Рішення

від 14.07.2015 по справі 920/774/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.2015 Справа № 920/774/15

за позовом:          виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс”, м. Кролевець, Сумська область,

до відповідача:           товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Технологія”, м. Суми,

про стягнення 22 982 грн. 16 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача – не з'явився;

Від відповідача – не з'явився;

При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.,

У судовому засіданні 25.06.2015року судом оголошено перерву до 14.07.2015року об 11 год. 20 хв.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 24 740 грн. 00 коп., у тому числі 12 710 грн. 36 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору № 162 від 13.01.2014року, 3773 грн. 06 коп. пені, 1271 грн. 04 коп. штрафу, 6797 грн. 50 коп. інфляційних збитків, 188 грн. 04 коп. 3% річних.

Позивач подав заяву № 17 від 23.06.2015 року, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 22 982 грн. 16 коп., з яких: 12 710 грн. 36 коп. основного боргу за поставлений товар відповідно до договору № 162 від 13.01.2014року, 1 586 грн. 88 коп. пені, 1 271 грн. 04 коп. штрафу, 7 225 грн. 84 коп. інфляційних збитків, 188 грн. 04 коп. 3 % річних, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Позивач подав клопотання № 19 від 03.07.2015року, в якому просить суд провести розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 162 від 13.01.2014року, позивач зобов'язується передавати у власність відповідача (поставляти) товар, в строки та на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язується у термін та на умовах передбачених договором приймати такий товар, оплачувати його вартість, повертати тару.

Пунктом 3.1. договору визначено, що кількість та асортимент кожної партії товару визначається згідно заявки відповідача та зазначається у товаросупровідних документах на таку партію товару. За відсутності документально оформленого замовлення підтвердженням факту узгодження умов доставки, кількості та асортименту партії товару, є підписана сторонами видаткова накладна.

Оплата кожної партії товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування 100 % її вартості на розрахунковий рахунок позивача, або шляхом внесення готівки в касу позивача. Відстрочка оплату за кожну окрему партію товару становить 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару, але в будь-якому разі до наступної поставки товару (п. 4.1., 4.2. договору).

Матеріалами справи, зокрема, видатковою накладною № SU-0021559 від 25.06.2014року підтверджується факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім товару на загальну суму 15 615 грн. 36 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив товар своєчасно та у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 12 710 грн. 36 коп.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 15 615 грн. 36 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не подано доказів сплати заборгованості у повному обсязі чи обґрунтованих заперечень проти позову, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 12 710 грн. 36 коп. заборгованості за товар.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.п. 6.1., 6.4. договору, за кожен день прострочення оплати товару відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня. За порушення терміну розрахунків за отриману продукцію відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від не перерахованої суми.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату товару відповідачеві нараховано пеню в сумі 1586 грн. 88 коп. за період з 03.07.2014року по 29.12.2014року, виходячи з суми основного боргу в розмірі 12710 грн. 36 коп., а також штраф в сумі 1271 грн. 04 коп. (10 % від суми боргу).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату товару відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 188 грн. 04 коп. за період з 03.07.2014року по 29.12.2014року, а також інфляційні збитки в сумі 7225 грн. 84 коп. за період з липня 2014 року по травень 2015 року, виходячи з суми основного боргу в розмірі 12710 грн. 36 коп.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

З урахуванням викладеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України та умовами договору, обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 586 грн. 88 коп. пені, 1 271 грн. 04 коп. штрафу, 7 225 грн. 84 коп. інфляційних збитків, 188 грн. 04 коп. 3 % річних.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Технологія” (вул. Черепіна, буд. 36 В, м. Суми, 40034, код ЄДРПОУ 35171480) на користь Виробничо – комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс” (вул. Кооперативна, 4, м. Кролевець, Сумська область, 41300, код ЄДРПОУ 30033501) 12 710 грн. 36 коп. боргу за товар, 1 586 грн. 88 коп. пені, 1 271 грн. 04 коп. штрафу, 7 225 грн. 84 коп. інфляційних збитків, 188 грн. 04 коп. 3 % річних, 1827 грн. 00 коп. судового збору.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.07.2015року

Суддя                                         Є.А. Жерьобкіна