Рішення

від 08.07.2015 по справі 916/5019/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2015 р.Справа № 916/5019/14

За позовом: Будівельно-виробничої фірми "ДНІСТЕР";

до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

2) Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області;

3) Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради;

про визнання незаконним та скасування свідоцтва на право власності, декларації, запису про державну реєстрацію права власності та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Луковецька К.О. - довіреність № 012-25/14 від 01.02.2014 року;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: не з'явився;

від третьої особи - Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради: не з'явився.

Суть спору: 15.12.2014р. Будівельно-виробнича фірма "ДНІСТЕР" звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.25-27), просить суд визнати незаконним та скасувати свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 20.10.2014р., індексний номер 28324071, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Гриценко І.С. на ім'я ОСОБА_1 стосовно права власності на об'єкт нерухомого майна: літнього кафе-бару літ."А", яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Реєстраційну службу Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області скасувати запис №2598711 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: літнє кафе-бар літ."А", яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 163884651103, та вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №2598711 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: літнє кафе-бар літ "А"; зобов'язати Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за №ОД 142142820501 від 10.10.2014р. щодо реконструкції літнього кафе-бару (без зміни геометричних розмірів та цільового призначення); зобов'язати ФОП ОСОБА_1 повернути належну Будівельно-виробничій фірмі "ДНІСТЕР" на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Затоківської селищної ради від 29.06.2010р. будівлю літнього кафе-бару, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору оренди №8 від 23.12.2011р. ФОП ОСОБА_1 було передано в оренду, належне Будівельно-виробничій фірмі "ДНІСТЕР" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно літнє кафе-бар, загальною площею 217,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Разом з тим, як зазначає позивач, укладання вказаного договору оренди було лише способом отримання доступу до майна з метою подальшого заволодіння ним шахрайським методом, оскільки відбулося вилучення майна без згоди власника на підставі заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2013р., згідно з яким за ОСОБА_1 визнано право власності на літнє кафе-бар, яке нібито розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

20.03.2014р. рішенням апеляційного суду Одеської області задоволено апеляційну скаргу Будівельно-виробничої фірми "ДНІСТЕР" та скасовано заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2013р., у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне будівництво було відмовлено.

При цьому, судом у вказаному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів того, що нею збудована інша нежитлова будівля літнього кафе-бару ніж та, що належить Будівельно-виробничій фірмі "ДНІСТЕР".

Зазначене, як вказує позивач, також підтверджується актом обстеження нумерації будівлі літнього кафе-бару, розташованого по АДРЕСА_2, яким встановлено, що будівля літнього кафе-бару, яка значиться в документах БВФ "Дністер" під літ "1 Ц" за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_2, є однією і тією ж будівлею літнього кафе-бару, яка значиться в документах ОСОБА_1 під літ. "А" та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Як вказує позивач, 06.05.2014р. Будівельно-виробнича фірма "ДНІСТЕР" звернулась із заявою до органів міліції в порядку статті 214 КПК України про скоєння ФОП ОСОБА_1 злочину передбаченого ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Із кримінальної справи Будівельно-виробничій фірмі "ДНІСТЕР" стало відомо, що на підставі заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 29.07.2013р. у справі №495/5447/13-ц та заяви ОСОБА_1 державним реєстратором Державної реєстраційної служби Дурицькою М.Є. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6120966 від 23.09.2013 12:55:00 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об'єкт нерухомого майна: літне кафе-бар літ. "А".

В подальшому, ОСОБА_1 на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 10.10.2014р. №ОД 142142820501, виданої Інспекцією ДАБК в Одеській області, було отримано свідоцтво на право власності на спірне майно.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги скасування заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2013р., яке слугувало підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірне майно, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 18.12.2014р. було порушено провадження у справі №916/5019/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні. Вказаної ухвалою суду, оскільки предметом позову є, зокрема, скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації за №ОД 142142820501 від 10.10.2014р., при цьому, станом на день розгляду справи, територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області є Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, судом було задоволено клопотання позивача та залучено останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Крім того, враховуючи, що Реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області було видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 20.10.2014р., індексний номер 28324071, скасування якого є також предметом заявленого позову, ухвалою суду від 18.12.2014р. судом також було залучено останню до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Також вказаною ухвалою суду судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міськради, оскільки, як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, власником земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно, є Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міськради, якою як з позивачем, так і з відповідачем, укладено угоди про розмір плати за фактичне користування земельною ділянкою.

13.02.2015р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до суду заяву про припинення провадження у справі (т.2 а.с.4-6) на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.

Обґрунтовуючи вказану заяву, відповідач зазначає, що ОСОБА_1, здійснюючи реконструкцію літнього кафе-бару у правовідносинах щодо оформлення та отримання декларації про початок будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, технічної документації та реєстрації права власності на реконструйоване нерухоме майно, виступала як фізична особа.

Крім того, як наголошує відповідач, документи, які є предметом спору: свідоцтво про право власності, декларація про готовність об'єкта до експлуатації, рішення про внесення запису №2898711 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 є результатами дії суб'єктів владних повноважень, а не ОСОБА_1, з огляду на що ФОП ОСОБА_1 за заявленими вимогами взагалі не є належним відповідачем.

25.02.2015р. позивачем до суду подано заперечення на заяву про припинення провадження у справі (т.2 а.с.57-60), в якій позивач наголосив на тому, що, по-перше, ФОП ОСОБА_1 заволоділа майном після того, як уклала договір оренди з Будівельно-виробничою фірмою "ДНІСТЕР", і вона діяла як фізична особа підприємець, по-друге, спірне нерухоме майно використовується для здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності, про що свідчать дозволи, видані на ім'я фізичної особи-підприємця, по-третє, позов Будівельно-виробничої фірми "ДНІСТЕР" спрямований не на з'ясування підстав виникнення права власності у ОСОБА_1 чи факту виникнення такого права власності, а спрямований на захист прав та законних інтересів позивача шляхом усунення перешкод в користуванні належним позивачу майном.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2015р. судом змінено процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області шляхом залучення її до участі у справі в якості іншого відповідача.

18.03.2015р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до суду подано відзив на позовну заяву (т.3 а.с.1-9), в якому відповідач просить суд в частині вимог про скасування свідоцтва на право власності, декларації, запису про державну реєстрацію права власності та зобов'язання вчинити певні дії припинити провадження у справі, в решті позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

Так, у своєму відзиві ФОП ОСОБА_1 наголосила на тому, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12.05.2005р. ОСОБА_1 стала власником вагону-будиночку, площею 27 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Починаючи з моменту купівлі вказаного вагону-будиночку, площею 27 кв.м., ОСОБА_1 було самочинно його перебудовано у літнє кафе-бар літ. "А", загальною площею 217,3 кв.м., що в цілому складається з: І-І майданчик кафе-бару, площею 149,5 кв.м., І-2 приміщення бармена, площею 28,5 кв.м., І-3 кухня, площею 24,0 кв.м., І-4 допоміжне, площею 13,3 кв.м. При цьому, відповідач наголошує на тому, що перебудова вагону-будиночку у літне кафе-бар здійснювалась при умові отримання від співвласників погодження на таку перебудову.

Крім того, як вказує відповідач, при здійсненні перебудови ОСОБА_1 отримала від всіх необхідних державних органів, таких як Державна санітарно-епідеміологічна служба, ГУ МНС України в Одеській області Міністерства з надзвичайних ситуацій України, Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, узгодження технічного висновку по стану несучих та огороджуючи конструкцій перебудованого вагону-будиночку у кафе-бар літ "А". До того ж, перебудова літнього кафе-бару здійснювалася згідно вимог будівельних норм та правил, про що свідчить складений у 2008 році Технічний висновок щодо можливості подальшої експлуатації літнього кафе-бару.

У своєму відзиві на позовну заяву ФОП ОСОБА_1 також звертає увагу суду на те, що акт обстеження нумерації будівлі літнього кафе-бару, розташованого по АДРЕСА_2 у смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область від 26.12.2013р., на який посилається позивач, втратив свою силу та не може слугувати належним доказом по справі, оскільки 12.06.2014р. Затоківською селищною радою за заявою ОСОБА_1 був складений новий акт обстеження нумерації будівлі літнього кафе-бару, розташованого по АДРЕСА_2. З вказаного акту вбачається, що будівля літнього кафе-бару під літ. "А", площею 217,3 кв.м., яка значиться в документах ОСОБА_1 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та будівля літнього кафе-бару, яка значиться в документах БВФ "Дністер" під літ "1 Ц", що розташована за адресою: АДРЕСА_2, є різними будівлями, що відрізняються одна від одної своїми технічними характеристиками (різні розміри, матеріали будівництва, конфігурація тощо).

Вищенаведене, на думку відповідача, свідчить про те, що вагон-будиночок, площею 27 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, був перебудований у літнє кафе-бар літ "А", загальною площею 217,3 кв.м., саме ОСОБА_1

Стосовно припинення провадження у справі в частині позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву навів ті ж самі доводи, що і у заяві про припинення провадження у справі від 13.02.2015р.

01.04.2015р. позивачем до суду було подано письмові пояснення на відзив (т.3 а.с.55-59), в яких Будівельно-виробнича фірма "ДНІСТЕР", зокрема, наголосила на тому, що з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що вагон-будиночок не є нерухомим майном, яке можливо було б взагалі перепланувати та реконструювати.

Більш того, як наголошує позивач, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 20.03.2013р. достеменно встановлено, що відповідачкою не надано жодних документів підтверджуючих будування ОСОБА_1 іншої нежитловою будівлі літнього кафе-бару ні ж та, що належить БВФ "ДНІСТЕР".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2015р. судом змінено процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області шляхом залучення останнього до участі у справі в якості іншого відповідача.

У судовому засіданні 08.07.2015р. представник позивача зазначив про відсутність предмету спору в частині скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації за №ОД 142142820501 від 10.10.2014р. щодо реконструкції літнього кафе бару (без зміни геометричних розмірів та цільового призначення), а в решті позовних вимог просив суд задовольнити позов.

Відповідач ФОП ОСОБА_1 у судове засідання 08.07.2015р. не з'явилася, незважаючи на належне завчасне повідомлення про час та місце судового засідання шляхом надсилання судової ухвали на юридичну адресу. При цьому, в матеріалах справи наявна заява представника ФОП ОСОБА_1 (т.4 а.с.30), в якій останній просить суд розглядати справу без його участі.

Відповідач - Реєстраційна служба Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області в судові засідання не з'явився, незважаючи на належне завчасне повідомлення про час та місце судових засідань, що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення судових ухвал (т.2,а.с.2,99,111,т.3а.с.50,т.4 а.с.26,28,38,62,72), про причини нез'явлення суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідач - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області в судові засідання також не з'явився, незважаючи на належне завчасне повідомлення про час та місце судових засідань, що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення судових ухвал (т.2, а.с.48, 100, 110, т.3 а.с.49, т.4 а.с.15,29,40,59,69), про причини нез'явлення суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Третя особа - Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міськради у судові засідання не з'явився, незважаючи на належне завчасне повідомлення про час та місце судових засідань, що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення судових ухвал (т.2 а.с.1, 101, 112, т.3 а.с.68, т.4 а.с.37,39,71), про причини нез'явлення суд не повідомила, відзив на позов не надала. При цьому, в матеріалах справи наявне клопотання Затоківської селищної ради (т.4 а.с.1), про розгляд справи без її участі.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та третьої особи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до позиції Вищого господарського суду України, викладеній у п. 2.6 постанови пленуму від 26.12.2012 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Статтею 124 Конституції України визначено, що: судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.03.2014р. по справі №22-ц/785/2234/14 (т.1 а.с.19-22) апеляційні скарги Будівельно-виробничої фірми "Дністер", заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області задоволено, заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 липня 2013 року № 495/5447/13-ц скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Затоківської селищної ради про визнання права власності на самочинне будівництво відмовлено.

При прийнятті вказаного рішення, судом апеляційної інстанції було встановлено, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2013 року було задоволено позов ОСОБА_1 та визнано за останньою право власності на самочинно збудоване: літнє кафе-бар літ. "А", загальною площею 217,3 кв.м., що в цілому складається з: І-І майданчик кафе-бару, площею 149,5 кв.м., І-2 приміщення бармена, площею 28,5 кв.м., І-3 кухня, площею 24,0 кв.м., І-4 допоміжне, площею 13,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Так апеляційним судом зазначено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач, здійснивши самочинне будівництво, не порушила права третіх осіб, самочинне будівництво відповідає санітарно-будівельним нормам та збудоване на земельній ділянці, яка була виділена позивачу у користування.

Однак колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погодилась та зазначила наступне.

Так, судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.06.2010 року Будівельно-виробничій фірмі "Дністер" на праві приватної власності належить 62100 частки будівлі та споруд бази відпочинку "Сонячний берег", розташованої за адресою: АДРЕСА_2, що складається з адміністративної будівлі, "Ш" ,будинку відпочинку, "1 Ч", будинку відпочинку "1Щ", літнього кафе-бар "1Ц", будинку відпочинку "1Ш".

23.12.2011 року між ФОП ОСОБА_1 та БВФ "Дністер" був укладений договір оренди нежитлового приміщення літнього кафе-бару, загальною площею 217,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до якого ОСОБА_1 користувалася зазначеним приміщенням та здійснювала підприємницьку діяльність.

Як зазначає суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції не перевірив факту будування позивачем будівлі, не з'ясував дійсні обставини справи та не встановив наявність інших власників на нібито збудоване ОСОБА_1 літнє кафе-бар.

Відповідно до акту обстеження нумерації будівлі літнього кафе-бару, розташованого по АДРЕСА_2, встановлено, що будівля літнього кафе-бару, яка значиться в документах БВФ "Дністер" під літ. "1 Ц" за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_2, є однією і тією ж будівлею літнього кафе-бару, яка значиться в документах ОСОБА_1 під літ. "А" та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містили, а ОСОБА_1 всупереч до вимог ст.60 ЦПК України , не були надані докази того, що нею було самочинно збудована інша нежитлова будівля - літнє кафе-бар ніж та, що належить БВФ "Дністер", судом апеляційної інстанції було скасовано заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2013р. з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

В подальшому 14.04.2015р., приймаючи до уваги скасування заочного рішення суду, яке слугувало підставою для державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на об'єкт нерухомого майна: літне кафе-бар літ. "А", рішенням Апеляційного суду Одеської області (т.4 а.с.51-53), зокрема, скасовано рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби Дурицької М.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 6120966 від 23.09.2013 12:55:00 про державну реєстрацію за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, права власності на об'єкт нерухомого майна: літнє кафе - бар літ "А", за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2015р. було скасовано рішення реєстратора Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Гриценко І.С., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 16598145 від 20.10.2014р. про державну реєстрацію за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, права власності на об'єкт нерухомого майна: літне кафе-бар літ. "А" за адресою: АДРЕСА_1, та декларація про готовність об'єкта до експлуатації за №ОД 142142820501 від 10.10.2014р. щодо реконструкції літнього кафе (без зміни геометричних розмірів та цільового призначення) за адресою: АДРЕСА_1, видану на ім'я ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 (т.4 а.с.43-50).

Оцінюючи заявлені позовні вимоги з огляду на встановлені рішеннями Апеляційного суду Одеської області від 14.04.2015р. по справі №22-ц/785/2326/15 та від 20.03.2014р. по справі №22-ц/785/2234/14, а також постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2015р. по справі №815/6214/14 обставини та факти, суд зазначає наступне.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно є офіційним документом встановленого зразка, що видається державним реєстратором і підтверджує юридичний факт виникнення права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.24 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від17.10.2013р. №868 у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Свідоцтво оформляється у двох примірниках, один з яких долучається до реєстраційної справи, а другий видається заявникові.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що підставою для видачі свідоцтва на право власності є рішення державного реєстратора.

Приймаючи до уваги, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 14.04.2015р. по справі №22-ц/785/2326/15 скасовано рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби Дурицької М.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 6120966 від 23.09.2013 12:55:00 про державну реєстрацію за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, права власності на об'єкт нерухомого майна: літнє кафе - бар літ "А", за адресою: АДРЕСА_1, а Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2015р. було скасовано рішення реєстратора Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Гриценко І.С., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 16598145 від 20.10.2014р. про державну реєстрацію за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, права власності на об'єкт нерухомого майна: літне кафе-бар літ. "А" за адресою: АДРЕСА_1, та декларація про готовність об'єкта до експлуатації за №ОД 142142820501 від 10.10.2014р. щодо реконструкції літнього кафе (без зміни геометричних розмірів та цільового призначення) за адресою: АДРЕСА_1, видану на ім'я ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: 28324071, видане 20.10.2014р., є похідним документом, суд доходить висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання незаконним та скасування вказаного свідоцтва на право власності.

Розглянувши вимогу позивача про зобов'язання Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за №ОД 142142820501 від 10.10.2014р. щодо реконструкції літнього кафе бару (без зміни геометричних розмірів та цільового призначення), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що вже після порушення провадження у даній справі постановою Одеського окружного апеляційного суду від 24.04.2015р. у справі №815/6214/14, яка набрала законної сили та є чинною, було скасовано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ОД 142142820501 від 10.10.2014р. щодо реконструкції літнього кафе-бару (без зміни геометричних розмірів та цільового призначення), а отже предмет спору перестав існувати в процесі розгляду справи, суд, враховуючи також пояснення представника позивача, який зазначив, що спір з цього приводу відсутній, вважає за необхідне провадження по справі в частині зобов'язання Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Розглядаючи питання щодо скасування запису №2598711 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: літнє кафе-бар літ."А", яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №2598711 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: літнє кафе-бар літ "А", суд вказує наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України , кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до положень ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України . Крім того, згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України , яка кореспондується з ч. 2 ст. 20 ГК України , суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта відносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Вирішуючи питання щодо належності заявленого позивачем способу захисту, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тобто, наслідком прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав не є скасування відповідного запису про державну реєстрацію, а є внесення запису про таке скасування.

Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування запису №2598711 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: літнє кафе-бар літ "А" за адресою: АДРЕСА_1, не встановлений чинним законодавством.

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеній у п. 4.3. постанови пленуму № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Таким чином, враховуючи невідповідність обраного позивачем способу захисту свого порушеного права чинному законодавству, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимог Будівельно-виробничої фірми "ДНІСТЕР" в цій частині.

Разом з тим, як встановлено судом, позовні вимоги в частині зобов'язання Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №2598711 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: літнє кафе-бар літ "А" за адресою: АДРЕСА_1, були предметом розгляду Одеського окружного адміністративного суду, постановою якого від 24.04.2015р. у задоволенні позову в цій частині відмовлено. З огляду на викладене, провадження в цій частині підлягає припиненню згідно до вимог п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Оцінюючи позовні вимоги Будівельно-виробничої фірми "ДНІСТЕР" щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути належну Будівельно-виробничій фірмі "ДНІСТЕР" будівлю літнього кафе-бару, суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України , правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України ).

Даний спосіб захисту застосовується у випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти та користуватись належним йому майном, тобто у разі, коли майно незаконно вибуло з його володіння.

Приймаючи до уваги встановлення судом факту займання та використання ФОП ОСОБА_1 спірного майна без належної правової підстави, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог Будівельно-виробничої фірми "ДНІСТЕР" про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути позивачу належну йому на праві приватної власності будівлю літнього кафе-бару, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог Будівельно-виробничої фірми "ДНІСТЕР", витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1,п.2 ч.1 ст.80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.10.2014р., індексний номер 28324071, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Гриценко І.С. на ім'я ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, стосовно права власності на об'єкт нерухомого майна: літнього кафе-бару літ."А", яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_2, виданий 16.09.1998 року Комінтернівським РВ УМВС України в Одеській області, країна громадянства Україна, мешкає за адресою: АДРЕСА_3) повернути належну Будівельно-виробничій фірмі "ДНІСТЕР" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, пров. Орджонікідзе, 10, код ЄДРПОУ 20934101) на підставі свідоцтва про право власності від 29.06.2010р., виданого виконавчим комітетом Затоківської селищної ради, будівлю літнього кафе-бару, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

4. Провадження по справі в частині зобов'язання Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ОД 142142820501 від 10.10.2014р. щодо реконструкції літнього кафе-бару (без зміни геометричних розмірів та цільового призначення) за адресою: АДРЕСА_1 виданого на імя ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та в частині зобов'язання Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №2598711 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1, на об'єкт нерухомого майна: літнє кафе-бар літ "А" за адресою: АДРЕСА_1, припинити.

5. В задоволенні решти позову відмовити.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) на користь Будівельно-виробничої фірми "ДНІСТЕР" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, пров. Орджонікідзе, 10, код ЄДРПОУ 20934101) судовий збір у сумі 2 436 /дві тисячі чотириста тридцять шість/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13 липня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська