Рішення

від 06.07.2015 по справі 910/6944/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015Справа №910/6944/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текспрод» доІндивідуального підприємця Докучаєва Олексія Миколайовича (Индивидуального предпринимателя Докучаева Алексея Николаевича) простягнення 5917 дол США 30 центів

Головуючий суддя Отрош І.М.

судді Полякова К.В.

Чебикіна С.О.

Представники сторін:

від позивача: Медведєв В.В. - керівник;

Ткаченко Н.П. - представник за довіреністю б/н від 03.07.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Текспрод» з вимогами до Індивідуального підприємця Докучаєва Олексія Миколайовича (Индивидуального предпринимателя Докучаева Алексея Николаевича) про стягнення 5917 дол США 30 центів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 1 від 19.03.2009 (специфікації № 25 від 16.12.2014) не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5917 дол США 30 центів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 порушено провадження у справі № 910/6944/15-г; розгляд справи призначено на 18.05.2015.

У судове засідання 18.05.2015 представники сторін не з'явились, вимог ухвали суду не виконали, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 призначено колегіальний розгляд справи № 910/6944/15-г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 колегією суддів у складі головуючого судді Отрош І.М., суддів Полякової К.В. та Чебикіної С.О. прийнято до провадження справу № 910/6944/15-г; розгляд справи призначено на 06.07.2015.

У судовому засіданні 06.07.2015 представники позивача подали документи на виконання вимог ухвали суду; надали усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.07.2015 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Свідоцтві про державну реєстрацію індивідуального підприємця Докучаєва Олексія Миколайовича (копія знаходиться в матеріалах справи), позовній заяві та Договорі № 1 від 19.03.2009, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 06.07.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Текспрод» (продавець) та Індивідуальним підприємцем Докучаєвим Олексієм Миколайовичем (Индивидуальным предпринимателем Докучаевым Алексеем Николаевичем) (покупець) укладено Договір № 1, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний поставляти трикотажні вироби та вироби із текстильного матеріалу у погоджені сторонами строки, обсягах та асортименті, а покупець приймати і своєчасно оплачувати поставлені товари.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 1 від 19.03.2009, кількість та розгорнутий асортимент товару визначається на підставі погоджених сторонами специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору № 1 від 19.03.2009, ціна одиниці товару включає вартість товару, упаковки, витрат на оформлення необхідної документації.

Згідно з п. 2.3 Договору № 1 від 19.03.2009, сума Договору складається із вартості специфікацій, підписаних сторонами в рамках даного Договору. Сторони визначили суму договору - 100000 дол США 00 центів.

Відповідно до п. 2.4 Договору № 1 від 19.03.2009, поставка товару здійснюється по відпускним цінам продавця в доларах США, які діють на момент відвантаження, які визначаються на підставі товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 1 від 19.03.2009, поставка товару здійснюється окремими партіями протягом строку дії Договору, на підставі попереднього замовлення покупця. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару і загальна сума визначається окремо по кожній поставці і вказується у товарно-транспортній накладній, яка є підставою для оплати.

Відповідно до 4.2 Договору № 1 від 19.03.2009, поставка товару здійснюється на умовах СРТ-Мінськ (Інкотермс 2000).

Відповідно до п. 4.3 Договору № 1 від 19.03.2009, продавець при поставці товару зобов'язаний в товарно-транспортній накладній вказати кількість товару по кожному митному коду товару.

Згідно з п. 8.1 Договору № 1 від 19.03.2009, Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009.

В подальшому між сторонами було укладено ряд Додатків до Договору № 1 від 19.03.2009, якими вносились зміни до вказаного Договору.

Так, Додатком № 2 від 30.12.2009 строк дії Договору був продовжений до 31.12.2010; Додатком № 3 від 31.12.2010 - до 31.12.2011; Додатком № 4 від 30.12.2011 - до 31.12.2012; Додатком № 5 від 30.12.2012 - до 31.12.2013; Додатком № 6 від 30.12.2013 - до 31.12.2014.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до п. 6.2 Договору № 1 від 19.03.2009 в редакції Додатку № 7 від 01.08.2014, всі спори між сторонами, що виникають із умов даного договору, вирішуються шляхом переговорів. При недосягненні згоди сторонами, спір підлягає вирішенню у Господарському суді міста Києва відповідно до процесуального та матеріального права України.

З огляду на викладене, до змісту правовідносин, які виникають із Договору № 1 від 19.03.2009, підлягає застосуванню право України, а спір, відповідно до п. 6.2 Договору № 1 від 19.03.2009 в редакції Додатку № 7 від 01.08.2014, підлягає розгляду в Господарському суді міста Києва.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 16.12.2014 між сторонами було укладено Специфікацію № 25 до Договору № 1 від 19.03.2009, якою сторони погодили найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару, що поставляється, зазначивши, що загальна вартість товару становить 5917 дол США 30 центів (належним чином засвідчена копія специфікації № 25 від 16.12.2014 знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до 4.2 Договору № 1 від 19.03.2009, поставка товару здійснюється на умовах СРТ-Мінськ (Інкотермс 2000).

Термін СРТ означає, що передача ризику недоставлення товару або його пошкодження переходить до покупця з моменту передачі товару перевізникові у термін, передбачений зовнішньоторговельним контрактом. Продавець, на виконання цих умов поставки товару, зобов'язаний за свої кошти укласти договір перевезення до визначеного в контракті пункту призначення, передати товар перевізникові та отримати від нього вантажну розписку, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення. Крім цього продавець зобов'язаний здійснити митне оформлення експортної товарної партії. Покупець має визначити пункт призначення та нести ризики при транспортуванні (Інкотермс 2000).

Відповідно до ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно з п. 4.4 Договору № 1 від 19.03.2009, продавець при поставці товару зобов'язаний надати товарно-транспорту накладну (2 екз. в оригіналі); товарно-транспортну накладну міжнародного зразка (CMR) (3 екз. в оригіналі); рахунок-фактуру (2 екз. в оригіналі); сертифікат про походження товару форми СТ-1.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свій обов'язок з поставки товару за специфікацією № 25 від 16.12.2014 на суму 5917 дол США 30 центів, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями митної декларації № 100290301/2014/595688 від 17.12.2014, інвойсу №ТР-000010 від 15.12.2014, перевізного документу на багаж, вантажобагаж, пошту АА № 023997, сертифікату про походження товару № BY43000F7815 1235166 від 16.12.2014 та додаткового листа до сертифікату № BY43000F7815.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4.5 Договору № 1 від 19.03.2009, зобов'язання продавця з поставки товару вважаються виконаними в момент передання товару перевізнику. Вибір перевізника і оплата витрат з перевезення товару покладається на покупця.

Відповідно до п. 5.1 Договору № 1 від 19.03.2009, розрахунок за поставлений товар повинен бути здійснений покупцем в строк не пізніше 10 банківських днів від дня отримання ним товару. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що свій обов'язок з оплати товару відповідач повинен був здійснити в строк до 31.12.2014 (включно).

Втім, відповідач у встановлені строки оплату за поставлений позивачем за специфікацією № 25 від 16.12.2014 не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 5917 дол США 30 центів, що також підтверджується складеним сторонами актом звірки взаєморозрахунків з 01.01.2014 по 17.03.2015 (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Індивідуального підприємця Докучаєва Олексія Миколайовича (Индивидуального предпринимателя Докучаева Алексея Николаевича) у розмірі 5917 дол США 30 центів підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Текспрод» до Індивідуального підприємця Докучаєва Олексія Миколайовича (Индивидуального предпринимателя Докучаева Алексея Николаевича) про стягнення 5917 дол США 30 центів є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Індивідуального підприємця Докучаєва Олексія Миколайовича (Индивидуального предпринимателя Докучаева Алексея Николаевича) (220035, Республика Беларусь, г. Минск, пр. Победителей, 43, корп. 2, кв. 85; УНП 101529681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текспрод» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1; ідентифікаційний код: 36100557) грошові кошти у розмірі 5917 (п'ять тисяч дев'ятсот сімнадцять) дол. США 30 центів та судовий збір у розмірі 2757 (дві тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 08 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 13.07.2015

Головуючий суддя І.М. Отрош

Судді К.В. Полякова

С.О. Чебикіна