Рішення

від 09.07.2015 по справі 915/999/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Справа № 915/999/15

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Толпєєв А.С., дов. №14 від 14.11.2014;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Українські ковбаси»,

57217, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Зоряна, 1-а,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-Н»,

54002, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 38-а, кв. 3,

про стягнення 10831 грн. 48 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство «Українські ковбаси» (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-Н» (далі - відповідач) грошових коштів у сумі 10831 грн. 48 коп., з яких: 6000 грн. - сума попередньої оплати за договором про надання консультаційних послуг №7/2 від 11.05.2012; 4293 грн. 95 коп. - втрати від інфляції; 537 грн. 53 коп. - 3% річних, а також про відшкодування судових витрат.

Ухвалою від 17.06.2015 господарський суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні та витребував у сторін низку документів.

На виконання вимог ухвали від 17.06.2015 позивач надав суду всі витребувані матеріали.

Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені у встановленому ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) порядку. Згідно з абзацом третім підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на повернення "Укрпоштою" ухвали від 17.06.2015, що направлялась на юридичну адресу відповідача, з відміткою «за закінченням строку зберігання», суд вважає, що про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК спір розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову. Висновок суду ґрунтується на такому:

11.05.2012 між сторонами укладено договір надання консультаційних послуг №7/2 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачу консультаційно-інформаційні послуги зі складання бізнес-плану для реалізації експортних поставок зерна, а позивач - оплатити послуги відповідно до виставленого рахунку. Пунктом 3.1 Договору сторони визначили вартість послуг - 12236 грн., 50% від якої позивач повинен сплатити в якості авансу. Відповідач зобов'язався виконати роботу не пізніше, ніж через місяць після надходження авансового платежу і надання усіх необхідних даних (п. 2.3 Договору).

Згідно з п. 5.2 Договору у разі неналежного виконання зобов'язань сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства.

На виконання умов Договору позивач сплатив виставлений відповідачем рахунок №17/5 від 11.05.2012 і передав фінансово-технічну документацію на 10 аркушах, що підтверджено видатковим касовим ордером від 18.05.2012 №29 на суму 6000 грн. та актом від 18.05.2012, підписаним сторонами.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний виконати роботу не пізніше 19.06.2012, однак дотепер цього не зробив, чим змусив позивача звернутися до неуправненої сторони спочатку з претензією №84 від 14.09.2012, а потім і з позовом №25 від 12.06.2015. Претензію відповідач залишив без реагування ,кошти не повернув. З моменту пред'явлення претензії про повернення 6000 грн. - суми попередньої оплати, - зобов'язання відповідача стало грошовим.

Невиконанням своїх договірних зобов'язань відповідач порушив право позивача, умови Договору та вимоги ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), згідно з якими одностороння відмова від зобов'язання не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з вищенаведеного , позивач цілком правомірно вимагає стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних у сумі 4293 грн. 95 коп. та 537 грн. 53 коп. відповідно. Розрахунки вказаних сум містяться в матеріалах справи і є правильними.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що позов відповідачем не спростований суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено у розмірі - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10831 грн. 48 коп. За таких обставин сума судового збору повинна становити 1827 грн. Оскільки позивач платіжним дорученням №26 від 19.05.2015 сплатив судовий збір у розмірі 2338 грн. 91 коп., суд повертає йому зайво сплачений судовий збір у розмірі 511 грн. 91 коп.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-Н» (54002, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 38-а, кв. 3, ідентифікаційний код 35513227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Українські ковбаси» (57217, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Зоряна, 1-а, ідентифікаційний код 20895178) грошові кошти у сумі: 6000 (шість тисяч) грн. - сума попередньої оплати; 4293 (чотири тисячі двісті дев'яносто три) грн. 95 коп. - втрати від інфляції; 537 (п'ятсот тридцять сім) грн. 53 коп. - 3% річних; 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. - судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.

Повне рішення складено та підписано 14 липня 2015 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька