Постанова

від 08.07.2015 по справі 805/2173/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 р. Справа № 805/2173/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійська друкарня» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

встановив:

04 червня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області (далі - позивач або УПФУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійська друкарня» (далі - відповідач або ТОВ «Красноармійська друкарня»), в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за період з січня по березень 2015 року в сумі 2 201,13 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що ТОВ «Красноармійська друкарня» є страхувальником і щомісяця має відшкодовувати суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах його колишнім працівникам.

На час звернення до суду ТОВ «Красноармійська друкарня» має заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, яка утворилася за період з січня по березень 2015 року і становить 2 201,13 грн.

Посилаючись на п.п.6.4, 6.8 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач просив задовольнити позовні вимоги (а.с.3).

Відповідач позов не визнав, надав заперечення проти позову, сутність яких полягала у тому, що застрахована особа - пенсіонер ОСОБА_1 не був працівником ТОВ «Красноармійська друкарня», в період з 12 грудня 1981 року по 11 вересня 1985 року ця особа працювала у державному підприємстві «Красноармійська друкарня», однак відповідач не є правонаступником цього підприємства, не відповідає за його борги, в тому числі перед УПФУ.

Відсутність правових та фактичних підстав для покладання на ТОВ «Красноармійська друкарня» обов'язку відшкодувати фактичні витрати УПФУ на виплату та доставку ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної за Списком № 2, встановлена такою, що набрала законної сили постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі № 805/507/15-а, з урахуванням наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову (а.с.34-36).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про що свідчать звіти про надіслання електронної сидрової повістки та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.25-28).

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, 02 липня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, одночасно вказавши, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі (а.с.29).

Відповідач явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового розгляду не надав,.

Відповідно до положень ч.4 ст.122, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні за наявними у ній доказами.

На підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

За даними он-лайн сервісу отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Красноармійська друкарня» (ідентифікаційний код 02469959) зареєстроване як юридична особа 13 червня 1995 року, про що 24 лютого 2005 року до ЄДР внесений запис за номером 1 271 120 0000 000208. В стані припинення підприємницької діяльності відповідач не перебуває (а.с.18-22).

Вказані обставини також підтверджені свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 292201 (а.с.37).

ТОВ «Красноармійська друкарня» діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійська друкарня» (протокол № 1 від 18 травня 1995 року), зареєстрованого розпорядженням голови Красноармійської міської Ради народних депутатів від 13 червня 1995 року № 303 (а.с.38-44).

Відповідно до п.1.1. Статуту ТОВ «Красноармійська друкарня» створене за рішенням загальних зборів засновників від 18 травня 1995 року.

Згідно з п.1.2. Статуту ТОВ «Красноармійська друкарня» засноване на власності засновників. Власністю засновників є майно цілісного майнового комплексу державного підприємства «Красноармійська друкарня». Засновники набули вказане майно, будучи учасниками Товариства покупців членів трудового колективу державного підприємства «Красноармійська друкарня», на підставі договору купівлі-продажу № 727, укладеного між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та Товариством покупців членів трудового колективу державного підприємства «Красноармійська друкарня».

П.1.4. Статуту визначено, що ТОВ «Красноармійська друкарня» не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'язаннями відповідача (а.с.39).

Відповідно до п.5.1. Статуту статутним фондом ТОВ «Красноармійська друкарня» є майно, передане засновниками. Майном засновників є майно цілісного майнового комплексу державного підприємства «Красноармійська друкарня». Засновники придбали це майно, будучи учасниками Товариства покупців членів трудового колективу державного підприємства «Красноармійська друкарня» (а.с.41).

Список засновників ТОВ «Красноармійська друкарня» наведений у додатку до Статуту. Засновниками ТОВ «Красноармійська друкарня» є 25 фізичних осіб. При цьому ні державне підприємство «Красноармійська друкарня», ні ОСОБА_1 до складу засновників ТОВ «Красноармійська друкарня» не належать (а.с.43).

Як страхувальник відповідач перебуває на обліку в УПФУ з 26 липня 1996 року, що підтверджено довідкою про взяття на облік (а.с.5).

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював повний робочий день у Красноармійській друкарні в період з 12 грудня 1981 року по 11 вересня 1985 року за професією стереотипер, що передбачена Списком № 2, про що свідчить довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана відповідачем у вересні 2013 року на підставі наказів про прийняття на роботу та звільнення, розрахункової відомості про зарплату і особової картки (а.с.7).

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком № 2, що підтверджено протоколом від 08 травня 2014 року № 2243 (а.с.6).

За правилами ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі, не можуть оспорюватися в інший судовій справі за участю тих самих сторін, що визначено ч.2 ст.255 КАС України.

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 805/507/15-а за позовом УПФУ до ТОВ «Красноармійська друкарня» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за період з 01 вересня 2014 року по 01 січня 2015 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі № 805/507/15-а у задоволенні позовних вимог УПФУ до ТОВ «Красноармійська друкарня» відмовлено повністю, на тих підставах, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з відповідачем і відповідач не є правонаступником державного підприємства «Красноармійська друкарня» (а.с.47-48).

Впродовж січня-березня 2015 року позивач здійснював виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, складав розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах згідно з п.п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та надсилав їх на адресу відповідача (а.с.8-11).

Відповідач вказані розрахунки отримав, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.9-11), проте відшкодування витрат, понесених територіальними органами Пенсійного фонду України, не здійснив.

Внаслідок цього за відповідачем обліковується заборгованість за період з січня по березень 2015 року в сумі 2 201,13 грн., про що свідчить Розрахунок сум, які належать до відшкодування згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» по ТОВ «Красноармійська друкарня» за період з 01 січня 2015 року по 01 квітня 2015 року (а.с.12).

Існування заборгованості, стягнення якої є предметом спору, підтверджено також даними картки особового рахунку (а.с.13-14, 32).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України, (постанови від 11 лютого 2014 року у справі № 21-471а13, від 10 вересня 2014 року у справі № 21-215а13, від 05 листопада 2014 року у справі № 21-284а13, від 12 листопада 2014 року у справі № 21-386а13 тощо), до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.1, пп.6, 9 п.4, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є територіальними органами Пенсійного фонду України; управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів; здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Суд також відзначає, що невиконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій має наслідком виникнення у позивача, як у особи, яка здійснила ці витрати, права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

За змістом п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058 в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Закону № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону № 1058. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 п.п.1 п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абз.5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 п.п.1 п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту ст.14 Закону № 1788 вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Виходячи зі змісту положень п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 у контексті ст.14 Закону № 1788 можна зробити висновок, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону № 1788.

Суд відзначає, що обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Процедура обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Пунктом 6.2 Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону № 1058, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Згідно з п.6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як встановлено судом, на виконання вимог Інструкції УПФУ надсилало на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, проте останній відшкодування вказаних витрат не здійснив.

Водночас, наявні у справі письмові докази свідчать, що ОСОБА_1 працював в Красноармійській друкарні за професією, включеною до Списку № 2, в період з 12 грудня 1981 року по 11 вересня 1985 року.

ТОВ «Красноармійська друкарня» як новоутворена юридична особа засноване та зареєстроване 13 червня 1995 року.

Позивач не довів належними та допустими доказами, що ОСОБА_1 працював саме у ТОВ «Красноармійська друкарня».

Той факт, що до статутного фонду відповідача його засновниками було внесено майно цілісного майнового комплексу державного підприємства «Красноармійська друкарня», не є доказом наявності правонаступництва між ТОВ «Красноармійська друкарня» та державним підприємством із схожим найменуванням.

Засновники набули вказане майно, будучи учасниками Товариства покупців членів трудового колективу державного підприємства «Красноармійська друкарня», на підставі договору купівлі-продажу № 727, укладеного між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та Товариством покупців членів трудового колективу державного підприємства «Красноармійська друкарня».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04 березня 1992 року № 2163-ХІІ (далі - Закон № 2163) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіка Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Одним з основних принципів приватизації був пріоритет права трудових колективів на вибір форми власності і придбання майна своїх підприємств (ст.2 Закону № 2163).

Згідно з ч.1 ст.5 Закону № 2163 до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, крім іншого належало майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиним (цілісним) майновим комплексом.

Ч.1 ст.28 Закону № 2163 визначала, що особи, які придбали державні підприємства як цілісні майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і зобов'язань відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавством України.

Як зазначено вище, цінний майновий комплекс державного підприємства «Красноармійська друкарня» придбаний не відповідачем, а Товариством покупців членів трудового колективу державного підприємства «Красноармійська друкарня».

Засновники ТОВ «Красноармійська друкарня» реалізувавши свої повноваження щодо розпорядження майном, набутим в процесі приватизації, внесли його до статутного фонду відповідача.

При цьому Статут ТОВ «Красноармійська друкарня» не передбачає, що відповідач є правонаступником державного підприємства «Красноармійська друкарня» або його майнових прав і зобов'язань.

З огляду на те, що в порушення вимог ч.1 ст.70 КАС України УПФУ не довело належними та допустими доказами факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах саме з ТОВ «Красноармійська друкарня», а також правонаступництва між ТОВ «Красноармійська друкарня» і державним підприємством «Красноармійська друкарня», відсутні правові та фактичні підстави для покладання на відповідача обов'язку відшкодувати здійснені УПФУ фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1, призначеної за Списком № 2, за період з 01 січня 2015 року по 01 квітня 2015 року у сумі 2 201,13 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Ті обставини, що ТОВ «Красноармійська друкарня» видало довідку про підтвердження наявності у ОСОБА_1 трудового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також не оскаржувало розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період, висновку суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 51, 69-72, 94, 98, 122, 128, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійська друкарня» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за період з 01 січня 2015 року по 01 квітня 2015 року в сумі 2 201,13 грн. - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята, складена та підписана у нарадчій кімнаті.

3. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.