Ухвала

від 09.07.2015 по справі 813/6937/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 р. Справа № 876/893/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Пліша М.А.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС Продукт" до Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

10.10.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю В«СМС ПродуктВ» (далі - ТзОВ В«СМС ПродуктВ» ) звернулося до суду з позовом до відповідача - Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ГУ Міндоходів у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ Міндоходів у Львівській області від 27 серпня 2014 року №0000062209/36249002 та №0000072209/36249002.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями відповідач безпідставно збільшив суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на 12 171,05грн. та безпідставно збільшив суму грошового зобов'язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на територію України на суму 5 532,44грн. Декларантом вказана митна вартість товару, ввезеного на митну територію України, що визначена органом доходів і зборів за наслідками проведених консультацій. Митні платежі сплачені позивачем із урахуванням вказаної вартості. Посилання відповідача в акті перевірки на документи, складені між компанією Kargo Banden D.V. та ПП В«Партнер плюсВ» , оплату згідно з якими здійснювало ПП В«Давос ЮгВ» , позивач вважає безпідставними, оскільки такі документи не стосуються позивача, не створюють для нього жодних правових наслідків. Також вказує, що документи, які подавалися ним для декларування товарів є чинними та у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2014 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області від 27.08.2014 р. №0000062209/36249002 та №0000072209/36249002.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ Міндоходів у Львівській області зокрема посилається на висновки акта перевірки від 13 серпня 2014року №1142/22-09/36249002. Зазначає, що з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність зазначених у ній відомостей щодо фактурної та митної вартості товару та розміру належних до сплати податків. Інформація, отримана від уповноважених органів іноземних держав, повинна братися до уваги при контролі правильності визначення митної вартості товарів після завершення їх митного оформлення. Відповідно до п. 54.4 ст.54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючий орган має право самостійно визначати базу оподаткування та податкові зобов'язання платників податків на підставі вказаної інформації.

У судовому засіданні 09.07.2015 року представник Головного управління ДФС у Львівській області подав клопотання в порядку ст.55 КАС України та просив суд апеляційної інстанції замінити відповідача у справі - ОСОБА_1 управління Міндоходів у Львівській області на ОСОБА_1 управління ДФС у Львівській області, як належного правонаступника у справі, долучивши при цьому Виписку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до ст.55 КАС України - у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне замінити сторону відповідача ОСОБА_1 управління Міндоходів у Львівській області її правонаступником - ОСОБА_1 управлінням ДФС у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ В«СМС ПродуктВ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 02 грудня 2008року №747627 Львівським міським управлінням юстиції, взято на податковий облік 03 грудня 2008року за №16274. Місцезнаходження позивача: м.Львів, вул.Героїв УПА, 72. Свідоцтво платника ПДВ №100158427.

На митну територію України транспортним засобом реєстраційний номер - LZ46026/LZ95128 ввезено товар В«вживані шини для вантажних автомобілівВ» торгової марки В« DunlopВ» , код товару НОМЕР_1 згідно з УКТ ЗЕД, країна походження - Європейський союз, загальна вага - 16240,00 кг.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав митну декларацію від 25 березня 2013року, у якій на підставі зазначених документів вказано митну вартість товару - 11 760,00 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становило 93 997,68 грн.

До вказаної митної декларації долучено такі документи: контракт купівлі-продажу, укладений 02 грудня 2011 року між позивачем як покупцем та компанією Lily Corporation L.P. як продавцем; рахунок-фактуру від 20 березня 2013 року №01/2013, виставлений компанією Lily Corporation L.P.; специфікацію до вказаного рахунку-фактури.

Згідно з вказаними документами продавцем виступала компанія Lily Corporation L.P., відправником компанія Kargo Banden D.V., покупцем ТзОВ В«СМС ПродуктВ» . Вартість товару - 11760,00 доларів США.

Під час здійснення Львівською митницею Міндоходів митних процедур спрацювала автоматизована система АСАУР. Інспектором органу доходів і зборів надіслано електронне повідомлення, зі змісту якого вбачається відсутність всіх необхідних даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та на підставі п.3 ст.53 МК України витребувано додаткові документи.

В процесі консультацій між митним органом та брокером, який здійснював декларування товару від імені позивача, зроблено висновок про неможливість декларування товару за митною вартістю, що визначена в поданих Декларантом документах (по першому методу), тому митним органом вказано на можливість визначення митної вартості товару за резервним методом (шостий метод), а саме 155 767,58 грн., що ґрунтувалась на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Визначення митної вартості у розмірі 155 767,58грн. саме органом доходів і зборів підтверджено в судовому засіданні суду першої інстанції, допитаною у якості свідка інспектором Львівської митниці Міндоходів - ОСОБА_2, яка брала участь у проведені перевірки позивача, за наслідками якої складено Акт та винесено оскаржувані податкові-повідомлення рішення.

Отже, подаючи нову митну декларації №209140000/2013/009410 від 28 березня 2013року брокером вказано митну вартість товару, визначену органом доходів і зборів, а саме 155 767,58грн. Така вартість зазначена у графі 45 В«КоригуванняВ» та у графі 46 В«Статистична вартістьВ» .

При цьому у графі митної декларації 42 В«Ціна товаруВ» вказана вартість згідно з товаросупровідними документами - 11 760,00, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 28 березня 2014 року, зазначеному у вказаній декларації, становить 93 997,68грн. До вказаної митної декларації долучені ті самі товаросупровідні документи, що й до першої декларації.

У графі 43 вказаної митної декларації В«ОСОБА_3 визначення вартостіВ» зазначена цифра В« 6В» .

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012року №651 у лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. Згідно з Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 2012 року №599, вказана цифра 6 позначає такий метод визначення митної вартості як резервний метод.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що митна вартість зазначена у митній декларації від 28 березня 2014 року визначена не за першим методом - за ціною договору, а за резервним методом. Відтак, подані декларантом документи не слугували підставою для визначення митної вартості.

Вказана митна декларація прийнята органом доходів і зборів та на підставі неї здійснено пропуск товару через кордон без застережень як щодо вказаної вартості, так і щодо змісту митної декларації.

Виходячи із митної вартості, визначеної органом доходів і зборів позивачем сплачено митні платежі.

В подальшому ГУ Міндоходів у Львівській області проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти перерахування та сплати митних платежів за митною декларацією №209140000/2013/009410 від 28 березня 2013 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №1142/22-09/36249002 від 13 червня 2014 року. На підставі вказаного акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року: №0000062209/36249002 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на 12 171,05грн. та №0000072209/36249002, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на території України на суму 5 532,44 грн.

Висновки акта перевірки зводяться до того, що позивачем в митній декларації №209140000/2013/009410 від 28 березня 2013року заявлено неправдиві відомості щодо товару, зокрема митної вартості, яка мала становити 200 027,06грн., еквівалент 19 600,00 Євро.

Вказаний висновок обґрунтовано посиланням на отримані від митних органів Королівства Нідерландів копії: електронної експортної митної декларації від 20 березня 2013року №13NL0750B120A935E, Invoice від 30 березня 2013року №VF513-00904, CMR від 30 березня 2013року.

Згідно з вказаними документами експортером компанією Kargo Banden D.V. повинно було здійснюватися відправлення товару ПП В«Партнер ОСОБА_3В» . Характеристики товару та транспортного засобу збігаються із такими характеристиками, зазначеними у документах, наданих позивачу компанією Lily Corporation L.P. Вартість товару - 19 600,00 Євро.

В акті також зазначено, що вказану суму оплачено ПП В«Давос ЮгВ» . А із ПІК В«Інспектор-2006В» та АІС ОР вбачається, що ані ПП В«Давос ЮгВ» ані ПП В«Партнер ОСОБА_3В» не імпортували товару В«вживані шини до вантажних автомобілівВ» 25 та 28 березня 2014 року.

Акт перевірки містить посилання на притягнення директора позивача ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за надання органу доходів і зборів документів, що містять неправдиві відомості щодо митної вартості товару, постанова №1311/20900/14 від 20 червня 2014 року.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 27 серпня 2014 року №0000062209/36249002 та №0000072209/36249002 позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції вірно застосував наступні нормативно-правові акти.

Так, відповідно до ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм вказаного Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 3 вказаної статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно з ч.5 ст.55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Відповідно до ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до ч.2 вказаної статті митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Тобто, для визначення митної вартості за резервним методом необхідною передумовою є визначення та повідомлення органами доходів і зборів декларанта про вартість, що ним визнається (визначається) .

Оцінюючи доводи щодо відсутності письмового рішення про визначення митної вартості (коригування) колегія суддів зазначає наступне.

Так, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Стретч проти Сполученого КоролівстваВ» особа, звертаючись до органу влади, має право обґрунтовано розраховувати, що рішення органу влади, прийнято ним на підставі закону та у межах повноважень, наданих йому для виконання своїх обов'язків. Самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання дій чи рішень таких органів недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої особи.

Відсутність письмового рішення про корегування, встановленої наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 форми, не змінює правовідносин між сторонами та не спростовує того факту, що митна вартість у декларації від 28 березня 2014року в сумі 155 767,58 грн. визначена саме відповідачем на підставі наявних у нього даних, а не на підставі поданих Декларантом документів.

Тому, в даному випадку суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що митну вартість товару В«шини вживані для вантажних автомобілівВ» визначено органом доходів і зборів шляхом застосування резервного методу.

Згідно з МК України в основному митний контроль здійснюється підчас переміщення товарів через митний кордон. Одночасно нормами МК України передбачена можливість здійснення митного контролю й після випуску товарів, зокрема, шляхом проведення документальних перевірок з підстав та порядку, передбаченими ст.ст. 345 - 347 МК України.

Однак, у відповідності до п.54.5 ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами вказаної статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому вказаним Кодексом.

Так, правовідносини між сторонами у справі охоплюються пп. 54.3.2., п. 54.3 ст. 54 ПК України.

З юридичного аналізу вказаних норм слідує, що якщо митний орган, приймаючи митну декларацію самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України, то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань. Вказана позиція суду узгоджується з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України у постанові від 04 липня 2013року та постанові від 04 листопада 2014 року, які відповідно до ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як наслідок, встановивши обставини справи, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань позивачу після визначення органом доходів і зборів митної вартості товарів є протиправним.

Крім того, наведеним обґрунтуванням спростовується висновок апелянта щодо митної вартості товару В«вживані шини до вантажних автомобілівВ» у сумі 200 027,06грн., еквівалент 19 600,00 Євро. Зокрема, митна вартість товару визначена за резервним методом, який застосовується останнім у випадку неможливості застосування інших методів. Тому, перераховування (корегування) митної вартості, визначеної резервним методом, будь-яким іншим методом не узгоджується із приписами МК України.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В силу ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті вищевикладених процесуальних норм суд апеляційної інстанції також враховує, що у позивача наявні: контракт купівлі-продажу, укладений 02 грудня 2011 року; рахунок-фактура від 20 березня 2013 року №01/2013, виставлений компанією Lily Corporation L.P.; специфікація до вказаного рахунку-фактури. Вказані документи недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися, їх підробка чи невідповідність їх змісту дійсним обставинам не встановлена та не заперечується органами доходів і зборів. Такі документи підтверджують існування господарських відносин між позивачем та компанією Lily Corporation L.P. щодо поставки товару В«шини вживані до вантажних автомобілівВ» . Вказаними документами передбачено договірну ціну за товар.

Договірна ціна сплачена позивачем, що підтверджується додатком від 13 травня 2013року до контракту купівлі продажу та платіжними дорученнями №1 від 12 червня 2013року та №1 від 17 червня 2013року.

Тому, суд не бере до уваги документи, що надані відповідачем, оскільки вони не стосуються позивача, а тому в нього не виникло жодних зобов'язань по таких документах, в тому числі й щодо оплати сум, що в них зазначені та сплати податків із таких сум. Вказаними документами, як і будь-якими іншими не спростовано купівлю позивачем товару у компанії Lily Corporation L.P. за ціною 11760,00 доларів США.

Крім того, вказані документи долучені відповідачем в копіях та на іноземній мові. Відповідачем не було надано на розгляд суду належно завірених копій таких документів та належно здійсненого перекладу на українську мову, а саме перекладу із зазначенням особи яка здійснила переклад та підтвердження наявності в неї спеціальних знань для здійснення перекладу.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки відсутнє мотивоване рішення відповідача про коригування митної вартості товару у сумі 19 600,00 Євро із зазначенням усіх передбачених ст. 55 МК України вимог.

Крім того, у матеріалах справи наявна постанова Галицького районного суду м. Львова від 18 серпня 2014 року у справі №461/7467/14-а, якою скасовано постанову про порушення митних правил №1311/20900/14 від 20 червня 2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТзОВ В«СМС ПродуктВ» ОСОБА_4

Вказана постанова суду ґрунтується на тому, що ОСОБА_4 не здійснював декларування товару, а тому не повинен нести жодної відповідальності, тобто не встановлює жодних висновків щодо даних правовідносин.

Проте, судом першої інстанції було вірно враховано дану постанову суду, оскільки нею скасовано постанову у справі про порушення митних правил органу доходів і зборів, на яку містяться посилання в акті перевірки.

Таким чином, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення ГУ Міндоходів у Львівській області від 27 серпня 2014 року №0000062209/36249002 та №0000072209/36249002 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2014 р. по справі № 813/6937/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді Н.В. Ільчишин

ОСОБА_3

Ухвала складена в повному обсязі 14.07.2015 року.