Постанова

від 03.03.2009 по справі 16131/08/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м

   Харківський окружний адміністративний

суд   61004 

м. Харків  вул. Мар'їнська,

18-Б-3   

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

 Харків 

 03.03.2009

р.                                                                                

№ 2-а- 16131/08/2070 

Харківський окружний

адміністративний суд  у складі

головуючого судді   Перцової Т.С.   при секретарі судового засідання  Ульященко Л.М. 

за участю представників сторін :

позивача -ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому  засіданні адміністративну справу за позовом

 ТОВ "Злата"  

до

 ДПІ у Дзержинському р-ні  

про

скасування податкових

повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В

И В:

Позивач, Товариство з обмеженою

відповідальністю «Торговий Дім «Злата» звернулося до Харківського окружного

адміністративного суду з адміністративним позовом до , в якому з урахуванням

доповнених позовних вимог, просить суд визнати нечинними та скасувати податкові

повідомлення-рішення від 27 лютого 2008 року № 0000752305/0, від 12 травня 2008

року № 0000752305/1, від 28 липня 2008 року № 0000752305/2 та від 02 жовтня

2008 року № 0000752305/3.

          В судовому засіданні представник

позивача підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх

задовольнити. Свої вимоги обґрунтовує з посиланням на положення Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/92-ВР від 28 грудня 1994 року,

Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №

996-ХІV від 16 липня 1999 року, Закону України «Про державну податкову службу

України» № 509-ХІІ від 04 грудня 1990 року. Представник позивача стверджує, що

ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова неправомірно та безпідставно здійснила

донарахування по податку на прибуток підприємства, яке знайшло своє відображення

в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, в загальному розмірі 226

825,2 грн., у т.ч. за основним платежем - 173 738,0 грн. та за штрафними

(фінансовими) санкціями - 53 087,2 грн.. При цьому представник позивача

зазначає, що вищенаведені податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем

на підставі акту від 12 серпня 2008 року № 8789/2305/33609357 про результати

виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий

дім «Злата» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого

законодавства за період з 29.07.05 по 30.09.07 року висновками якого

встановлено, що позивачем у перевіреному періоді до складу валових витрат

віднесені суми, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та

іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена

правилами ведення податкового обліку. Позивач в своїй позовній заяві та

представник позивача в судовому засіданні наполягав на тому, що у позивача були

наявні та надані ним на перевірку відповідачеві в повному обсязі документи, що

повністю підтверджують заявлені в податкових деклараціях суми валових витрат, а

саме : акти приймання-передачі за договорами про надання послуг, податкові

накладні, рахунки. Також відмічає, що про наявність у позивача на час

проведення перевірки та надання на перевірку відповідачеві вказаних документів

свідчить сам акт перевірки від 12 лютого 2008 року. Представник позивача в

судовому засідання зазначає, що позивачем спірні суми валових витрат були до

того ж належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку, що

також було перевірено відповідачем при проведенні перевірки. Підсумовуючи

викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

          Відповідач, Державна податкова

інспекція в Дзержинському районі м. Харкова в своїх запереченнях на позов та її

представник у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечують

та просять суд відмовити в їх задоволенні. Свої заперечення обґрунтовують з

посиланням на пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» від 28 12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями.

Стверджують, що позивачем в порушення даної норми віднесено до складу валових

витрат суми витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які не підтверджені

відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими документами, обов'язковість

ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також представник відповідача зазначає, що позивач не потребує в отриманні

послуг за договорами про надання послуг, тому вони не є такими, що

використовуються позивачем в господарській діяльності. В обґрунтування своїх

заперечень відповідач в письмових запереченнях та представник відповідача в

судовому засіданні зазначає, що позивачем були укладені договори

купівлі-продажу продуктів попередньо сплаченого сервісу (стартові пакети,

ваучери поповнення рахунку) з ПП «Техно.ком», ТОВ «Еліт ТД», ТОВ «ВКФ-АРМІТ» та

ТОВ «Техенергоресурс», згідно яких ТОВ «ТД «Злата» виступає продавцем вказаного

товару. В цей же час між ТОВ «ТД «Злата» та ПП «Техно.ком», ТОВ «Еліт ТД», ТОВ

«ВКФ-АРМІТ», ТОВ «Техенергоресурс» укладені та діють також і Договори про

надання послуг, за якими виконавець (ПП «Техно.ком», ТОВ «Еліт ТД», ТОВ

«ВКФ-АРМІТ» та ТОВ «Техенергоресурс») надають Замовнику (ТОВ «ТД Злата»)

послуги по популяризації та просуванню товару. Пояснили суду, що товаром згідно

Договору про надання послуг вважаються стартові пакети та картки поповнення

рахунку, що надають Абоненту право на тимчасове користування послугами

стільникового мобільного зв'язку. Представник відповідача зазначає, що ТОВ «ТД

«Злата» з покупцями заключає договори купівлі-продажу товару та договори про

надання послуг при виконанні яких у відношенні одного і того ж товару

здійснюється продаж. Тобто, договори про надання послуг передбачають продаж

товару, який вже був проданий за договорами купівлі-продажу. Також представник

відповідача в судовому засіданні та в своїх в письмових запереченнях вказує, що

в порушення п.п 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» позивачем за результатами виконання договорів про надання послуг

були складені акти приймання-передачі за договорами про надання послуг, які не

відповідають вимогам вищевказаної статті, т.я. містять лише назву послуг, обсяг

та вартість товару (складається із сум і обсягу товару, який реалізується по

договорам купівлі-продажу), проте самих виконаних видів послуг не вказано, яка

саме робота здійснена. З урахуванням викладеного, представник відповідача

зазначає, що на підприємстві відсутні бухгалтерські документи, які

підтверджують виконання послуг по популяризації та просуванню товару та в

зв'язку з цим просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, як

безпідставних та таких що не підлягають задоволенню.

          Суд, вислухавши представників сторін,

дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

          Згідно Свідоцтва про державну

реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий

дім Злата» зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 29 липня

2005 року.

          Матеріалами справи підтверджено, що в

період з 29.12.2007 - по 06.02.2007 року фахівцями Державної податкової

інспекції Дзержинського району м. Харкова (відповідача) була проведена виїзна

планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Злата»

з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за

період з 29.07.2005 по 30.09.2007 року, за результатами якої був складений акт

від 12 лютого 2008 року № 878/2305/33609357, висновки якого слугували підставою

для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Розділом 4 акту перевірки

«Висновки» встановлено, що в порушення п.п 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» позивачем віднесено до складу валових

витрат підприємства суми витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які не

підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими документами,

обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення

податкового обліку на загальну суму 694 952,0 грн., що призвело до заниження

податку на прибуток на загальну суму - 173 738,0 грн., а саме: в 4 кварталі

2006 року - 60 804,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі

15 201,0 грн.; в 1 кварталі 2007 року - 165 029,0 грн., що призвело до

заниження податку на прибуток в сумі 41258,0 грн.; в 2 кварталі 2007 року -

221112,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 96 536,0

грн.; в 3 кварталі 2007 року - 248 005,0 грн., що призвело до заниження податку

на прибуток в сумі 158537,0 грн.

          Позивач, не погодившись із висновками

акту перевірки, в порядку, передбаченому абз.1 п.4.4. Порядку оформлення

результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок

з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства,

затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10 серпня 2005 року, надав

відповідачеві письмові заперечення, які зареєстровані відповідачем як вхідний

документ 15 лютого 2008 року.

          За результатами розгляду заперечень до акту

відповідачем була надана позивачеві відповідь від 20 лютого 2008 року №

2500/10/23-524,  якою підтверджена та

залишена в силі позиція податкової інспекції щодо висновків акту перевірки.

          На підставі вищевказаних висновків

акту перевірки від 12 лютого 2008 року та з урахуванням розгляду заперечень на

акт перевірки 27 лютого 2008 року було винесене податкове повідомлення-рішення

№ 0000752305/0, яким ТОВ «ТД Злата» визначено податкове зобов'язання з податку

на прибуток підприємства в розмірі 226 825,2 грн., в тому числі основного

платежу - 173 738,0 грн. та штрафних санкцій - 53 087,2 грн.

          Не погодившись з нарахованим

податковим зобов'язанням, позивач, скориставшись правом, наданим пп..5.2.2 п.5.2

ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників

податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ВР від 21

грудня 2000 року, надав апеляційну скаргу від 11 березня 2008 року до Державної

податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова. За результатами

розгляду даної скарги, відповідачем було винесено рішення  від 07 травня 2008 року № 6028/10/25-007,

яким апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване рішення

- без змін. Після чого було прийнято 

податкове повідомлення-рішення № 0000752305/1 від 12.05.2008 року на

таку ж саме суму податкового зобов'язання, що із дріб'ю 0.

          Позивач продовжуючи процедуру

адміністративного оскарження нарахованого податкового зобов'язання надав апеляційну

скаргу до Державної податкової адміністрації Харківської області. Рішенням

Державної податкової адміністрації Харківської області від 14 липня 2008 року №

2660/10/25-103 за результатами розгляду повторної скарги підтримано висновки

ДПІ Дзержинського району м. Харкова та залишено апеляційну скаргу позивача без

задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін. На

підставі прийнятого рішення 28 липня 2008 року ДПІ у Дзержинського району

м.Харкова було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000752305/2, на таку

ж саме суму податкового зобов'язання, що із дріб'ю 0 та 1.

          В подальшому позивачем були оскаржені

винесені податкові повідомлення-рішення 

до Державної податкової адміністрації України також шляхом надання

апеляційної скарги, однак Державна податкова адміністрація України підтримала

здійснені нарахування, що відобразилось винесенням рішення від 24 вересня 2008

року № 9181/6/25-0115 про результати розгляду скарги, яким залишено апеляційну

скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення -

без змін. За результатами винесених рішень відповідачем було складене податкове

повідомлення-рішення від 02 жовтня 2008 року № 0000752305/3, на таку ж саме

суму податкового зобов'язання, що із дріб'ю 0, 1 та 2.

          Як вбачається з акту перевірки,

підтверджено поясненнями, наданими під час розгляду справи в судовому

засіданні, та наданими до матеріалів справи письмовими доказами, позивачем в

перевіреному періоді були укладені та діяли такі договори: договір про надання

послуг №1 від 01 грудня 2006 року із ПП «ТЕХНО.КОМ», договір про надання послуг

№2 від 01 березня 2007 року із ТОВ «ЕЛІТ.ТД» та договір про надання послуг № 3

від 30 серпня 2007 року із ТОВ «ВКФ-АРМІТ». За умовами вказаних договорів Виконавець

(ПП «ТЕХНО.КОМ», ТОВ «ЕЛІТ.ТД» та ТОВ «ВКФ-АРМІТ») зобов'язується надавати

послуги по популяризації та просуванню Товару Замовника (ТОВ «ТД Злата»), в

порядку, визначеному цим Договором.

          Послугами, згідно цих Договорів

вважаються: пошук каналів збуту для реалізації Товару; надання існуючим та

потенційним абонентам оператора повної інформації щодо товару, в тому числі про

правила та умови використання Товару, строк придатності Товару, тарифи на

послуги мобільного зв'язку телекомунікаційної мережі оператору, зону покриття,

акції, що проводяться оператором; популяризація торговельних марок, сприяння

позитивному іміджеві операторів перед існуючими та потенційними абонентами;

сприяння реалізації маркетингової стратегії операторів у торгових приміщеннях;

забезпечення рівних умов з конкурентами операторів при розміщенні товару,

інформаційних матеріалів операторів; підтримання в торгових приміщеннях

достатнього асортименту товару, а саме стартових пакетів, карток поповнення

рахунку; забезпечення дотримання цінової політики оператора при реалізації

товару, що полягає у наступному: продаж карток за номінальною ціною (ціна

зазначена на картках) та продаж стартових пакетів установленою оператором за

роздрібною ціною.

Згідно п.4.1. Договору про надання

послуг підтвердженням прийняття Замовником (позивачем) наданих послуг є

підписання Акту приймання-передачі послуг у порядку, передбаченому цим розділом

Договору. Вартість послуг розраховується відповідно до цін на Товар, за якими

Виконавець придбав такий товар у замовника. При цьому розмір оплати за послуги

виконавця розраховується відповідно до даних, що містяться в наданих актах

приймання-передачі наданих послуг - мається на увазі кількість проданого товару

за договорами купівлі-продажу.

Відповідач вказує, що складені

сторонами за результатами виконання договорів про надання послуг акти

приймання-передачі, містять вади, а саме містять лише назву послуг, обсяг та

вартість товару (складається із сум переліку товару, який фактично реалізовано

підприємством згідно договорів купівлі-продажу), % винагороди за послуги, проте

самих виконаних видів послуг не вказано, тому не можуть вважатися належним

первинним документом та не можуть бути підставою віднесення вказаних в них сум

до валових витрат.

Також наполягає на тому, що позивач

не потребує в отриманні послуг за договорами про надання послуг, тому вони не є

такими, що використовуються позивачем в господарській діяльності.

Суд виходячи з фактичних обставин у

справі та враховуючи норми права, які необхідно застосувати до спірних

правовідносин не може погодитись з такими висновками відповідача, з огляду на

наступне.

Статтею 1 Закону України "Про

бухгалтерський облік  та фінансову

звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який

містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону

України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні",

підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні

документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, законодавцем визначено, що

первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є

акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким

документом в даному випадку є Акти здачі-прийому виконаних робіт, які містять

всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про

бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема в

спростування твердження податкової інспекції, акти приймання-передачі до договорів

про надання послуг містять зміст та обсяг здійсненої операції «Послуги по

популяризації та просуванню товару Замовника». Вказаний акт підписано особами,

що брали участь при його складанні і дають змогу їх ідентифікувати. 

Обсягом господарської операції в

даному випадку є вартість виконаних робіт.

Вартість виконаних послуг,

визначена та підтверджуються Актами здачі-прийому виконаних послуг, які

повністю узгоджуються з вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України

"Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати

повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими

документами, обов'язковість ведення 

та  зберігання яких передбачена

правилами ведення податкового обліку.  

Відповідачем не надані суду докази того,

що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст та обсяг

господарської операції. А також не надано доказів, які підтверджують та

встановлюють спеціальні вимоги по обов'язковому складанню та наявності вказаних

вище документів. 

Суд вважає за необхідне зазначити,

що згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати

від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не

передбачених законом.

Враховуючи викладене, обов'язкова

наявність інших документів, окрім тих, які засвідчують факти здійснення

господарських операцій, чинним законодавством не передбачена. А тому посилання

контролюючого органу на не надання  ТОВ

«ТД Злата» до перевірки актів виконаних робіт, які б давали розуміння про зміст

виконаних робіт, відповідальних за здійснення господарської операції і за

правильність її оформлення є неправомірним.

Крім вищевикладеного, придбання

позивачем спірних послуг підтверджується податковими та видатковими накладними,

копіями платіжних доручень, копіями оборотно-сальдових відомостей,

журналів-ордерів і відомостей по рахунках 361, 631 та 311 за спірний період.

Суд зауважує, що відповідно до п.3

акту перевірки фінансова, податкова, статистична та інші види звітності

базуються на даних бухгалтерської звітності.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону

№283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума

будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній

формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які

придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого

використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат

включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного

періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем

продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання

електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених

пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

Так, положеннями п.5.3. - 5.7.

зазначеного вище Закону передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо

включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до

складу валових витрат вартості автотранспортних послуг в даних пунктах Закону

законодавцем не встановлено.

В пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про

оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що не підлягають віднесенню до

складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем

товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні,

пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових

витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими,

платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких

передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як випливає з тексту акту

перевірки, всі документи, що фіксують правовідносини контрагентів в рамках

вказаної операції, в ході перевірки були надані податковим інспекторам. У тому

числі були надані акти виконаних робіт, які законодавцем віднесені саме до

таких документів та повністю відповідають критеріям «первинних документів».

З матеріалів справи вбачається, що

усі спірні суми витрат на придбання послуг згідно умов вищенаведених договорів

(пошук каналів збуту для реалізації товару, надання існуючим та потенційним

абонентам оператора повної інформації щодо товару, в тому числі про правила та

умови використання Товару, строк придатності Товару, тарифи на послуги мобільного

зв'язку телекомунікаційної мережі оператору, зону покриття, акції, що

проводяться оператором; популяризація торговельних марок, сприяння позитивному

іміджеві операторів перед існуючими та потенційними абонентами; сприяння

реалізації маркетингової стратегії операторів у торгових приміщеннях;

забезпечення рівних умов з конкурентами операторів при розміщенні товару,

інформаційних матеріалів операторів; підтримання в торгових приміщеннях

достатнього асортименту товару, а саме стартових пакетів, карток поповнення

рахунку; забезпечення дотримання цінової політики оператора при реалізації

товару, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними

розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського

обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право

включити до складу валових витрат. Видаткові та податкові накладні, акти

виконаних робіт, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат

витрати з придбання вищевказаних послуг повністю відповідають вимогам, які

передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні».

Суд зазначає, що Законом України

"Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності

доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат

саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем

продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі

витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією,

веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На

це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку

підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення

витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у

цьому Законі, не дозволяється.

Слід відмітити, що відповідач не

заперечує придбання послуг, але вважає, що позивач не потребує в отриманні

послуг за договорами про надання послуг, тому вони не є такими, що

використовуються позивачем в господарській діяльності.

Виходячи зі змісту п.1.32. Закону

України „Про оподаткування прибутку підприємств” "господарська діяльність

- будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій,

матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої

особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під

безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої

постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а

також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені

та на користь першої особи.

Витрати на оплату послуг за

вказаними договорами ТОВ «ТД Злата» віднесло до складу валових витрат,

керуючись нормою пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток, який  дозволяє платникам податків включати у валові

витрати суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) впродовж звітного

періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем

продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з врахуванням обмежень,

встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Нормативно встановлено, що лише у

разі, коли у пунктах 5.3 - 5.8 вказаного вище Закону містяться певні обмеження

або пряма заборона відносно включення певних витрат до складу валових витрат,

таке включення можна вважати неправомірним.

У пунктах 5.3 - 5.8 вищезгаданого

Закону не вказано про неможливість віднесення до складу валових витрат витрати

підприємства по просуванню та популяризації товару, переданого підприємством.

Також виходячи з пояснень, наданих

представником позивача, вбачається, що доцільність отримання ТОВ „ТД Злата”

таких послуг від виконавців за договорами про надання послуг полягає у

розширенні кола покупців товару, забезпеченні дотримання цінової політики при

реалізації товару, надання повної та належної інформації про товар його

покупцям тощо.

Суд не може також погодитись із

висновками відповідача що за договорами про надання послуг здійснюється

передача товару  (стартових пактів,

карток поповнення рахунку), який вже був переданий за договорами

купівлі-продажу.

Суд зазначає, що укладені позивачем

договори про надання послуг взагалі не передбачають передачі товару, т.я.

згідно п.1.1 Договорів про надання послуг зазначається, що у порядку та на

умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надавати саме

послуги по популяризації та просуванню Товару замовника в порядку, визначеному

цим договором. В цьому твердженні, на думку суду, позиція відповідача безпідставна.

Вищенаведене свідчить про те, що

витрати по придбанню ТОВ «ТД Злата» послуг по популяризації та просуванню,

зокрема у спірний період, пов'язані із господарською діяльністю позивача,

оскільки ці послуги, придбані ним на підставі дійсних договорів, укладених у

відповідності до норм чинного законодавства підтверджені належним чином

оформленими документами.

Відтак, суд погоджується з

твердженням позивача про те, що ТОВ «ТД Злата» 

правомірно включило до складу валових витрат витрати по придбанню послуг

по популяризації та просуванню на загальну суму 694952 грн.

Суд відмічає, що відповідно до ч. 2

ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних

справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта 

владних  повноважень  обов'язок 

щодо доказування правомірності 

свого  рішення,  дії 

чи  бездіяльності

покладається    на   відповідача, якщо   він  

заперечує   проти

адміністративного позову.

Таким чином, особливістю

адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається

на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його

правомірні  дії.

Відповідач правомірність винесеного

податкового повідомлення - рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що

викладені у акті перевірки про пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про

оподаткування прибутку підприємств”, не підкріплені жодними доказами і носять

характер суб'єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку

про відсутність у відповідача підстав для донарахування ТОВ „ТД Злата” суми

податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по

податку на прибуток у загальному розмірі 226825,20 грн. згідно  податкового повідомлення-рішення ДПІ у

Дзержинському районі м. Харкова від 27 лютого 2008 року № 0000752305/0, а тому

останнє є протиправним і повинно бути визнано судом нечинним і таким, що

підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень

від 12.05.2008 року № 0000752305/1, від 28.07.2008 року № 0000752305/2 та від

02.10.2008 року № 0000752305/3, суд зазначає, що останні були винесені органом

податкової служби за результатами розгляду скарг позивача на ту ж саму суму

зобов'язань (визначення суми податкового зобов'язання), що були застосовані

податковим повідомленням-рішенням від 27 лютого 2008 року № 0000752305/0, що

суперечить приписам ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка не

передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення

оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення

нарахувань, у в зв'язку з чим підлягають визнанню судом недійсними та такими,

що підлягають скасуванню.

З урахуванням вищевикладених

обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають

задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як

безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним

обставинам справи. 

Відповідно до ст.94 КАС України,

враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом

владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого

державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст. 8 Конституції

України, ст.ст.4, 8, 17, 50, 94, 161-163, 167, 186 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Злата”

до  Державної податкової інспекції у

Дзержинському районі м.Харкова про визнання нечинними та скасування податкових

повідомлень рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинними та скасувати

податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському

районі м.Харкова від 27.02.2008 року № 0000752305/0, від 12.05.2008 року №

0000752305/1, від 28.07.2008 року № 0000752305/2 та від 02.10.2008 року №

0000752305/3.

Стягнути з Державного бюджету

України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Злата”, код

33609357 державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в

Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний

адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови

суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього

протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але

апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає

законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги

постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі

виготовлена та підписана 06.03.2009 року.

Суддя                                                                                     

Перцова Т.С.

З

оригіналом згідно.