Рішення

від 06.07.2015 по справі 910/13670/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015Справа №910/13670/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бакалдрін Україна» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «БРОТТБОЛ» Простягнення 37 230,59 грн. Суддя Спичак О.М.

Без виклику представників сторін:

від позивача: Ромашко О.В. - директор;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бакалдрін Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОТТБОЛ» про стягнення 37 230,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконані грошові зобов'язання за договором поставки №БУ-0000115 від 17.11.2014 року.

Ухвалою суду від 02.06.2015 року було порушено провадження у справі № 910/13670/15 та призначено її до розгляду на 19.06.2015 року.

Представником позивача 16.07.2015 року через канцелярію суду подано документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2015 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 19.06.2015 року розгляд справи відкладено на 06.07.2015 року.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 06.07.2015 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.07.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакалдрін Україна» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРОТТБОЛ» (відповідач, покупець) був укладений договір №БУ-0000115, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строку покупцеві сировину для виробництва хлібобулочних та кондитерських виробів в асортименті (товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, згідно з умовами цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.4 договору ціни на кожну окрему партію товару визначаються постачальником за попереднім погодженням з покупцем, до моменту поставки товару постачальником та вказуються у видаткових накладних.

Згідно з п. 2.2.4 договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що оплата партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу - покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 14 календарних днів, з дати передачі товару по видатковій накладній на відвантажену партію, якщо інше не зазначено у замовленні.

Цей договір укладений строком до 31.12.2014 року. У випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії цього договору, будь-яка сторона письмово не повідомить іншу сторону про свій намір припинити його дію, строк цього договору автоматично продовжується на додатковий однорічний термін. Така пролонгація не обмежена в терміні і може здійснюватись щорічно (п.9.1).

Відповідно до видаткової накладної №БУ-0003281 від 17.11.2014 року позивач поставив відповідачу товару на суму 32 728,44 грн.

Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково на суму 5 500,00 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку позивача за 12.01.2015 року.

Відповідно до прибуткової накладної від покупця (повернення) №БУ-0000001 від 06.02.2015 року відповідач повернув позивача товар на суму 2 938,98 грн.

Згідно, складеного між сторонами, акту звіряння взаємних розрахунків станом на 12.02.2015 року у відповідача наявна заборгованість за договором №БУ-0000115 від 17.11.2014 року у розмірі 24 289,46 грн.

В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24 289,46 грн. (32 728,44 грн. (вартість поставленого товару) - 5 500,00 грн. (вартість оплаченого відповідачем товару) - 2 938,98 грн. (вартість повернутого відповідачем товару).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №БУ-0000115 від 17.11.2014 року позивач поставив відповідачу товар на суму 32 728,44 грн., що підтверджується видатковою накладною №БУ-0003281 від 17.11.2014 року.

Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково на суму 5 500,00 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку позивача за 12.01.2015 року.

Відповідно до прибуткової накладної від покупця (повернення) №БУ-0000001 від 06.02.2015 року відповідач повернув позивача товар на суму 2 938,98 грн.

Згідно, складеного між сторонами, акту звіряння взаємних розрахунків станом на 12.02.2015 року у відповідача наявна заборгованість за договором №БУ-0000115 від 17.11.2014 року у розмірі 24 289,46 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором №БУ-0000115 від 17.11.2014 року становить 24 289,46 грн. (32 728,44 грн. (вартість поставленого товару) - 5 500,00 грн. (вартість оплаченого відповідачем товару) - 2 938,98 грн. (вартість повернутого відповідачем товару).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідачем під час розгляду справи не наведено жодних обставин, які б були підставою для перешкоджання виконувати грошові зобов'язання за договором, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 24 289,46 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 5.4 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача штрафну санкцію в сумі 12 269,48 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що при невиконанні або неналежному виконанні п. 3.3 договору, а також користування чужими грошовими коштами, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику договірну штрафну санкцію у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи положення ст. 549 ЦК України, передбачена п. 5.4 договору штрафна санкція є пенею, оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором №БУ-0000115 від 17.11.2014 року, адже всупереч умов наведеного договору у визначений договором строк не було здійснено у повному обсязі оплату за отриманий товар, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, а саме, в сумі 5 573,38 грн..

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар нарахував просить суд стягнути з відповідача 671,65 грн. десять відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 договору сторони погодили, що у разі невиконання грошових зобов'язань покупця перед постачальником покупець сплачує на користь постачальника 10 % річних від простроченої суми, за кожний день прострочення.

Здійснивши перерахунок десяти відсотків річних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, в сумі 617,65 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОТТБОЛ» (місцезнаходження : 02319, м. Київ, б-р. Перова, буд. 44, кв. 29, код ЄДРПОУ 38408967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалдрін Україна» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5, код ЄДРПОУ 35557018) 24 289 (двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн. 46 коп. - основного боргу, 5 573 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 38 коп. - пені, 671 (шістсот сімдесят одну) грн. 65 коп. - 10 % річних, 1 498 (одну тисячу чотириста дев'яносто вісім) грн. 41 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

13.07.2015 року.