Рішення

від 01.07.2015 по справі 910/13098/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2015Справа №910/13098/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шатро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд»

про стягнення 15490 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Волощенко В.І. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шатро» (далі - Позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд» (далі - Відповідач) 15490 грн. заборгованості з передплати товару у зв'язку з відмовою поставити товар у належній кількості.

Позивачем через канцелярію суду 01.07.2015 було подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій, окрім вимог про стягнення 15490 грн. заборгованості, Позивач також заявляє вимоги про стягнення з Відповідача 4075,73 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті - змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

У пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правила вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України та зазначені в цій постанові.

Таким чином, «збільшуючи» позовні вимоги у заяві від 01.07.2015, Позивач фактично заявив додаткові вимоги, які не заявлялися раніше: про стягнення з Відповідача 4075,73 грн. втрат від інфляції.

Отже, ця заява Позивача не є збільшенням позовних вимог, а по суті є поданням іншого (ще одного) позову про стягнення з Відповідача втрат від інфляції, що є недопустимим у розумінні статті 22 ГПК України, тому суд відмовляє у задоволенні вищевказаної заяви, оскільки вона не є завою «про збільшення позовних вимог» як її називає Позивач. Разом із цим Позивач не позбавлений права звернутися із таким окремим позовом до суду.

З огляду на наведене, спір вирішується в частині первісно заявленої позовної вимоги - стягнення заборгованості в розмірі 15490 грн. заборгованості.

Відзиву на позов Відповідач не подав, у засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП та матеріалів справи, а відтак, будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення повноважних представників покладаються на Відповідача відповідно.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась, і перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

У відповідності з ч. 1 ст. 181 та ч. 2 ст. 265 ГК України, враховуючи пояснення представника Позивача, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу між сторонами не укладався, та на підставі залучених до матеріалів справи рахунків, видаткової накладної, платіжних документів та виписок про рух коштів (повний перелік наведено в позові), Позивачем була внесена передплата, а Відповідачем мала бути здійснена поставка товару згідно виписаних ним рахунків.

Вказані рахунки та видаткова накладна містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, накладна містить підпис представника Відповідача, скріплена його печаткою. Платіжні документи та виписки про рух коштів в оплату згаданих рахунків містять відомості про суми та підстави перерахування Позивачем коштів, та штампи банку про проведення платежів відповідно.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом надання пропозиції товару та її прийняти, та зустрічного прийняття передплати, підтвердження прийняття до виконання замовлень та часткових поставок:

- на підставі рахунку Відповідача від 22.01.2015 на суму 14450 грн., оплаченого Позивачем на суму 14450 грн. (п/д № 282 від 23.01.2015), Відповідачем було поставлено 29.01.2015 цеглу у кількості 9000 шт. вартістю 13600 грн., яку (вартість поставки) сторони погодили усно та підтвердили у підписаному сторонами акті звірки станом на 31.03.2015, отже вартість недопоставленого товару становить 850 грн.;

- на підставі рахунку Відповідача від 03.02.2015 на суму 14640 грн., оплаченого Позивачем на суму 14640 грн. (п/д № 323 від 03.02.2015), Відповідачем не було поставлено товар взагалі, отже вартість недопоставленого товару становить 14640 грн.

З огляду на наведене судом встановлено, що різниця між передплаченим та поставленим товаром становить 15490 грн.

Претензією від 16.06.2015 Позивач вимагав від Відповідача у семиденний строк від отримання претензії або поставити товар на решту суми передплати - 15490 грн., або повернути кошти відповідно до ст. 530, ч. 1 ст. 670, ч. 2 ст. 693 ЦК України у зв'язку з тим, що виконання зобов'язань Відповідачем перед Позивачем щодо поставки товару втратить інтерес для Позивача, як кредитора за вказаним зобов'язанням, через не поставку товару Відповідачем до цього протягом тривалого строку та не поставку протягом визначеного Позивачем у вимозі строку.

Претензію від 16.06.2015 служба пошти УДППЗ «Укрпошта» не змогла вручити Відповідачу 20.06.2015 під час доставки, отже з 20.06.2015 обліковується встановлений Позивачем у вимозі до Відповідача 7ми денний строк для виконання зобов'язання, який спливає 27.06.2015, що є вихідним днем, та отже переноситься на 30.07.2015, і 01.07.2015 є першим днем прострочення зобов'язання як з поставки товару, так і з повернення суми передплати у випадку непоставки.

При цьому Відповідачем не доведено перед судом наявність у нього на даний час правових підстав утримувати 15490 грн. передплати за непоставлений товар, тому вказані кошти підлягають поверненню Позивачу за ст.ст. 530, 670, 693, 1212 ЦК України, як такі, правова підстава для утримування яких відпала (Позивач відмовився від очікування на подальшу поставку товару через не поставку його у встановлений строк, та вимагав повернення решти передплати).

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Отже, Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

З огляду на всі встановлені судом вищенаведені обставини, позовна вимога про стягнення з Відповідача 15490 грн. боргу за непоставлений товар є законною та обґрунтованою, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів погодження між сторонами строків поставки товару до претензії Позивача від 16.06.2015, оскільки у листі від 16.02.2015 Позивач строків поставки товару не встановлював, а попередня претензія від 08.05.2015 була вручена наручно невідомій особі (відсутні докази, що її було вручено саме повноважному представнику Відповідача).

Отже, порушення Відповідачем прав Позивача щодо строків поставки товару та неповернення передплати за нього настало 30.06.2015, і оскільки станом на час звернення Позивача до суду з даним позовом (21.05.2015) його права Відповідачем порушені ще не були, тобто Відповідач не є винним у виникненні даного спору, то у суду відсутні підстави покладати на Відповідача судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, тому судовий збір відноситься на Позивача і йому не відшкодовується.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд» (м. Київ, вул. Райдужна, 59-Б, офіс 4; ідентифікаційний код 38891675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шатро» (Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 22; ідентифікаційний код 32913237) 15490 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто) грн. заборгованості.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.07.2015

Суддя Сташків Р.Б.