Рішення

від 07.07.2015 по справі 923/834/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 р. Справа № 923/834/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Рубаник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фермерського господарства "Багатогалузеве фермерське господарство "Ясна Поляна", м. Генічеськ Херсонської області

до - фермерського господарства "Селянське фермерське господарство "Вика", смт.Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області

про розірвання договору та стягнення 87523 грн. 78 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважений представник Куцак А.П., дов. від 26.05.2015 р.

від відповідача - керівник Лебедко А.О., уповноважений представник Гірич Т.А., довір. б/н від 15.06.2015 р.

Фермерське господарство "Багатогалузеве фермерське господарство "Ясна Поляна" (позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить розірвати договір про сумісну діяльність у вирощуванні сільськогосподарських рослин, укладеного 03.12.2014 ним з фермерським господарством "Селянське фермерське господарство "Вика" (відповідач). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 37000грн., пеню в розмірі 29600 грн., інфляційні витрати в розмірі 17025 грн. 52 коп. та 3% річних в розмірі 3898 грн. 26 коп.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові.

Відповідач позов визнав в частині розірвання договору та стягнення суми основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 03.12.2014 р. було укладено договір про сумісну діяльність у вирощуванні сільськогосподарських рослин (далі договір), відповідно до якого відповідач зобов'язаний передати позивачу земельну ділянку площею 100 га, яка використовується відповідно до договору (п. 1.1. та 2.2.).

Пунктом 1.3. договору, сторони узгодили, що у разі необхідності здійснюють взаємне кредитування та фінансування.

Згідно з п. 3.1. договору, усі доходи, що отримуються за даним договором у результаті сумісної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування всіх затрат.

Відповідно до п. 3.2. договору, за результатами спільної діяльності відповідач отримує грошові кошти за земельні ділянки щорічно, впродовж всього терміну дії договору до 20 листопада поточного року, починаючи з 2015 р. - 400 грн. за 1 га. Залишкова сума грошових коштів залишається у розпорядженні позивача.

Позивач зазначає, що ним відповідно до умов договору, на рахунок відповідача перераховано 37000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 126 від 05.12.2014 р. на суму 24000 грн., № 56 від 20.04.2015 р. на суму 3000 грн., № 32 від 05.03.2015 р. на суму 10000 грн. (а.с. 16-17).

Всупереч умовам договору (п 1.2. Договору), що не заперечується відповідачем, земельні ділянки для виконання робіт позивачу надані не були.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Проте, відповідач, свої зобов'язання належним чином не виконав, земельні ділянки відповідно до п. 1.2. договору не надав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вимоги стосовно стягнення суми основного боргу в розмірі 37000 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3% річних в сумі 3898 грн. 26 коп. та інфляційних втрат в сумі 17025 грн. 52 коп., суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України для її застосування достатньо факту прострочення виконання грошового зобов'язання

Передбачене статтею 625 ЦК України право кредитора вимагати оплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, сутність якого полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінювання грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним коштами, які підлягають сплаті кредитору. Враховуючи зазначене, інфляційне нарахування на суму боргу та % річних входять у склад грошового зобов'язання.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач вимагав від відповідача повернення коштів в сумі 37000 грн., які сплачені були відповідачу на виконання умов договору про сумісну діяльність у вирощуванні сільськогосподарських рослин від 03.12.2014 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача не виникло грошового зобов'язання перед позивачем, тому правові підстави стягнення інфляційних та річних відсутні.

Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 29600 грн., суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вимоги вищезазначених норм права, саме договором повинно бути врегульовано розмір пені, яка обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Умовами договору про сумісну діяльність у вирощуванні сільськогосподарських рослин" від 03.12.2014 року сторони не узгодили розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язків по розрахунках, тому правові підстави стягнення пені відсутні.

Крім того, як зазначалось раніше суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем.

Що стосується позовних вимог про розірвання договору про сумісну діяльність у вирощуванні сільськогосподарських рослин від 03.12.2014 року, суд враховує наступне.

Позивач за Договором повністю виконав свої зобов'язання щодо перерахування коштів, в свою чергу, відповідач порушив умови договору та не надав земельні ділянки для виконання робіт, які передбачені п. 2.1. договору.

Стаття 615 ЦК України надає право одній стороні, у разі порушення зобов'язання іншою стороною, частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 статті 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 188 ГК України передбачено, що сторона за договором, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання договору) або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір до вирішення суду.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що пропозиція про розірвання договору про сумісну діяльність у вирощуванні сільськогосподарських рослин від 03.12.2014 року позивачем відповідачу не направлялась, що є порушенням приписів статті 188 Господарського кодексу України.

Однак, як зазначалось раніше, відповідач не заперечує проти розірвання договору про сумісну діяльність у вирощуванні сільськогосподарських рослин від 03.12.2014 року, тому в розумінні ст. 627 ЦК України, суд вважає за можливе задовольнити позов в цій частині.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати договір про сумісну діяльність у вирощуванні сільськогосподарських рослин" від 03.12.2014 року, укладений між фермерським господарством "Багатогалузеве фермерське господарство "Ясна Поляна" та фермерським господарством "Селянське фермерське господарство "Вика".

3. Стягнути з фермерського господарства "Селянське фермерське господарство "Вика" смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області вул. Космічна 31, код ЄДРПОУ 19226178, на користь фермерського господарства "Багатогалузеве фермерське господарство "Ясна Поляна" м. Генічеськ Херсонської області вул. Молодіжна 73, код ЄДРПОУ 30671253, - 37000грн. 00коп. та 1990грн. 35коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.07.2015 р.

Суддя В.П.Ярошенко