Рішення

від 06.07.2015 по справі 922/2749/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р.Справа № 922/2749/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма- 3", м. Зміїв про стягнення 6660,59 гривень за участю представників:

позивача - Станішевського І.С. (дов. №14-125 від 13.05.2014р.) ;

відповідача - Пашкової Є.В. ( дов. №15 від 26.05.2015р.), Пашкової О.В. (директор).

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2015 року позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-3" (відповідача) 6660,59 гривень, з яких 4022,79 гривень пені, 904,79 гривень 3% річних, 1733,01 гривень інфляційних, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору №13/2617-БО-32 від 28 грудня 2012 року та додаткової угоди до нього №1 від 19 липня 2013 року неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за природний газ. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача 1827,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 травня 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26 травня 2015 року.

26 травня 2015 року відповідач надав до суду відзив, в якому проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на порушення позивачем п.6.4 спірного договору.

В судовому засіданні 26 травня 2015 року було оголошено перерву до 06 липня 2015 року.

В судовому засіданні 06 липня 2015 року позивач позов підтримав, змін не мав, просив суд задовольнити його в повному обсязі.

В судовому засіданні 06 липня 2015 року відповідач проти позову заперечував з підстав зазначених у відзиві.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

28 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/2617-БО-32 (надалі - Договір), та додаткову угоду №1 від 19 липня 2013 року до Договору.

Згідно умов Договору та додаткової угоди, позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 2013 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ) на умовах цього договору.

Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На момент закінчення строку дії договору позивачем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі та поставлено природного газу у 2013 році в обсязі 359,744 тис.м.куб. на загальну суму 1 665 903,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу .

Проте відповідач в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого ним природного газу виконав несвоєчасно, внаслідок позивачем були нараховані 3% річних, інфляційні витрати та пеня.

Відповідач пояснив, що його підприємство надає послуги з теплопостачання тільки одному споживачу КЗОЗ Обласний тубсанаторій «Занки», який фінансується з обласного бюджету. Розрахунки за надану нами послугу бюджет проводить тільки при наявності фінансування і наявності коштів, а не в фіксовану дату, а його підприємство розраховується за природний газ на наступний день після надходження коштів від бюджету.

Суд приймає до уваги особливості здійснення господарської діяльності у сфері купівлі-продажу газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійним організаціям та національними творчими спілками та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що провадять господарську діяльність в цій галузі, вбачається, що відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за придбаний природний газ, проте це не звільняє його від взятих на себе обов'язків за договором.

Cудом встановлено, що на час винесення рішення по справі, відповідачем повністю погашена заборгованість за газ за спірним Договором, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що в порушення умов п.9.1. договору та ст.6 ГПК України не було досудового врегулювання спору.

Згідно з п.9.1 договору, у разі виникнення спорів Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом переговорів.

Відповідно до ст.6 ГПК України підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів, звертаються до нього з письмовою претензією.

До суду не надано доказів досудового врегулювання спору.

Виходячи з положень ст.ст.55, 124 Конституції України, суд не вправі відмовити в прийнятті позовної заяви лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в досудовому порядку.

Відповідно до п.1.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відсутнє досудове врегулювання позову не тягне за собою відмову в його задоволенні.

Факт прострочення платежів підтверджується сторонами та матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України, а також ст.174, 216, 218 ГК України, порушення умов зобов'язання тягне за собою настання правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Як зазначається у ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, розглянувши надані суду докази, суд встановив, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 904,79 гривень 3% річних та 1733,01 гривень інфляційних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4022,79 гривень пені.

Так у відзиві відповідач зазначає, що позивач порушив умови договору, щодо порядку та умов проведення розрахунків, а саме: п.6.4., відповідно до якого, при наявності боргу або заборгованості зі сплати неустойки, незалежно від призначення платежу, визначеного Покупцем, у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання, у другу чергу - неустойка, у третю чергу - основна сума боргу.

Також відповідач вказує, що з січня 2013 року і по дату подачі позовної заяви позивач порушував цей пункт договору, не зараховував платежі, як неустойку, в підписаних з двох сторін актах звірки розрахунків не вказував ніяких боргів (ні основного, ні неустойки), не пред'являв ніяких претензій, а зараховував платежі ТОВ «Плазма-3», як основний платіж, чим позбавив відповідача можливості ще у 2013 р. вийти з пропозицією к позивачу змінити п.6.1 договору щодо строків остаточних розрахунків за спожитий газ.

Відповідач посилається на порушення позивачем вимог ч.З ст.509 ЦК України, оскільки позивач два роки не заявляв ніяких претензій, у зв'язку з чим відповідач не знав про реальне положення його заборгованості.

На підставі п.7.2 укладеного договору поставки природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.11.1 Договору, договір діє в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

За змістом ч.1 ст.230 ГК України, пеня є господарською (штрафною) санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначається у ч.З ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В ч.1 ст. 550 ЦК України зазначається те, що право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не сплатив на користь позивача борг, у зв'язку з чим у останнього виникло право на стягнення пені.

Таким чином, стягнення пені в даному випадку - це право позивача, а не безумовний обов'язок, яким останній скористався. Крім того, умови договору щодо стягнення пені відомі відповідачу, а ст.625 ЦК України щодо стягнення 3% річних та інфляційних доступна широкому загалу, а тому посилання відповідача про його необізнаність щодо пені, річних та інфляційних є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що нарахована позивачем пеня в сумі 4022,79 гривень відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства і підлягає стягненню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, керуючись ст.ст.193, 218, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-3" (код 34713235, 63403, Харківська обл., м.Зміїв, вул.Григорія Носика, б.2-А, р/р №26002144655200 у АТ «Укрсиббанк» МФО 351005) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, р/р №26002301921 в АТ "Ощадбанк" м.Києва, МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) 4022,79 гривень пені, 904,79 гривень 3% річних, 1733,01 гривень інфляційних 1827,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.07.2015 р.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/2601/15