Рішення

від 09.07.2015 по справі 910/15020/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.2015Справа №910/15020/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/15020/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «РИФ» , м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ,

про зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача - Білоцька В.П. (довіреність від 02.03.2015 № б/н);

відповідача - Бойко А.В. (довіреність від 09.06.2015 № 3-131100/11552).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «РИФ» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк) виконати умови договору на розрахунково-касове обслуговування від 18.08.2014 № 032-14/АНВ (далі - Договір) шляхом здійснення безготівкового переказу з поточного рахунку Товариства № 2600029302201 на користь отримувачів згідно таких платіжних доручень: від 11.03.2015 № 68 на суму 426,60 грн.; від 11.03.2015 № 69 на суму 2 619 грн.; від 17.03.2015 № 70 на суму 1 848,60 грн.; від 01.04.2015 № 74 на суму 34 400 грн.; від 06.04.2015 № 75 на суму 2 488,06 грн.; від 16.04.2015 № 76 на суму 162 710 грн.; від 16.04.2015 № 77 на суму 190 000 грн.; від 16.04.2015 № 78 на суму 170 000 грн.; від 21.04.2015 № 79 на суму 8 749,80 грн.; від 21.04.2015 № 80 на суму 3 154,32 грн.; від 21.04.2015 № 81 на суму 27 220 грн.; від 21.04.2015 № 82 на суму 59 617,81 грн.; від 28.04.2015 № 83 на суму 4 152,30 грн.; від 28.04.2015 № 84 на суму 260 000 грн.; від 28.04.2015 № 85 на суму 33 600 грн.; від 28.04.2015 № 86 на суму 37 200 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 30.06.2015.

26.06.2015 та 30.06.2015 позивача подав суду документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

26.06.2015 відповідач подав суду клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 розгляд справи було відкладено на 09.07.2015 у зв'язку з неявкою представників відповідача та задоволенням клопотання Банку про відкладення.

09.07.2015 Банк звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства про визнання недійсним Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 вказану зустрічну позовну заяву було повернуто Банку без розгляду, відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.2015 подав відзив на позовну заяву, в якому вказано таке:

- згідно з пунктом 3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки;

- таким чином, позовні вимоги, які полягають у зобов'язанні Банку виконати платіжні доручення, строк виконання яких закінчився, суперечать вимогам Інструкції;

- на теперішній час платіжні доручення, зазначені в позовній заяві, на виконанні у Банку не перебувають;

- виписка по рахунках, яка додається до позовної заяви, не видавалася Банком, не містить таких обов'язкових реквізитів документа як підпис уповноваженої особи та печатки або штампу Банку, та не може бути належним доказом наявності або відсутності того чи іншого факту;

- в порядку розгляду даного спору позивачем не було надано копій платіжних доручень про перерахування грошових коштів;

- позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення судового розгляду, проте обґрунтованого мотивування суду не надав.

Суд відхилив вказане клопотання, виходячи з такого.

Відповідно до статті 4 2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі статтею 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Господарським судом міста Києва розгляд даної справи вже відкладався за клопотанням відповідача; Банк мав достатньо часу для подання всіх необхідних пояснень та документів.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Отже, відкладення судового розгляду є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

Представник позивача у судовому засіданні 09.07.2015 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У судовому засіданні 09.07.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2014 Банком і Товариством (клієнт) укладено Договір, за умовами якого:

- Банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 2600029302201, та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку згідно тарифів Банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку та на умовах, визначених Договором (пункт 1.1 Договору);

- Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами (пункт 2.1 Договору);

- списання Банком грошових коштів з рахунків здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 2.2 Договору);

- Банк зобов'язується вести комплексно-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду розрахунків чинним законодавством України та банківськими правилами (підпункт 3.3.2 пункту 3.3 Договору);

- Банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений внутрішніми документами Банка робочий час крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів (підпункт 3.3.3 пункту 3.3 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 5.1 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, і діє протягом невизначеного строку (пункт 8.1 Договору).

18.08.2014 сторонами було підписано договір № 001 обслуговування банківського рахунку системою FC BUSINESS, за умовами якого Банк підключає клієнта до системи FC BUSINESS для здійснення останнім дистанційного обслуговування своїх рахунків, відкритих у Банку, а також обміну технологічною та іншою інформацією між сторонами за допомогою усіх можливих засобів вказаної системи.

Частинами першою-третьою статті 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з частиною статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач направив Банку для виконання в електронній формі за системою дистанційного обслуговування банківського рахунку FC BUSINESS такі платіжні доручення: від 11.03.2015 № 68 на суму 426,60 грн.; від 11.03.2015 № 69 на суму 2 619 грн.; від 17.03.2015 № 70 на суму 1 848,60 грн.; від 01.04.2015 № 74 на суму 34 400 грн.; від 06.04.2015 № 75 на суму 2 488,06 грн.; від 16.04.2015 № 76 на суму 162 710 грн.; від 16.04.2015 № 77 на суму 190 000 грн.; від 16.04.2015 № 78 на суму 170 000 грн.; від 21.04.2015 № 79 на суму 8 749,80 грн.; від 21.04.2015 № 80 на суму 3 154,32 грн.; від 21.04.2015 № 81 на суму 27 220 грн.; від 21.04.2015 № 82 на суму 59 617,81 грн.; від 28.04.2015 № 83 на суму 4 152,30 грн.; від 28.04.2015 № 84 на суму 260 000 грн.; від 28.04.2015 № 85 на суму 33 600 грн.; від 28.04.2015 № 86 на суму 37 200 грн.

До матеріалів справи долучені вказані платіжні доручення в паперовому вигляді, на яких є дата отримання банком, що співпадає з датою самих платіжних доручень та заповнюється автоматично в системі FC BUSINESS.

Відповідач вказані платіжні доручення не виконав та грошові кошти на визначені позивачем рахунки не перерахував.

29.04.2015 позивач подав відповідачу вимогу від 28.04.2015 № 2804/14, в якій вимагав виконати платіжні доручення, подані в період з 11.03.2015 до 28.04.2015.

Вказана вимога отримана Банком 29.02.2015, що підтверджується відбиткою вхідного штемпелю відповідача та підписом уповноваженої особи.

Відповідач належним чином на вимогу не відреагував; письмову відповідь не надав; вказані платіжні доручення не виконав; грошові кошти на визначені позивачем рахунки не перерахував.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 1.30, 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача; розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктами 8.2, 8.3 статті 8 Закону передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

За приписами пункту 21.1 статті 21 та статті 22 Закону ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.

Відповідно до пунктів 22.4, 22.7, 22.9 статті 22 Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Статтею 30 Закону передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Згідно з пунктами 2.15, 2.16 Інструкції порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення, якщо клієнт не надав документи і відомості, що потрібні для з'ясування суті діяльності, фінансового стану, або умисно подав неправдиві відомості про себе. Банк повертає клієнту платіжне доручення без виконання і на зворотному боці платіжного доручення проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на статтю 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та на цей пункт), який засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку.

Пунктом 2.19 Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Позивач документально підтвердив невиконання відповідачем умов Договору та невиконання платіжних доручень.

Доводи відповідача про неможливість виконання платіжних доручень з посиланням на пункт 3.5 Інструкції є безпідставним, оскільки таке обмеження діє тоді, коли клієнт подає банку платіжне доручення після 30 днів з дня виписки даного доручення.

У нашому випадку, позивач подав доручення в день їх виписки, а останні без наявності поважних причин не були виконані відповідачем в порушення норм чинного законодавства України.

Також, безпідставними є доводи Банку про те, що позивач не подавав вказані доручення на виконання, і останні наразі у відповідача на виконанні не перебувають.

Відповідачем документально вказана обставина не підтверджена, натомість позивач подав суду докази того, що платіжні доручення були подані і у встановлений строк не виконані.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (далі - Постанова № 7) якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру, проте судовий збір сплачено за подання вимоги немайнового характеру у сумі - 1 218 грн.

Вимога про виконання платіжних доручень на загальну суму 998 186,49 грн. має майновий характер і підлягає сплаті за подання позовної вимоги саме майнового характеру, з огляду на таке.

Пунктом 2.2. пункту 2 Постанови № 7 визначено, що статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закону).

Позовні заяви немайнового характеру не підлягають вартісній оцінці, в зв'язку з чим. подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором, згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер отже, розпорядження позивачем належними йому коштами є майновою вимогою.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові від 25.03.2015 №3-24гс15 Верховного Суду України, рішення якого є обов'язковими для господарського суду в порядку статті 111 28 ГПК України.

Частиною першою статті 4 Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України від 28.12.2014 №80-VIIІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 01.01.2015 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 218 грн.

Позивачем не доплачено судовий збір у сумі 18 74,73 грн. (19 963,73 грн. (2% від 998 186,49 грн.) - 1 218 грн.), а тому вказана сума підлягає стягненню в доход державного бюджету України.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, , 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код: 09807856) виконати умови договору на розрахунково-касове обслуговування від 18.08.2014 № 032-14/АНВ шляхом здійснення безготівкового переказу з поточного рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «РИФ» (02002, м. Київ, вул. Флоренції, 10-А, кв. 145; поштова адреса: 02093, м. Київ, вул. Поліська, 12, а/с 33; ідентифікаційний код: 33542722) № 2600029302201 на користь отримувачів згідно таких платіжних доручень: від 11.03.2015 № 68 на суму 426,60 грн.; від 11.03.2015 № 69 на суму 2 619 грн.; від 17.03.2015 № 70 на суму 1 848,60 грн.; від 01.04.2015 № 74 на суму 34 400 грн.; від 06.04.2015 № 75 на суму 2 488,06 грн.; від 16.04.2015 № 76 на суму 162 710 грн.; від 16.04.2015 № 77 на суму 190 000 грн.; від 16.04.2015 № 78 на суму 170 000 грн.; від 21.04.2015 № 79 на суму 8 749,80 грн.; від 21.04.2015 № 80 на суму 3 154,32 грн.; від 21.04.2015 № 81 на суму 27 220 грн.; від 21.04.2015 № 82 на суму 59 617,81 грн.; від 28.04.2015 № 83 на суму 4 152,30 грн.; від 28.04.2015 № 84 на суму 260 000 грн.; від 28.04.2015 № 85 на суму 33 600 грн.; від 28.04.2015 № 86 на суму 37 200 грн.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код: 09807856) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «РИФ» (02002, м. Київ, вул. Флоренції, 10-А, кв. 145; поштова адреса: 02093, м. Київ, вул. Поліська, 12, а/с 33; ідентифікаційний код: 33542722) 19 963 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 73 коп. судового збору.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «РИФ» (02002, м. Київ, вул. Флоренції, 10-А, кв. 145; поштова адреса: 02093, м. Київ, вул. Поліська, 12, а/с 33; ідентифікаційний код: 33542722) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, в доход державного бюджету України 18 745 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 73 коп. недоплаченого судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 15.07.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук