Рішення

від 06.07.2015 по справі 911/1858/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" липня 2015 р. Справа № 911/1858/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калінове», с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н

про стягнення 187 176 970,01 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Чутенко І.В. предст. дов. №28 від 14.05.2015;

відповідач -Борецький Б.О. предст. дов. б/н від 05.06.2015.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калінове» (відповідач) про стягнення 13 526 528,63 грн. заборгованості за кредитним договором № 213/1/13-КL від 02.08.2013, яка складається з: 12 991 000 грн. основного боргу (кредита), 513 589,38 грн. заборгованості за процентами, 16 939,25 грн. пені, 5 000 грн. штрафу та 173 650 441,38 грн. заборгованості за кредитним договором № 290/1/13-КL від 04.11.2013, яка складається з: 166 995 840 грн. основного боргу (кредита), 6 423 620,77 грн. заборгованості за процентами, 225 980,61 грн. пені, 5 000 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2015 у справі №911/1858/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 08.06.2015 року.

В судовому засіданні 08.06.2015 оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 22.06.2015 року для врегулювання спору мирним шляхом.

В судовому засіданні 22.06.2015 року оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 06.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2015 строк розгляд спору було продовжено в порядку, передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 06.07.2015 позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача, озвучив поданий через канцелярію суду відзив, у якому відповідач зазначає, що у суду може виникнути складність при розгляді позовних вимог ПАТ «Златобанк», оскільки заборгованість, яка є предметом спору, виникла з різних кредитних договорів та не пов'язана спільними доказами, а отже позивач порушив вимоги ст. 63, що є підставою у відмові в задоволенні позову.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 06.07.2015 у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд,

встановив:

02 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК» (Кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЛІНОВЕ» (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 213/1/13-KL, відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити Проценти за користування кредитом та виконати інші умови Кредитного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, кредит надається Позичальнику у формі відкриття відкличної Кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного Кредитним договором. Кредит може надаватись траншами.

Пунктом 1.3. Кредитного договору встановлено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією, який становить 13 000 000,00 гривень.

Згідно п.1.4 Кредитного договору, кінцева дата повернення Кредиту: не пізніше « 01» серпня 2014 року.

Відповідно до п.1.5. Кредитного договору, за користування Кредитом Позичальником сплачується Проценти у вигляді фіксованої Процентної ставки, розмір встановлюється у розмірі - 18,5 % річних;

Згідно п. 3.4.2. Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати Проценти/Комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим Кредитним Договором, згідно з умовами Кредитного Договору.

Згідно п. 3.4.3. Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний Повернути Кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим Кредитним Договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких Банк має право вимагати дострокового повернення Кредиту, в тому числі у випадку настання Несприятливих обставин/подій.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 2.6. 2.6.1 Кредитного договору, сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік та місяць, рівні календарній кількості днів День повернення Кредиту до розрахунку не приймається.

Позичальник самостійно сплачує (перераховує) Проценти на Рахунок для оплати Боргових Зобов'язань та Процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування Процентів.

Проценти за останній місяць користування Кредитом сплачуються в Кінцеву дату повернення Кредиту.

Якщо останній день повернення Кредиту та/або сплати Процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то Позичальник має право повернути Кредит та/або сплатити Проценти наступного робочого дня.

01 серпня 2014 року АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «КАЛІНОВЕ» уклали Договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору № 213/1/13-KL, за умовами якого сторони домовились встановити кінцеву дату повернення кредиту - не пізніше 31 липня 2015року (включно).

08 січня 2015 року АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «КАЛІНОВЕ» уклали Договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору № 213/1/13-KL, відповідно до якого сторони домовилися щодо сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 включно не пізніше 16.01.2015.

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором 213/1/13-KL виконав, надавши відповідачу грошові кошти окремими траншами, що підтверджується банківськими виписками, наявними у матеріалах справи, а відповідач, у свою чергу зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, а саме за лютий-квітень 2015 року не здійснював погашення відсотків за користування кредитом.

07.04.2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1129 погасити існуючу заборгованість за Кредитним договором № 213/1/13-KL, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

04 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК» (Кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЛІНОВЕ» (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 290/1/13-KL, відповідно до умов якого, Кредитодавець надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити Проценти за користування кредитом та виконати інші умови Кредитного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 290/1/13-KL, кредит надається Позичальнику у формі відкриття відкличної Кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного Кредитним договором. Кредит може надаватись траншами.

Пунктом 1.3. Кредитного договору № 290/1/13-KL, встановлено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією, який становить 94 000 000,00грн.

Згідно п.1.4 Кредитного договору № 290/1/13-KL, кінцева дата повернення Кредиту: не пізніше « 03» листопада 2014 року.

Відповідно до п.1.5. Кредитного договору № 290/1/13-KL, за користування Кредитом Позичальником сплачується Проценти у вигляді фіксованої Процентної ставки, розмір встановлюється у розмірі - 15,5% річних.

Згідно п. 3.4.2. Кредитного договору № 290/1/13-KL, Позичальник зобов'язаний сплачувати Проценти/Комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим Кредитним Договором, згідно з умовами Кредитного Договору.

Згідно п. 3.4.3. Кредитного договору № 290/1/13-KL, Позичальник зобов'язаний Повернути Кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим Кредитним Договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких Банк має право вимагати дострокового повернення Кредиту, в тому числі у випадку настання Несприятливих обставин/подій.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 2.6. 2.6.1 Кредитного договору № 290/1/13-KL, сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік та місяць, рівні календарній кількості днів День повернення Кредиту до розрахунку не приймається.

Позичальник самостійно сплачує (перераховує) Проценти на Рахунок для оплати Боргових Зобов'язань та Процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування Процентів.

Проценти за останній місяць користування Кредитом сплачуються в Кінцеву дату повернення Кредиту.

Якщо останній день повернення Кредиту та/або сплати Процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то Позичальник має право повернути Кредит та/або сплатити Проценти наступного робочого дня.

15 травня 2014 року АТ «ЗЛАТОБАНК» та TOB «KAJIIHOBE» уклали Договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору № 290/1/13-KL, за умовами якого домовились щодо встановлення максимального ліміту заборгованості за Кредитною лінією у розмірі 167 000 000,00 грн.

01 вересня 2014 року АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «КАЛШОВЕ» уклали Договір про внесення змін № 3 до Кредитного договору № 290/1/13-KL, за умовами якого домовились щодо встановлення процентної ставки у розмірі -18% річних.

03 листопада 2014 року АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «КАЛІНОВЕ» уклали Договір про внесення змін № 4 Кредитного договору № 290/1/13-KL, за умовами якого домовились щодо кінцевої дати повернення Кредиту - не пізніше 02 листопада 2015року.

08 грудня 2014 року АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «КАЛІНОВЕ» уклали Договір про внесення змін № 5 до Кредитного договору № 290/1/13-KL, відповідно до умов якого сторони домовились щодо сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 включно не пізніше 20.12.2014 року.

08 січня 2015 року АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «КАЛІНОВЕ» уклали Договір про внесення змін № 6 до Кредитного договору Кредитного договору № 290/1/13-KL, відповідно до умов якого сторони домовились щодо сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 включно не пізніше 16.01.2015 року.

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором 290/1/13-KL виконав, надавши відповідачу грошові кошти окремими траншами, що підтверджується банківськими виписками, наявними у матеріалах справи, а відповідач, у свою чергу зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, а саме за лютий-квітень 2015 року не здійснював погашення відсотків за користування кредитом.

07.04.2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1128 погасити існуючу заборгованість за Кредитним договором № 290/1/13-KL, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на вказані обставини, керуючись 3.4.3. Договорів, позивач звернувся до суду з вимогою достроково стягнути з відповідача 12 991 000,00 грн. тіла кредиту, 513 589,38 грн. відсотків за користування кредитом за Кредитним договором 213/1/13-KL та 166 995 840,00 грн. тіла кредиту, 6 423 620,77 грн. відсотків за користування кредитом за Кредитним договором № 290/1/13-KL.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перевіривши правильність нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами за Кредитним договором 213/1/13-KL та за Кредитним договором №290/1/13-KL, судом встановлено, що надані розрахунки є обґрунтованими та арифметично вірними.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів, які б свідчили про сплату процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі не надав, у зв'язку з чим вимога позивача про дострокове повернення 12 991 000,00 грн. тіла кредиту, 513 589,38 грн. відсотків за користування кредитом за Кредитним договором 213/1/13-KL та 166 995 840,00 грн. тіла кредиту, 6 423 620,77 грн. відсотків за користування кредитом за Кредитним договором №290/1/13-KL є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи і відповідно підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 16 939,25 грн. пені, нарахованої за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 09.12.2014 по 20.04.2015 року за Кредитним договором 213/1/13-KL та 225 980,61 грн. пені нарахованої за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 23.12.2014 по 20.04.2015 року за Кредитним договором №290/1/13-KL.

Згідно пункту 4.1. Кредитних договорів, за несвоєчасне повне чи часткове повернення Кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату Процентів, Банк має право стягнути, а Позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого Кредиту та/або несплачених Процентів. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати Кредиту та/або Процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд розглянувши розрахунок позивача за Кредитним договором 213/1/13-KL встановив, що ним, зокрема, було здійснено нарахування пені на період з 09.12.2014 по 09.12.2014 року.

Також, розглянувши розрахунок позивача за Кредитним договором №290/1/13-KL встановив, що ним, зокрема, було здійснено нарахування пені на період з 23.12.2014 по 23.12.2014 року та 23.01.2015 по 23.01.2015 року.

Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується самим позивачем, саме в ці дні відповідачем здійснювались часткові проплати.

З приводу цього, варто зазначити, що такі нарахування є безпідставними, оскільки у випадку оплати відповідачем коштів наступного дня після спливу строку, встановленого для проведення оплати, не є підставою для нарахування за цей день (день оплати) пені, оскільки наявний факт прострочення оплати на кілька годин, і, відповідно, - відсутній факт прострочення оплати на один день (який би зумовлював наявність підстави для нарахування додаткових сум за день прострочення).

Також, судом встановлено, що договором та законом не передбачено право позивача на нарахування відповідачу пені за кілька годин прострочення платежу, тобто, - менше однієї доби (календарного дня).

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.

Здійснивши власний розрахунок пені, без врахування періодів, коли прострочення виконання зобов'язань з оплати відсотків існувало менше доби, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16 939,25 грн. пені за Кредитним договором №213/1/13-KL та 225 980,61 грн. пені за Кредитним договором №290/1/13-KL підлягають частковому задоволенню у розмірі 16 784,72 грн. за Кредитним договором 213/1/13-KL та 224 262,95 грн. Кредитним договором №290/1/13-KL.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. штрафу за неналежне виконання умов Кредитного договору № 213/1/13-KL та 5 000,00 грн. штрафу за неналежне виконання умов Кредитного договору № 290/1/13-KL щодо своєчасної та повної сплати відсотків за користування кредитом в порядку п. 4.3. Договору.

Відповідно до даного пункту Договору, у випадку невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим Кредитним договором, передбачених п.3.4. (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим Кредитним Договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), Банк має право стягнути, а Позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5 000,00 гривень 00 коп.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011 та у постанові Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Таким чином, з урахуванням умов договору та норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що заявлена сума штрафу у розмірі 5000,00 грн. за неналежне виконання умов Кредитного договору № 213/1/13-KL та 5000,00 грн. за неналежне виконання умов Кредитного договору № 290/1/13-KL є вірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:

- 12 991 000, 00 грн. тіла кредиту за кредитним Договором № 213/1/13-KL;

- 513 589,38 грн. відсотків за користування тілом кредиту за кредитним Договором № 213/1/13-KL;

- 16 784,72 грн. пені за Кредитним договором №213/1/13-KL;

- 5000,00 грн. штрафу за Кредитним договором №213/1/13-KL;

- 166 995 840,00 грн. тіла кредиту за кредитним Договором № 290/1/13-KL;

- 6 423 620,77 грн. відсотків за користування тілом кредиту за кредитним Договором № 290/1/13-KL;

- 224 262,95 грн. пені за Кредитним договором №213/1/13-KL;

- 5000,00 грн. штрафу за Кредитним договором №290/1/13-KL;

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, суд не приймає до уваги, оскільки суд не вбачає значної складності у розгляді позовних вимог.

До того ж недотримання позивачем вимог ст. 63 ГПК є підставою для повернення позовної заяви без розгляду, а не для відмови у задоволенні позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до господарського суду з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 187 176 970,01 грн., тобто за розгляд даного спору мав бути сплачений судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача та стягується пропорційно розміру задоволених позовних вимог в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛІНОВЕ» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А, код ЄДРПОУ 38559421) на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52, код ЄДРПОУ 35894495) - 12 991 000 (дванадцять мільйонів дев'ятсот дев'яносто одну тисячу) грн. 00 коп. тіла кредиту за кредитним Договором № 213/1/13-KL, 166 995 840 (сто шістдесят шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. тіла кредиту за кредитним Договором № 290/1/13-KL, 513 589 (п'ятсот тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 38 коп. відсотків за користування тілом кредиту за кредитним Договором № 213/1/13-KL, 6 423 620 (шість мільйонів чотириста двадцять три тисячі шістсот двадцять) грн. 77 коп. відсотків за користування тілом кредиту за кредитним Договором № 290/1/13-KL, 16 784 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 72 коп. пені за Кредитним договором №213/1/13-KL, 224 262 (двісті двадцять чотири тисячі двісті шістдесят дві) грн. 95 коп. пені за Кредитним договором №213/1/13-KL, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу за Кредитним договором №213/1/13-KL, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу за Кредитним договором №290/1/13-KL.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛІНОВЕ» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А, код ЄДРПОУ 38559421) в дохід Державного бюджету України 73 079 (сімдесят три тисячі сімдесят дев'ять) грн. 27 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 14.07.2015р.

Суддя О.В. Щоткін