Рішення

від 06.07.2015 по справі 922/2561/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р.Справа № 922/2561/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Київського району, м. Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Харків до Приватного підприємстваП "Прінт-Лідер", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Шафоростова О.М. (дов. № 04 від 12.01.2015 року);

від відповідача: не з'явився;

прокурор:Горгуль Н.В. (посвідчення № 016182 від 12.04.2013 року).

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до приватного підприємства "Прінт-Лідер" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 38883,53 грн., з яких заборгованість з орендної платі у розмірі 37471,32 грн., пеня 1412,23 грн. та судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди № 1995-Н від 21.11.2005 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

Судом, в межах строків, передбачених ст. 69 ГПК України розгляд справи відкладався з 20.05.2015 року до 09.06.2015 року, з 09.06.2015 року до 17.06.2015 року, з 17.06.2015 року до 06.07.2015 року.

03.07.2015 року позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення щодо порядку нарахування та розміру орендної плати за кожний наступний місяць та клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості по договору №1995-Н від 21.11.2005 року.

06.07.2015 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної платі у розмірі 37471,32 грн., пеня 1410,43 грн. за період з 15.02.2015 року по 09.04.2015 року та судові витрати.

Суд, розглянувши заяву позивача щодо зменшення розміру позовних вимог, та клопотання про залишення цієї заяви без розглядусуд, вважає за необхідне клопотання позивача задовольнити та залишити заяву щодо зменшення розміру позовних вимог без розгляду, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

З наведених норм вбачається, що заява про зменшення розміру позовних вимог за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з додаванням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Позивач у судовому засіданні 06.07.2015 року підтримав позовні вимоги прокурора та надав усне клопотання про залишення заяви про зменшення розміру позовних вимог без розгляду, мотивуючи його відсутністю доказів направлення копії заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача.

Дослідивши надану позивачем уточнену позовну заяву та додані до неї матеріалі, судом встановлено, що вона не містить доказів надсилання відповідачеві копії цієї заяви та доданих до неї документів, а тому, усне клопотання позивача щодо залишення заяви про зменшення розміру позовних вимог без розгляду є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду від 24.04.2015, 20.05.2015 року, 09.06.2015 року, 17.06.2015 року повернулися до канцелярії суду з поштовою відміткою "за закінченням строку зберігання".

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв`язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність часу, наданого відповідачеві для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та позивача, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

21 листопада 2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Приватним підприємством "Принт-лідер" (орендар) було укладено Договір оренди № 1995-Н (надалі - Договір оренди а.с. 10-15), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення (згідно плану у осях А-Д; 4-11; кім.2 осі Г-Д; 2-3 ) розміщені за адресою: м.Харків, вул..Рудика, 8, що знаходиться на балансі Державного науково-виробничого підприємства «Обє'днання Комунар», вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 23.05.2005 року і становить 455860,30 грн. Майно було передано в оренду з метою розміщення поліграфічного виробництва (914 кв.м.) та здійснення оптової торгівлі поліграфічною продукцією (15 кв.м.).

Факт передачі майна підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі орендованого майна від 21.11.2005р., підписаний між сторонами та скріплений печатками (а.с. 16).

Додатковою угодою №6 від 03.10.2011 року внесено зміни до п. 1.1 договору оренди та визначено вартість майна згідно з незалежною оцінкою станом на 06.07.2011 року у розмірі 1254150,00 грн. (а.с. 24).

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди зі змінами внесеними додатковою угодою №6 від 03.10.2011 року, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку ( останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) липень 2011 року - 15389,80 грн. (додаток 1 до договору) (а.с.24-25).

Відповідно до п. 3.2 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Сторонами у п. 3.3 договору (згідно зі змінами внесеними додатковою угодою №8 від 22.03.2012 року) погоджено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у співвідношенні (а.с. 27):

- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70%;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30%.

За змістом п. 3.5. договору, в редакції викладеній у додатковій угоді №8 від 22.03.2012 року, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За умовами п. 5.2. укладеного Договору оренди в редакції змін, внесених додатковою угодою №8 від 22.03.2012 року, відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України. У разі несвоєчасного перерахування орендної плати до державного бюджету або перерахування її не в повному обсязі орендар зобов'язаний сплачувати пеню в розмірі в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати

Загальний строк позовної давності згідно п. 3.9 договору стосовно стягнення заборгованості з орендної плати складає 5 років.

У подальшому, на підставі акту приймання-передачі орендованого майна від 03.01.2014 року орендар частково повернув нежитлові приміщення, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення загальною площею 151,0 кв.м. (а.с. 30), у зв'язку із чим сторонами було укладено додаткову угоду №10 від 17.06.2014 року до спірного договору оренди, відповідно до якої сторонами було змінено предмет договору (п.1.1 договору) та зменшено загальну площу орендованого майна, зокрема, орендареві передано нежитлові приміщення (згідно плану у осях А-Д; 4-11; 2-3) розміщені на першому поверсі корпусу 5-А загальною площею 778,0 кв.м.(а.с. 29).

Крім того, умовами додаткової угоди було викладено п. 3.1. договору у новій редакції за яким орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, та становить без ПДВ за перший місяць перерахунку (з урахуванням індексу інфляції за січень 2014) - січень 2014 року - 12940,02 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за актом приймання-передачі від 21.11.2005року передав відповідачеві майно за договором (акт підписано та скріплено печатками позивача та відповідача, а.с. 16) та протягом всього терміну дії спірного договору оренди належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов спірного договору, відповідач не сплачував своєчасно та в повному обсязі орендну плату, в зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість з орендної плати за період січень-березень 2015 року і складає 37471,32 грн.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець за спірним договором оренди) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належить до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, кошти отримані від оренди наданих орендодавцем (позивачем) приміщень повинні надходити до державного бюджету.

На думку прокурора, невиконання з боку орендаря вимог договору призвів до негативних наслідків: ненадходження коштів до державного бюджету, що створює загрозу економічним інтересам держави.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. із наступними змінами та доповненнями, відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем в установленому порядку не спростовано обставини, на які посилається прокур та позиваче стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 1995-Н від 21.11.2005 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 37471,32 грн. за період січень - березнь 2015 року нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, прокурором заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1412,23 грн. за період з 10.01.2015 року по 09.04.2015 року, яку нараховано на підставі пункту 3.5 договору.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 3.5 договору оренди, в редакції додаткової угоди №8 від 22.03.2012 року, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені норми закону, беручи до уваги прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 1410,43 грн. (за період з 16.02.2015 року по 09.04.2015 року) з урахуванням наступного.

Суд зазначає, що обраний прокурором період нарахування пені на прострочену суму зобов'язання (з 10.01.2015 року по 09.04.2015 року а.с. 35) не відповідає умовам договору, зокрема положенням п. 3.3 договору (згідно зі змінами внесеними додатковою угодою №8 від 22.03.2012 року), за змістом якого, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у співвідношенні. Тобто початковою датою, з якої нараховується пеня, є перший день прострочення зобов'язання, тобто 16 число місяця наступного за звітним, а отже здійснивши власний розрахунок пені за період з 16.02.2015 року до 09.04.2015 року за кожний місяць та по кожній з сум окремо, суд дійшов до висновку що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 1410,43 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1,8 грн. слід відмовити, як зайво нараховані.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача у зв'язку із неправомірними діями відповідача, яки стали підставою для зверення до суду за захистом порушених прав.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530,546-551, 610, 611, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 1, 4, 12, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Принт-лідер" (61070, м. Харків, вул. Рудика, буд. 8, код ЄДРПОУ 33479183) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул.Гуданова, буд. 18, код ЄДРПОУ 23148337, отримувач коштів УК Київськ/мХар Київський/22080300, код ЄДРПОУ УДКСУ 37999675, р/р 31119094700004 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) заборгованості з орендної плати у розмірі 37471,32 грн. та 1410,43 грн. пені.

Стягнути з Приватного підприємства "Принт-лідер" (61070, м. Харків, вул. Рудика, буд. 8, код ЄДРПОУ 33479183) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1 827,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині пені у розмірі 1,8 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 13.07.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова