Рішення

від 02.07.2015 по справі 910/15161/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015Справа №910/15161/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Дворченко О.О.

розглянувши справу № 910/15161/15

за позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіон-Транс»

про визнання правочину недійсним.

за участю представників сторін:

від позивача: Синюк С.Л., довіреність № 855/2014 від 24.12.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (надалі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіон-Транс» (надалі - відповідач) про визнання правочину недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що укладений сторонами Договір страхування автоперевізника серії CMR № 1500011/01 від 27.01.2015р. не відповідає приписам ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема, транспортні засоби, зазначені в оспорюваному договорі не виконували перевезення по заявленим подіям, а власники цих транспортних засобів не укладали договорів з ТОВ «Скорпіон-Транс» на перевезення вантажів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2015р. порушено провадження у справі № 910/15161/15 та призначено її розгляд на 02.07.2015р.

Присутній у судовому засіданні 02.07.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.07.2015р. не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.06.2015р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 16.06.2015р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві та підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.07.2015р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2015р. відповідач звернувся до позивача з заявою про страхування відповідальності автоперевізника, згідно з якою просив застрахувати відповідальність, що виникає при наданні послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом. В якості транспортних засобів, щодо яких необхідне страхове покриття, були зазначені: автомобіль марки «IVECO Starlis», 2007 року випуску, державний номер АІ 6610 СК, та напівпричіп марки «Schwarzmuller SPA-3E», 2006 року випуску, державний номер АІ 0933 ХМ.

28.01.2015р. відповідач на підставі квитанції № 0523888657 сплатив частину страхового платежу в сумі 687,66 грн.

Водночас, для здійснення перевезення відповідачу була підготовлена картка (Contract Note Series CMR № 1500011/01 of 27.01.2015), яка необхідна для пред'явлення при виїзді на митну територію та виїзду за кордон України. Зазначена картка з підписом та печаткою страховика була направлена відповідачу на електронну адресу.

Проте, після сплати першої частини страхового платежу відповідач не звернувся до позивача для належного оформлення повного тексту Договору страхування відповідальності автоперевізника серії CMR № 1500011/01 від 27.01.2015р.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

За приписами статті 983 ЦК України, договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором страхування.

Виходячи з положень ст.ст. 980, 982 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування, укладеного між сторонами, є страхування відповідальності авто перевізника при перевезенні вантажів тільки визначеними страхувальником транспортними засобами, а саме: автомобілем марки «IVECO Starlis», 2007 року випуску, державний номер АІ 6610 СК, та напівпричіпем марки «Schwarzmuller SPA-3E», 2006 року випуску, державний номер АІ 0933 ХМ.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 04.03.2015р. на адресу позивача від юридичної особи NEWTREND SUPPLIERS INC, Рига, Латвія, надійшов запит щодо підтвердження дійсності страхового полісу серії CMR № 1500011/01 від 27.01.2015р., страхувальник ТОВ «Скорпіон-Транс». Разом з зазначеним запитом була надіслана копія Contract Note Series CMR № 1500011/01 of 27.01.2015, в якому зазначалось, що застрахованим транспортними засобами є автомобіль марки «SCANIA R114», 1999 року випуску, державний номер АА 3075 АТ, та причеп марки «RANAV», 2004 року випуску, державний номер АА 6981 ХХ.

На вказаний запит, позивач засобами факсимільного зв'язку повідомив, що відповідальність власника вищезазначених автомобілів, в АТ «ПРОСТО-страхування» не застраховано.

11.03.2015р. на адресу позивача надійшла заява, від представника юридичної особи HIT TRANSPORT MIEDZYNARODOWY, Познань, Польща про завдання збитку, внаслідок крадіжки товару. При цьому, до заяви була додана копія Contract Note Series CMR № 1500011/01 of 27.01.2015, в якому зазначалось, що застрахованим транспортними засобами є: автомобіль марки «VOLVO FH 12.420», 2005 року випуску, державний номер АІ 7676 СР, та причеп марки «Schwarzmuller», 2007 року випуску, державний номер АІ 6535 ХО.

На зазначений вище запит позивач також повідомив запитувану сторону, що відповідальність власника вищезазначених автомобілів в АТ «ПРОСТО-страхування» не застраховано.

20.03.2015р. на адресу позивача від ТОВ «Континенталь Групп», м. Харьків, Україна, надійшов лист за вих. № 1 від 19.03.2015р., в якому повідомлено, що автомобіль марки «IVECO Starlis», 2007 року випуску, державний номер АІ 6610 СК, та напівпричіп марки «Schwarzmuller SPA-3E», 2006 року випуску, державний номер АІ 0933 ХМ, які належать ТОВ «Скорпіон-Транс», після отримання в м. Parnodorf (Австрія) вантажу для перевезення до м. Тбілісі (Грузія), зникли та автопоїзд у пункт призначення не прибув.

Враховуючи запити, які надходили на адресу АТ «ПРОСТО-страхування», у зв'язку з настанням страхових випадків, пов'язаних з наданням послуг з перевезення вантажів ТОВ «Скорпіон-Транс», позивач провів страхове розслідування, за наслідками якого встановив наступне.

Так, власником автомобіля марки «IVECO Starlis», 2007 року випуску, державний номер АІ 6610 СК, є Демиденко Олексій Петрович, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна в матеріалах справи. На підставі договору оренди від 01.01.2015р., Демиденко О.П. передав в оренду зазначений автомобіль Тарбану Андрію Васильовичу.

В свою чергу, Тарбан Андрій Васильович є власником причепа марки «TRAILOR SYY 3BX», державний номер АІ 0529 ХМ, який використовував зазначений автопоїзд в 2015 році для автотранспортного перевезення.

Так, відповідно до товарно-транспортної накладної А №100605 автопоїзд в складі автомобіля марки «IVECO Starlis», 2007 року випуску, державний номер АІ 6610 СК, та причепа марки «TRAILOR SYY 3BX», державний номер АІ 0529 ХМ, під керуванням водія Скиби Дмитра, 15.02.2015р. в м. Бориспіль був завантажений вантажем, який необхідно було доставити в м. Алмату, Республіка Казахстан.

24.02.2015р. зазначений автопоїзд прибув на митний кордон України, Сумська область ПЕК «Бачівське», та цього ж дня перетнув кордон з Російською Федерацією, а 25.02.2015р. автомобіль після належного оформлення дозвільних документів зі сторони Російської Федерації продовжив рух до кінцевого пункту маршруту та 01.03.2015р. відповідно до дозволу на міжнародні перевезення республіки Казахстан №0122995 перетнув кордон Росії з Казахстаном, та 04.03.2015р. прибув для розвантаження в м. Алмату.

Після проведення розвантаження вищезазначений автопоїзд прослідував до м. Єкатеринбург, де після отримання вантажу продовжив рух до митного ПЕК «Бачівське» та 16.03.2015р. перетнув кордон Російської Федерації з Україною.

При цьому, власником напівпричепа марки «Schwarzmuller SPA-3E», 2006 року випуску, державний номер АІ 0933 ХМ, є ТОВ «Слобода Ко», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна в матеріалах справи. В своєму листі за № 18 від 23.03.2015р. вказана юридична особа повідомила, що напівпричіп марки «Schwarzmuller SPA-3E», 2006 року випуску, державний номер АІ 0933 ХМ, у період 2014-2015 рр. в оренду третім особам не передався та знаходиться на території підприємства.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Як встановлено судом, предметом спірного Договору страхування є відповідальність автоперевізника при перевезенні вантажу транспортними засобами, які визначені в договорі, а саме: автомобіль марки «IVECO Starlis», 2007 року випуску, державний номер АІ 6610 СК, та напівпричіп марки «Schwarzmuller SPA-3E», 2006 року випуску, державний номер АІ 0933 ХМ.

Проте, зазначені транспортні засоби на протязі 2015 року не виконували рейси на території Європи та власники цих транспортних засобів не укладали договорів з ТОВ «Скорпіон-Транс».

Водночас, обов'язок провести виплату страхового відшкодування по договору відповідальності автоперевізника виникає у страховика тільки при настанні страхової події та за умови перевезення вантажу транспортними засобами, визначеними в договорі.

Таким чином, зібрані у справі докази свідчать про те, що відповідач, укладаючи оспорюваний договір страхування, не мав на меті досягнення правових наслідків, обумовлених цим договором.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір страхування автоперевізника серії CMR № 1500011/01 від 27.01.2015р., укладений між приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» та товариством з обмеженою відповідальністю «Скорпіон-Транс», з моменту його вчинення.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіон-Транс» (03110, м. Київ, вул. Пироговського, 4-А; код ЄДРПОУ 39122594) на користь приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; код ЄДРПОУ 24745673) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 07.07.2015р.

Суддя А.І. Привалов