Рішення

від 06.07.2015 по справі 916/2089/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2015 р.Справа № 916/2089/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Алюмініка"

до відповідача: Приватного підприємства „СРК БУДМАРИН"

про стягнення 10272,66грн.

Суддя - Погребна К.Ф.

Представники сторін яки брали участь у судових засіданнях:

Від позивача: Грішина О.Д. - витяг;

Царева Н.А. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Представники сторін присутні 06.07.2015р.

Від позивача: Грішина О.Д. - витяг;

Царева Н.А. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Алюмініка" звернулось до господарського суду з позовною заявою до відповідача, приватного підприємства „СРК БУДМАРИН про стягнення заборгованості в сумі 10272,66грн, яка складається з основного боргу в розмірі 7140грн., пені в сумі 1342,49грн., інфляційних витрат в розмірі 1622,92грн. та 3% річних в розмірі 167,25грн., а також стягнення судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1827грн. та витрат на оплату послуг адвоката у сумі 1218грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2014р. було порушено провадження по справі №916/2089/15 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Приватного підприємства „СРК БУДМАРИН" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 11, кв. 9.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 06.07.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

05.07.2013р. між Приватним підприємством „СРК БУДМАРИН" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Алюмініка" (Підрядник) був укладений договір підряду №21/03/14

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Пунктом 1.1 договору передбачено, замовник доручає та зобов'язується оплатити, а підрядник приймає та зобов'язується своїми силами та зі своїх матеріалів виконати передбачені дійсним договором роботи, за адресою: м. Одеса, прос. Маршала Жукова, 2 (друга черга будівництва торгівельна-розважального центру) зазначених в додатку до договору. Додаток №1 та всі наступні додатки до договору є невід'ємними його частинами.

Підрядник виконує роботи із своїх матеріалів на своєму обладнані та своїми інструментами (п.1.2 договору).

Підрядник приступає до виконання робіт на протязі 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання від замовника авансового платежу та забезпечення умов для здійснення установки (п.1.3 договору).

Роботи вважаються виконаними після підписання сторонами або належним чином уповноваженими ними представниками Акта приймання виконаних робіт (п.1.4 договору).

Розділом 3 договору передбачена вартість матеріалів та робіт, порядок оплати. Так, пунктом 3.1 договору передбачено, що за виконання встановленого відповідним договором об'єму робіт та сдачу об'єкта робіт в стані визначеному зобов'язаннями підрядника, замовник виплачує підряднику узгоджену вартість робіт зазначену в додатку до договору. Вартість робіт також включає в себе транспортні витрати, вантажно - розвантажувальні послуги та монтаж конструкції на об'єкті. Оплата робіт підрядника здійснюється в наступному порядку: на протязі 3 (трьох) банківських днів після підписання договору замовник оплачує підряднику аванс в розмірі 70% від загальної вартості робіт , зазначеної в додатку №1; на протязі 3 (трьох) банківських днів після підписання Акту виконаних робіт замовник оплачує залишок вартості фактично виконаних робіт (п. 3.2 договору). Оплата по договору здійснюється в безготівковій формі на поточний рахунок підрядника в національній валюті України (п.3.3 договору). Оплата робіт здійснюється за фактично виконаний об'єм робіт (п.3.4 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що приймання виконаних робіт по договору здійснюється шляхом підписання Акту приймання виконаних робіт належним чином уповноваженими ними представниками сторін.

Позивач зазначає, що свої зобов'язана за договором №21/03/14 виконував належним чином, здійснив встановлення захисних огороджень на суму 7140грн., зазначені роботи відповідачем були прийняті, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актом здій-приймання робіт (надання послуг) від 22.05.2014р. №ОУ-0000088.

Як вказує позивач, відповідно до п.3.2 договору, відповідач повинен був перерахувати суму в розмірі 7140грн. на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Акту, тобто до 27.05.2014р.

Проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт не виконав, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмір 7140грн.

12.03.2015р. позивач направляв на адресу відповідача претензію вих.№12/03 з вимогою погасити заборгованість та сплатити штрафні санкції, проте залишена ним без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасного розрахунку за виконані роботи ТОВ „Алюмініка" звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.

Відповідно до вимог ч.4 ст.879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін, а згідно з вимогами ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вище встановлено господарським судом на виконання умов договору підряду позивачем 22.05.2014р. виконані роботи на суму 7140грн., що підтверджується відповідним Актом здій-приймання робіт (надання послуг) від 22.05.2014р. №ОУ-0000088 який підписано відповідачем без жодних зауважень щодо вартості та якості виконаних робіт.

При цьому жодних заперечень щодо вартості та якості виконаних позивачем робіт не надано відповідачем і під час розгляду даної справи у суді.

Приймаючи до уваги, що процедура приймання виконаних робіт, оформлена Актом здій-приймання робіт, підписаного обома сторонами а також відсутність будь-яких приміток щодо відмови однієї із сторін від підписання вказаного акту, суд доходить висновку, що підрядні роботи були виконані ТОВ "Алюмініка" належним чином, згідно до умов укладеного між сторонами договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати виконаних робіт з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду №21/03/14 від 21.03.2014р. у розмірі 7140грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати належним чином виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від простроченої к оплаті грошової суми.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №21/03/14 від 21.03.2015р., а саме не сплатив позивачу вартість виконаних робіт, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 1342,49грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства щодо періоду розрахунку пені, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені, суд доходить висновку що розмір пені який підлягає задоволенню становить 837,24грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 167,25грн. та інфляційні витрати в сумі 1622,92грн. Розглянувши надані позивачем розрахуни трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Приватного підприємства „СРК БУДМАРИН" трьох відсотків річних в сумі 167,25грн. та інфляційні витрати в сумі 1622,92грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок основного боргу підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Дослідивши усі обставини справи, судом встановлено надання позивачеві адвокатських послуг адвокатом Царевою Н.А., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 11.03.2015р., довіреністю від 11.03.2015р. за №1/15, платіжним дорученням №586 від 09.06.2015р., актом прийманням-передачі виконаних робіт від 10.06.2015р.

При цьому, судом перевірено, з підтвердженням матеріалами справи, відповідність заявленої до стягнення суми з наданим обсягом адвокатських послуг та враховано їх співрозмірність з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Відтак, враховуючи викладене та приписи статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у сумі 1218грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „СРК БУДМАРИН" (65009, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 11, каб.№9; код: 37680590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМІНІКА" (67562, Одеська область, Комінтернівський район, с. Крижанівка, вул. Ярошевська, 19; код: 32744874 ) 7140 (сім тисяч сто сорок)грн. 00 коп. - основного боргу, 1622 (одну тисячу шістсот двадцять дві)грн. 92коп. - інфляційних витрат, 837 (вісімсот тридцять сім)грн. 24коп. - пені, 167 (сто шістдесят сім)грн. 25 коп. - 3% річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн. - судового збору та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. - витрат на послуги адвоката.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 13 липня 2015 р.

Суддя К.Ф. Погребна