Постанова

від 02.11.2010 по справі 25/146-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2010 року Справа № 25/146-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. - доповідача

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І. А.,

при секретарі: Вроні С.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 02.09.10;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 31.12.09;

розглянувши апеляційні скарги дочірньої компанії В«УкртрансгазВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» та відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ДніпрогазВ» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі № 25/146-10

за позовом дочірньої компанії В«УкртрансгазВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» , м. Київ

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ДніпрогазВ» , м. Дніпропетровськ

про стягнення 9 771 505 грн. 10 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі № 25/146-10 (суддя Чередко А.Є.) позовні вимоги дочірньої компанії В«УкртрансгазВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації (далі - ВАТ) В«ДніпрогазВ» задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 7 282 378 грн. 19 коп. - основного боргу, 351 029 грн. 04 коп. - інфляційних втрат, 117 970 грн. 42 коп. - 3% річних, 824 839 грн. 14 коп. -пені та судові витрати по справі.

В позовних вимогах в частині стягнення штрафу у сумі 1 151 742 грн. 23 коп. відмовлено. В частині стягнення основного боргу у сумі 43 546 грн. 08 коп. провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору, оскільки зазначена сума сплачена відповідачем.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору на транспортування природного газу для потреб населення № 117Н-554 від 18.12.2007 року (надалі -Договір) в частині оплати наданих позивачем послуг за січень-грудень 2009 року, що є підставою для стягнення заборгованості, а відповідно до ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Стягнення пені суд мотивував положеннями п.7.3 Договору.

Відмовляючи в стягненні штрафу, суд послався на те, що положення ч. 2 ст. 231 ГК України, зазначені позивачем як підстава для стягнення 1 151 742 грн. 23 коп., не поширюють свою дію на правовідносини сторін, оскільки предметом спору є виконання відповідачем грошового зобов'язання, а не зобов'язання, пов'язаного з обігом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не погодившись з прийнятим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.

ВАТ В«ДніпрогазВ» в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не була з'ясована структура боргу, не досліджена динаміка розрахунків між сторонами та не встановлені причини виникнення заборгованості. Зазначає, що діяльність відповідача є збитковою, тому стягнення заборгованості, пені та 3% річних призведе до погіршення фінансового становища ВАТ В«ДніпрогазВ» та поставить під загрозу газопостачання споживачам міста.

Посилається на порушення судом положень ст. 84 ГПК України щодо оцінки доказів. Просить рішення скасувати, в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних відмовити.

Дочірня компанія В«УкртрансгазВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» в апеляційній скарзі зазначає на неправомірність відмови в стягнені штрафу, оскільки зобов'язанням відповідача за Договором є оплата наданих позивачем послуг, штраф за невиконання якого позивач просив стягнути на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, що розповсюджує свою дію саме на правовідносини сторін.

Просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу 1 151 742 грн. 23 коп., вимоги задовольнити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу Дочірньої компанії В«УкртрансгазВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» просить залишити її без задоволення.

Позивач відзив на апеляційну скаргу ВАТ В«ДніпрогазВ» не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню в силу наступного:

Предметом даного спору є виконання відповідачем умов договору на транспортування природного газу для потреб населення №117Н-554 від 18 грудня 2007 року (надалі - Договір), за яким позивач зобов'язався здійснити транспортування магістральними трубопроводами природного газу, в тому числі протягом 2009 року, від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пункту призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язався сплатити за транспортування газу встановлену плату (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до умов п.п. 4.1 та 4.4 Договору на підтвердження виконання його умов сторонами підписано акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків і в яких визначено сторонами вартість послуг по транспортуванню газу (пункт 1.6 Договору).

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не заперечується наявність у ВАТ В«ДніпрогазВ» на час прийняття рішення у справі заборгованості по оплаті послуг позивача на суму 7 282 378 грн. 19 коп. за період січня-грудня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення передбачено і ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Оскільки на час звернення з позовом заборгованість перед позивачем становила 7 325 924 грн. 27 коп. та до вирішення спору відповідач сплатив 43 546 грн. 08 коп., господарський суд дійшов правильного висновку про порушення ВАТ В«ДніпрогазВ» зобов'язання, необхідність стягнення боргу та припинення провадження в частині сплаченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не спростував надані позивачем та прийняті господарським судом розрахунки інфляційних втрат у розмірі 351 029 грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 117 970 грн. 42 коп. та передбаченої п.7.3 Договору пені в розмірі 824 839 грн. 14 коп.

Щодо доводів апеляційної скарги ВАТ В«ДніпрогазВ» колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність порушення зобов'язання, як уже зазначалося вище, є підставою для застосування господарських санкцій, тому у суду першої інстанції не було підстав з'ясовувати структуру заборгованості відповідача, тим більше звільняти його від сплати зазначених сум, про що просить апелянт суд апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ВАТ В«ДніпрогазВ» підтвердження не знайшли.

Є безпідставним і посилання апеляційної скарги позивача про незастосування до правовідносин сторін положень ч.2 ст.231 ГК України з огляду на наступне:

Відповідно до положень ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З даної норми вбачається, що передбачені нею розмір пені та штрафу застосовуються, якщо інше не передбачено договором. Оскільки Договором передбачено, що у разі не оплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, визначені п.6.2 Договору, відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, то застосуванню підлягають саме положення п.7.3 Договору.

Таким чином визначений ч.2 ст.231 ГК України штраф не може бути застосований до відповідача, оскільки інший вид та розмір штрафних санкцій передбачено п.7.3 договору.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові ВГСУ від 29.05.2008 року по справі № 12/228.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарським судом надана правильна оцінка обставинам справи, доказам сторін і висновки оскаржуваного рішення є законними та обґрунтованими. Тому необхідно апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги дочірньої компанії В«УкртрансгазВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» та відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ДніпрогазВ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010року у справі № 25/146-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: І.Л. Кузнецова

Суддя : І.А Сизько

Підписано в повному обсязі 06.12.2010 року.