Рішення

від 13.07.2015 по справі 920/866/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.2015 Справа № 920/866/15

За позовом: Приватного підприємства «Кремавтотранс», м.Кременчук, Полтавська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів», м. Суми

про стягнення 17665,55 грн.

СУДДЯ МОЇСЕЄНКО В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

За участю секретаря судового засідання Сороки Л.М.

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви № 111 від 05.06.2015р., просить стягнути з відповідача на свою користь 13000,00 грн. заборгованості за договором № 23/12 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по території України та в міжнародному сполученні від 23.12.2014р., пеню в сумі 2369,92 грн., 3% річних в сумі 128,22 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 2167,41 грн., а також судові витрати по справі в сумі 1827,00 грн.

Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання представника позивача. Позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач подав відзив, в якому зазначає, що вимоги позивача щодо сплати 30% від суми вартості перевезення, що становить 6900,00 грн. є необґрунтованими, в зв'язку з тим, що строк виконання даного зобов'язання ще не настав. Також, відповідач вважає завищеним розмір інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з тим, що сума невиконаного зобов'язання відповідачем на момент подачі позовної заяви зазначена невірно. Відповідач заперечує проти вимог позивача щодо стягнення суми пені, оскільки договором № 23/12 від 23.12.2014р. сторонами не було визначено розмір договірної відповідальності відповідача та не визначено пеню у якості засобу забезпечення виконання договірних зобов'язань сторонами. На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Також, відповідач подав клопотання № 346 від 10.07.2015р. про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю його представника прибути в судове засідання.

Клопотання відповідача суд залишає без задоволення, так як суд не визнавав явку представника відповідача обов'язковою, відповідачу було надано достатньо часу для підготовки всіх необхідних документів по справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив.

Між позивачем - Приватним підприємством «Кремавтотранс» та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» 23.12.2014р. було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по території України та в міжнародному сполученні.

Відповідно до умов п.2 вказаного договору «Перевізник» (позивач) зобов'язувався організувати перевезення вантажів, а «Замовник» (відповідач) надати до перевезення вантаж в об'ємах та на умовах у відповідності до узгодженої сторонами заявки, яка є невід'ємною частиною даного договору та оплатити вартість кожного перевезення.

У відповідності до даного договору «Замовник» направляє «Перевізнику» заявку на перевезення вантажу із зазначенням усіх даних по кожному рейсу.

Згідно заявки № 32/12/14 відповідач замовив позивачу перевезення вантажу за маршрутом Суми (Україна) - Бельско-Бяла (Польща). Вартість послуг склала 23500,00 грн., в тому числі: 70 % - передплата, 30% - на протязі 10-ти банківських днів після отримання Замовником оригіналів рахунків, акту виконаних робіт, CMR, заявки, договору.

Позивачем, згідно даної заявки, було здійснено міжнародне перевезення вантажу, наданого відповідачем за маршрутом: м. Суми (Україна) Бельско-Бяла (Польща) на загальну суму 23500,00 грн., що підтверджується: заявкою № 32/12/14, рахунком № КА-000041 від 24.12.2014р., актом надання послуг № Ка-0000041 від 29.12.2014р., CMR № 425162 та частковою сплатою з порушенням строків сплати за послуги в сумі 10500,00 грн. Часткова сплата відповідачем послуг з міжнародного перевезення вантажів підтверджуються банківською випискою (а.с. 22, 23).

Відповідно до п. 4 договору № 23/12 від 23.12.2014р. вартість перевезення та строки оплати визначаються сторонами в заявці. «Замовник» оплачує «Перевізнику» суму, оговорену в заявці на перевезення вантажу, згідно рахунку «Перевізника» після виконання рейсу, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Перевізника», в строк, зазначений в заявці, тобто 70% - передплата, 30% - на протязі 10-ти банківських днів після отримання замовником оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, CMR, заявки, договору.

Відповідач отримав документи, що підтверджують факт надання послуг з міжнародного перевезення вантажу 22.01.2015р., що підтверджується листом № 430-К від 21.04.2015р.

Відповідно до частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно умов договору № 23/12 від 23.12.2014р. та заявки № 32/12/14 відповідач повинен 30 % вартості послуг з перевезення вантажу протягом 10-ти банківських днів після отримання зазначених в заявці документів.

Як свідчать матеріали справи, 21.04.2015р. відповідач отримав документи від позивача, що підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 23/12 від 23.12.2014р., і повинен був до 05.02.2015р. перерахувати позивачу несплачену вартість послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та в міжнародному сполученні.

Як зазначає позивач, станом на 06.02.2015р. у відповідача існує заборгованість у розмірі 13000,00 грн., яка на день подання позовної заяви не погашена.

Частинами 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також; відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених дим Кодексом .

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Заперечуючи проти вимог позивача в частині стягнення 6900,00 грн. відповідач зазначає, що дійсно 21.04.2015р.отримав від позивача оригінали рахунку, договору та заявки, проте оригінал СМР з підписом та штампом одержувача товару на момент судового розгляду так і не отримав, у зв'язку з чим вважає, що зобов'язання сплатити 30% у нього не виникало.

Суд зазначає, що заперечення відповідача в цій частині спростовуються матеріалами справи, так як позивачем додано до позовної заяви всі документи, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань за договором № 23/12 від 23.12.2014р., в тому числі міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно наданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані до сплати 2167 грн. 41 коп. - інфляційних витрат та 128 грн. 22 коп. 3 % річних за період з 06.02.2015р. по 05.06.2015р.

Інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ст.625 ЦК України не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, позивачем нарахована пеня в сумі 2369 грн. 92 коп. за період з 06.02.2015р. по 05.06.2015р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частина 1 ст. 547 ЦК України передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У договорі на транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по Україні і в міжнародному сполученні № 23/12 від 23.12.2014р. сторонами не було визначено розмір договірної відповідальності відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті послуг перевезення та не визначено пеню у якості засобу забезпечення виконання договірних зобов'язань сторонами.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу, інфляційних втрат та 3% річних, тому вимоги позивача щодо стягнення 13000,00 грн. боргу, 2167,41 грн. інфляційних втрат та 128,22 грн. 3% річних суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір покладається пропорційно на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, 47, код 33813854) на користь Приватного підприємства «Кремавтотранс» (39600, вул. Першотравнева, 3, кв. 4, м. Кременчук, Полтавська область, код 23808302) 13 000,00 грн. боргу, 2167,41 грн. інфляційних втрат та 128,22 грн. 3% річних, а також 1581,76 грн. - судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 2369,92 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.07.2015р.

СУДДЯ В.М.МОЇСЕЄНКО