69365,04 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 684,15 грн. 3 % річних та 9673,53 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України право ТОВ "Ес Ей Бі Техноват" на нарахування 3% річних та інфляційних виникло з 07.06.2014р., разом з тим як вбачається із розрахунку доданого до позовної заяви позивач нараховує 3% річних та інфляційні з 14.11.2014р. по 13.03.2015р. на суму 69365,04 грн., що є правом ТОВ "Ес Ей Бі Техноват".

Отже, з урахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат та 3% річних за менший період та на меншу суму заборгованості ніж визначено законом, а суд самостійно не може вийти за межі позовних вимог, судом задовольняється вимога щодо стягнення інфляційних у розмірі 9673,53 грн. та 3% річних у розмірі 684,15 грн., відповідно до розрахунку позивача доданого до позовної заяви, який є арифметично вірним.

Позивачем також заявлено до стягнення з ПП "Екстра Грейд" 7537,03 грн. пені.

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В абзацах 3, 4 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування закондавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом . Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що між сторонами даного спору не укладався договір купівлі-продажу, в якому б сторони погодили відповідальність у вигляді пені, а відтак сторонами не передбачено права нарахування пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання. Також судом враховано, що спеціальний законодавчий акт, яким було б визначено право на нарахування пені, виходячи з характеру спірних правовідносин, відсутній.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що пеня може бути передбачена умовами укладеного між сторонами правочину або нормами законодавства. Однак, як встановлено судом, договірних зобов'язань, якими було б передбачено нарахування пені, між сторонами не виникло, при цьому нормами чинного законодавства також не встановлено права позивача на нарахування пені, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають частковому задоволенню, а саме: 69365,04 грн. - основний борг, 684,15 грн. - 3% річних та 9673,53 грн. - інфляційні.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ес Ей Бі Техноват" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Екстра Грейд" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, б. 26-Б, кв. 13, ідентифікаційний код 34619476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ес Ей Бі Техноват" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Чкалова, б. 3, ідентифікаційний код 38913232) основний борг у розмірі 69365 (шістдесят дев`ять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 684 (шістсот вісімдесят чотири) грн. 15 коп., інфляційні у розмірі 9673 (дев`ять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 53 коп., судовий збір у розмірі 1669 (одна тисяча шістсот шістдесят дев`ять) грн. 19 коп.

3. В частині стягнення 7537,03 грн. пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 06.07.2015р.

Суддя В.В. Князьков