Рішення

від 10.07.2015 по справі 917/1144/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2015 р. Справа № 917/1144/15

За позовом Селянського (фермерського) господарства "Джерело", пров. Мясоєдова, 3, м. Полтава, 36014

до Приватного підприємства "Зерно-торгова компанія" "Укрзернотранзит", вул. Комарова, 2Б, оф.312, м.Полтава, 36018

про зобов'язання відповідача повернути грошові кошти у сумі 240545,00 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Боярський Ю.М.

від відповідача: не з'явився

Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 240545,00 грн. заборгованості по договору купівлі-продажу № 3/04 від 03.04.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач явку представника у засідання не забезпечив. Ухвала суду від 15.06.2015 р. про порушення провадження у справі направлялася відповідачу за адресою , вказаною у позові та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. - 30-33) повернулася до суду з відміткою поштової установи: "За закінченням терміну зберігання".

Таким чином, відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання та про покладені на нього обов'язки.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

03.04.2012 р. між сторонами було укладено договір №3/04 поставки с/г продукції (арк. справи 7-9), згідно якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця (відповідача), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити сільгосппродукцію українського походження за згодою сторін на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що поставка товару, вказаного в п.1.1 даного договору, буде здійснюватися партіями. Найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одинцю, вартість, строки, умови, порядок і терміни поставки кожної окремої партії товару, визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору, а також в видаткових накладних та інших супровідних документах.

Ціна на кожну окрему партію товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а також вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних та інших супровідних документах (п. 4.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, п. 4.4 було визначено, що покупець здійснює оплату товару наступним чином: оплачує вартість товару з 03.04.2012 р. по 03.04.2015 р. Однак, рішенням господарського суду Полтавської області від 26.06.2014 р. по справі №917/915/13 даний пункт договору визнаний недійсним.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк даного договору починає свою дію у момент, визначений у п. 8.1 даного договору, і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2011 р. (п. 8.1-п. 8.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2012 р. між сторонами була підписана Специфікація №1 до даного договору поставки (а.с.-10). Згідно вказаної специфікації позивач поставляє відповідачу партію товару на загальну суму 252000,00 грн.+/-10%.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він, на виконання умов договору та специфікації №1, згідно видаткової накладної №4 від 04.04.2012 р. (копія накладної в матеріалах справи - арк. справи 12,) поставив відповідачу товар на загальну суму 242545,00 грн. та виставив відповідачу рахунок фактуру №4 від 04.04.2012 р. (а.с.- 13) на вказану суму.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою довіреністю № 335143 від 03.04.2012 р. на отримання його представником від позивача товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 11).

Як зазначає позивач, він 13.05.2015 р. звернувся до відповідача з вимогою на протязі 10 днів повернути кошти за вказаним договором поставки (копія вимоги та докази направлення в матеріалах справи, а.с. - 14-16).

Однак, за даними позивача, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, прийнявши товар без претензій щодо асортименту, якості, кількості продукції чи відсутності будь-якого документу, за поставлений товар не розрахувався, зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 242545,00 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р., якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, оскільки рішенням господарського суду Полтавської області від 26.06.2014 р. по справі №917/915/13 пункт 4.4 договору, яким визначався порядок оплати товару, визнаний недійсним, то розрахунок за поставлений товар позивач повинен був здійснити у строки визначені ч. 2 ст. 530 ЦК України.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 242545,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки, видаткова накладна, яка містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача відповідно до приписів ст.49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Зерно-торгова компанія" "Укрзернотранзит" (вул. Комарова, 2Б, оф.312, м.Полтава, 36018, код ЄДРПОУ 35724028) на користь Селянського (фермерського) господарства "Джерело" (пров. Мясоєдова, 3, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 23810003) 240545,00 грн. заборгованості та 4810,90 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.07.2015 р.

Суддя Н.Г. Гетя