Рішення

від 14.07.2015 по справі 174/91/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5365/15 Справа № 174/91/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді - Ремеза В.А.

суддів - Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Видюкової Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вільногірської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 4 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання наказу недійсним, стягнення додаткової заробітної плати та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Вільногірської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 4 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання наказу недійсним, стягнення додаткової заробітної плати та моральної шкоди, посилаючись на те, що вона з 13.09.1993р. по 29.12.2014р. працювала вчителем начальних класів у Вільногірській загальноосвітній школі І- III ступенів № 4 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.

22.12.2014р. директор школи ОСОБА_3, оголосила, що усім вчителям будуть виплачені премії за підсумки праці у 2014р. з фонду економії заробітної плати, відповідно до нарахованих кожному балів за працю. Їй було нараховано 15,5 балів, що у грошовому розмірі відповідало премії у розмірі приблизно 2 400грн.

Однак у відомості премійованих працівників її не було включено, і вона звернулася до заступника директора відповідача ОСОБА_4, з питанням, чому їй не була нарахована премія, яка повідомила їй, що вона була позбавлена премії внаслідок того, що у вересні 2014р. вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Після цього у секретаря директора школи вона отримала бланк наказу від 22.09.2014р. № 263-к «Про накладення стягнення», відповідно до якого їй була оголошена догана за порушення правил внутрішнього розпорядку під час проведення Дня здоров'я 19.09.2014р.

Позивач посилаючись на те, що наказ від 22.09.2014р. № 263-к «Про накладення стягнення» винесено з порушенням законодавства України, просила визнати недійсним наказ по Вільногірській загальноосвітній школі І-III ступенів № 4 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 22.09.2014р. № 263-к «Про накладення стягнення»; зобов'язати Вільногірську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 4 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області нарахувати та виплатити їй премію за результатами праці за 2014р.; і в рахунок завданої моральної шкоди стягнути з відповідача 3 000грн.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 27.03.2015р. в задоволенні позову ОСОБА_2 до Вільногірської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 4 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання наказу недійсним, стягнення додаткової заробітної плати та моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини, які суд вважав встановленими, насправді є недоведеними відповідачем.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням по справі нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання наказу недійсним, стягнення додаткової зарплати та моральної шкоди, суд першої інстанції послався на те, що позивач пропустила строк позовної давності і не подавала заяву про поновлення пропущеного строку, а також у зв'язку з тим що позивач не визначилась з предметом спору, оскільки оскаржуваний наказ було видано 24.09.2014р., а не 22.09.2014р., як зазначала в позовній заяві позивач по справі, і крім того позивач не довела свої вимоги в частині зобов'язання відповідача сплатити премію та в частині стягнення коштів для відшкодування моральної шкоди.

Однак такий висновок не відповідає обставинам справи.

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 13.09.1993р. по 29.12.2014р. працювала вчителем начальних класів у Вільногірській загальноосвітній школі І- III ступенів № 4 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.

Наказом № 263-к від 24.09.2014р. по Вільногірській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 4 «Про накладення стягнення» ОСОБА_2 було оголошено догану за порушення правил внутрішнього розпорядку під час проведення Дня здоров'я 19.09.2014 р., а саме: «відсутній запис у класному журналі про проведення бесід з безпеки життєдіяльності учнів відповідно до наказу по школі від 15.09.2014 р. №91; організація перевезення учнів класу за межі міста до місця проведення заходів Дня здоров'я маршрутним таксі без повідомлення адміністрації школи та оформлення відповідних документів на перевезення групи учнів громадським транспортом замість пішохідного переходу; відсутня заявка до шкільної їдальні на видачу сухого пайка учням, присутнім 19.09.2014 р. на проведення Дня здоров'я.».

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до положень ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Таким чином частиною першою статті 149 КЗпП України передбачено, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни роботодавцем вимагається письмове пояснення. Це є доконечною процедурою.

Проте матеріалами справи встановлено, що у ОСОБА_2 не вимагали надати письмових пояснень за порушення правил внутрішнього розпорядку під час проведення Дня здоров'я 19.09.2014р.

Крім того ст. 149 КЗпП України визначено, що догана оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку, оскільки якщо працівника не повідомляли під розписку про оголошення йому догани, то в нього будуть підстави вважати, що до нього таке дисциплінарне стягнення не застосовувалось.

Разом з тим матеріали справи не містять допустимих доказів про те, що ОСОБА_2 було повідомлено у передбаченому законом порядку про оголошення їх наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Встановлені колегією суддів порушення порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності свідчать про порушення відповідачем положень ст. 149 КЗпП України при оголошенні позивачу згідно наказу №263-к від 24.09.2014р. догани, а тому зазначений наказ слід визнати незаконним.

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином тримісячний строк починає рахуватись з дня ознайомлення працівника з наказом про оголошення догани, незалежно від дня видання цього наказу.

Оскільки позивач дізналась про наказ про оголошення їй догани 22.12.2014р., а тому тримісячний строк почав рахуватись саме з вказаної дати, і враховуючи, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про захист порушеного права 03.02.2015р., а тому відсутні підстави вважати, що вона пропустила строк для звернення до суду з вимогами про скасування незаконного наказу.

Згідно протоколу засідання адміністрації школи щодо преміювання працівників від 12.12.2014р. ОСОБА_2 була позбавлена премії за результатами роботи у 1 півріччі 2014-2015 навчального року у зв'язку з оголошеною доганою на підставі наказу №263-к від 24.09.2014р., однак зазначений наказ судом визнано незаконним і матеріали справи не містять інших підстав для позбавлення позивача премії на підставі Положення Вільногірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про преміювання працівників, яке було затверджено наказом №282-к від 10.12.2012р., а тому підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити премію за результатами роботи у 1 півріччі 2014-2015 навчального року з наступного розрахунку.

Згідно наданих представником відповідача письмових пояснень на вимогу апеляційного суду, стартовий бал для нарахування премії за підсумками 1 семестру 2014-2015 навчального року складав 500грн., а кожен наступний бал складав 102 грн.

Як встановлено в судовому засіданні позивачу було нараховано 15,5 балів, а тому відповідно сума невиплаченої премії складає 500 + 102*14,5 = 1 979грн., і вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином колегія суддів вважає, що винесенням незаконного наказу про оголошення позивачу догани, та невиплатою позивачу премії, відповідач порушив трудові права позивача, чим спричинив моральну шкоду, яка виразилась у втраті нормальних життєвих зв'язків, душевних страждань, що змусило позивачку прикладати додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи принцип розумності, достатності та справедливості колегія суддів вважає за можливе стягнути на користь позивача з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 200грн.

Оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення не були враховані наведені обставини та норми права, а тому рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, та визнання наказу №263-к від 24.09.2014р. про накладення стягнення незаконним, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 премію за результатами роботи у 1 півріччі 2014-2015 навчального року в сумі 1 979грн., та стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 200грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів відповідно до ст. 88 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави у зв'язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_2 судового збору в сумі 243,60грн.

Керуючись ст.ст. 303,304,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати наказ по Вільногірській загальноосвітній школі І-III ступенів № 4 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, від 24.09.2014 року № 263-к «Про накладення стягнення» незаконним.

Зобов'язати Вільногірську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 4 Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 33340119 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ІПН № НОМЕР_1) премію за результатами роботи у 1 півріччі 2014-2015 навчального року в сумі 1 979грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 200грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Вільногірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 33340119 на користь держави судовий збір в сумі 243грн. 60коп.

Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: